Визначте, правильні (п) чи неправильні (н) твердження.

1. Основним централізованим фондом грошових коштів дер­жави є Пенсійний фонд.

2. За допомогою цільових державних фондів не можливо впливати на процес виробництва.

3. Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими.

4. Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирі­шення актуальних проблем і не припиняють функціонування після виконання покладених на них завдань.

5. Напрями використання коштів залежать від призначен­ня фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються.

6. Право створювати цільові фонди мають тільки органи цен­тральної влади.

7. На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел.

8. У системі державного соціального страхування страхови­ком є держава, яка зобов'язується створювати колективні стра­хові фонди і виплачувати страхове відшкодування.

9. Пенсійний фонд України має право вести комерційну діяльність і отримувати доходи від розміщення тимчасово віль­них коштів фонду.

10. Кошти державних цільових фондів, окрім Пенсійного фонду України, надають органи Державного казначейства.

11. Надання певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, году­вальника, роботи та інших непередбачуваних подій зумовлює формування фондів цільового призначення.

12. Залежно від цільового призначення державні фонди поді­ляються на державні та регіональні.

13. Джерела формування цільових державних фондів ви­значаються за характером і масштабністю завдань, для реалі­зації яких вони створені.

14. На величину джерел не впливає економічний і фінансо­вий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку.

15. Джерела формування коштів дерясавних цільових фондів мають тимчасовий характер.

Рекомендована література

1. Василик О. Д. Теорія фінансів. Підручник. — К.: НІОС, 2010.

2. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища школа, 2011.

3. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. — К.: Наук. думка, 2010.

4. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. — К.: Знання, 2010.

5. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2011.

6. Федосов В. М., Опарін В. М., П’ятаченко Г. О. та ін. Податкова система України: Підручник / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.

7. Романенко О. Р., Огородник С. Я., Зязюн М. С. Фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2010.

8. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2002. – 368 с.

9. Шикіна Н.А. Бюджетна система України (Курс лекцій для студентів усіх форм навчання усіх спеціальностей). Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2006 р.

10. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 560 с.

11. Рева Т.М., Ковальчук К.Ф., Кучкова Н.В. Місцеві фінанси: Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2007. – 208 с.

12. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств: Підручник. — К.: КНЕУ, 2011.

13. Романенко О Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2009.

14. Азаренкова Г. М., Борисенко І. І. Фінанси: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008.

15. Фінанси: курс для фінансистів: Навч. посіб. / За ред. В. І. Оспіщева – К.: Знання, 2008.