Визначте, правильні (п) чи неправильні (н) твердження.
1. Якщо фінансові засоби, які зумовлюють перевищення витрат над доходами бюджету, використовуються з метою фінансування пріоритетних галузей, то суспільство загалом виграє від такого дефіциту.
2. Дотації не призначаються для покриття збитків підприємств, організацій та установ.
3. Невикористані протягом року субвенції не підлягають поверненню у вищий бюджет.
4. Субсидія застосовується як спосіб збалансування доходів і витрат осіб, яким вона надається.
5. Субвенція не має визначеного цільового характеру.
6. Збалансованим є бюджет, в якому видатки й доходи рівні.
7. Форми бюджетного фінансування не мають удосконалюватися, щоб задовольняти потреби розвитку ринкової економіки.
8. Для України особливо актуальним є перехід від принципу утримання бюджетних установ до програмно-цільового підходу у використанні бюджетних коштів.
9. Дефіцит державного бюджету безпосередньо пов'язаний із державним боргом, що виникає внаслідок заборгованості уряду та державних органів.
10. Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія.
11. Державні доходи охоплюють ту частину фінансових відносин, яка пов'язана з формуванням фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні держави і державних підприємств.
12. Доходи бюджету посідають головне місце у складі централізованих державних доходів, але це поняття є ширшим, ніж доходи держави.
13. Внутрішній валовий продукт — єдине матеріальне джерело доходів бюджету.
14. Кошти, мобілізовані на основі державних позик, слід розглядати не як джерело формування доходів бюджету, а як спосіб тимчасового поповнення бюджетного фонду.
15. Склад бюджетних доходів, їх структура органічно пов'язані з обсягами суспільного продукту і національного доходу та визначаються фінансовою політикою держави.
Рекомендована література
1. Василик О. Д. Теорія фінансів. Підручник. — К.: НІОС, 2010.
2. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища школа, 2011.
3. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Д’яконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. — К.: Наук. думка, 2010.
4. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. — К.: Знання, 2010.
5. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2011.
6. Романенко О. Р., Огородник С. Я., Зязюн М. С. Фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2010.
7. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2002. – 368 с.
8. Шикіна Н.А. Бюджетна система України (Курс лекцій для студентів усіх форм навчання усіх спеціальностей). Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2006 р.
9. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 560 с.
10. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств: Підручник. — К.: КНЕУ, 2011.
Основи, 2008.
11. Романенко О Р. Фінанси: Підручник. — К.: Центр учбової літератури, 2009.
