Визначте, правильні (п) чи неправильні (н) твердження.
1. У кількісному відношенні переважає діяльність держави як кредитора.
2. До позик держава вдається під час бюджетного дефіциту.
3. Якщо держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов'язань, узятих фізичними та юридичними особами, вона є позичальником.
4. Як економічна категорія державний кредит перебуває на межі двох видів грошових відносин — фінансів і кредиту — та поєднує їхні особливості.
5. Державні гарантії не спричиняють збільшення витрат із централізованих грошових фондів.
6. Державний кредит обслуговує формування бюджету.
7. При купівлі центральним банком державних облігацій створюються банківські резерви.
8. Сутність операцій на відкритому ринкові, спрямованих на збільшення грошової маси, полягає в купівлі державних об лігацій.
9. Держава, будучи на фінансовому ринкові позичальником, збільшує попит на позикові кошти, сприяє зниженню ціни кредиту.
10. Обсяги операцій держави, якщо вона є кредитором, значно більші, ніж коли вона є позичальником.
11. Державний кредит не має ні окремого фінансового фонду, ні відокремленого органу управління.
12. Джерел ом погашення державних позик і виплати відсотків за ними є кошти бюджету.
13. Державний кредит — це відносини первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту.
14. Об'єктивна потреба використання державного кредиту з метою задоволення потреб суспільства зумовлена постійною суперечністю між величиною цих потреб і можливостями держави щодо їх задоволення за рахунок бюджетних фондів.
15. У разі позитивного бюджетного сальдо, кошти, мобілізовані за допомогою державного кредиту, використовуються безпосередньо для фінансування економічних і соціальних програм.
Рекомендована література
1. Василик О. Д. Теорія фінансів. Підручник. — К.: НІОС, 2010.
2. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища школа, 2011.
3. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. — К.: Наук. думка, 2010.
4. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. — К.: Знання, 2010.
5. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2011.
6. Федосов В. М., Опарін В. М., П’ятаченко Г. О. та ін. Податкова система України: Підручник / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.
7. Романенко О. Р., Огородник С. Я., Зязюн М. С. Фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2010.
8. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2002. – 368 с.
9. Шикіна Н.А. Бюджетна система України (Курс лекцій для студентів усіх форм навчання усіх спеціальностей). Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2006 р.
10. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 560 с.
11. Рева Т.М., Ковальчук К.Ф., Кучкова Н.В. Місцеві фінанси: Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2007. – 208 с.
12. Романенко О Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2009.
13. Азаренкова Г. М., Борисенко І. І. Фінанси: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008.
