Фінанси населення за джерелами формування належать до сфери споживання, але завжди від споживання у населення залишається частина коштів, що спрямовуються на заощадження, тобто нагромаджуються.
Частина доходу домогосподарства, що не використовується на купівлю товарів і оплату послуг, а також на сплату податків, називається заощадженнями. Найпоширенішою формою заощаджень є використання частини доходу або для створення нагромаджень у вигляді готівки чи вкладів в ощадних банках, або для придбання цінних паперів.
Вільні кошти, що залишаються після всіх витрат на придбання матеріальних благ, оплату послуг та духовний розвиток, населення використовує:
· як резервний фонд у вигляді простого грошового нагромадження без інвестування;
· як інвестиційний фонд для отримання додаткового доходу його власником.
Вибір виду інвестування вільних фінансових ресурсів населення залежить від законодавчих передумов розширення підприємництва у країні й стану фінансового ринку (у тому числі фондового).
Інвестиції населення здійснює:
· у засоби виробництва для індивідуальної підприємницької діяльності в межах законодавства про підприємництво;
· у цінні папери з метою отримання дивідендів за акціями або доходу за облігаціями;
· у банківські депозити (вклади) та ощадні сертифікати;
· у валютні ресурси.
Вибір між вкладеннями в цінні папери і банківські депозити ґрунтується на стандартному підході: за відсутності інфляції вибирається варіант найбільшої доходності шляхом порівняння банківського відсотка за вкладами і розміру дивідендів за цінними паперами. В умовах інфляції населення переважно обирає інвестування у валютні ресурси.
