1. Основним централізованим фондом грошових коштів держави є Пенсійний фонд.
2. За допомогою цільових державних фондів не можливо впливати на процес виробництва.
3. Цільові фонди можуть бути постійними і тимчасовими.
4. Тимчасові фонди формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем і не припиняють функціонування після виконання покладених на них завдань.
5. Напрями використання коштів залежать від призначення фондів, конкретних економічних умов і змісту розроблених програм, що реалізуються.
6. Право створювати цільові фонди мають тільки органи центральної влади.
7. На регіональному рівні формуються свої цільові фонди за рахунок місцевих джерел.
8. У системі державного соціального страхування страховиком є держава, яка зобов'язується створювати колективні страхові фонди і виплачувати страхове відшкодування.
9. Пенсійний фонд України має право вести комерційну діяльність і отримувати доходи від розміщення тимчасово вільних коштів фонду.
10. Кошти державних цільових фондів, окрім Пенсійного фонду України, надають органи Державного казначейства.
11. Надання певних соціальних гарантій населенню у разі досягнення непрацездатного віку, втрати працездатності, годувальника, роботи та інших непередбачуваних подій зумовлює формування фондів цільового призначення.
12. Залежно від цільового призначення державні фонди поділяються на державні та регіональні.
13. Джерела формування цільових державних фондів визначаються за характером і масштабністю завдань, для реалізації яких вони створені.
14. На величину джерел не впливає економічний і фінансовий стан держави на тому чи іншому етапі розвитку.
15. Джерела формування коштів дерясавних цільових фондів мають тимчасовий характер.
Рекомендована література
1. Василик О. Д. Теорія фінансів. Підручник. — К.: НІОС, 2010.
2. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища школа, 2011.
3. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. — К.: Наук. думка, 2010.
4. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. — К.: Знання, 2010.
5. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2011.
6. Федосов В. М., Опарін В. М., П’ятаченко Г. О. та ін. Податкова система України: Підручник / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.
7. Романенко О. Р., Огородник С. Я., Зязюн М. С. Фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2010.
8. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2002. – 368 с.
9. Шикіна Н.А. Бюджетна система України (Курс лекцій для студентів усіх форм навчання усіх спеціальностей). Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2006 р.
10. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 560 с.
11. Рева Т.М., Ковальчук К.Ф., Кучкова Н.В. Місцеві фінанси: Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2007. – 208 с.
12. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств: Підручник. — К.: КНЕУ, 2011.
13. Романенко О Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2009.
14. Азаренкова Г. М., Борисенко І. І. Фінанси: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008.
15. Фінанси: курс для фінансистів: Навч. посіб. / За ред. В. І. Оспіщева – К.: Знання, 2008.