1. Місцеві фінанси – це:
1) витрати, які здійснюються місцевими органами влади в обов’язковому порядку за переліком, що визначається законодавством;
2) система формування, розподілу і використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань;
3) сукупність матеріальних засобів, які знаходяться у розпорядженні територіальних органів влади та управління;
4) витрати, що здійснюються місцевими органами влади на власний розсуд, на основі рішень, прийнятих їхніми представницькими зібраннями.
2. Об’єктивними причинами виникнення місцевих фінансів є:
1) існування держави;
2) виникнення грошей;
3) розвиток товарно-грошових відносин;
4) наявність територіальних колективів, відокремлення функцій і завдань, які покладаються на їхні органи влади.
3. Визначити неправильну відповідь. Місцеві фінанси в економічній системі держави використовуються як інструмент:
1) перерозподілу валового внутрішнього продукту;
2) державного регулювання розвитку територій;
3) демографічної політики держави;
4) державної економічної політики.
4. Місцеві фінанси виконують такі функції:
1) розподільну, контрольну, стимулюючу;
2) формування доходів та фінансування видатків місцевих бюджетів;
3) накопичувальну, розподільну, оперативну;
4) забезпечення конституційних гарантій, регулювання розвитку територій.
5. Сутність розподільної функції місцевих фінансів полягає у:
1) втручанні держави у процес відтворення виробництва на місцевому рівні з метою забезпечення економічного зростання;
2) розподілі вартості ВВП на конкретні види грошових коштів, які направляються на задоволення потреб регіонів в економічному і соціальному розвитку;
3) забезпеченні державного регулювання економічної і соціальної сфер, а також реалізації програми дій із розбудови місцевих фінансів;
4) мобілізації державою фінансових ресурсів у обсязі, необхідному для фінансування економічно та соціального розвитку країни.
6. Контрольна функція місцевих фінансів реалізується у:
1) розподілі та перерозподілі вартості національного доходу між різними суб’єктами господарювання та напрямами цільового використання;
2) здійсненні контролю за виробництвом і розподілом світового суспільного продукту в грошовій формі шляхом обліку та аналізу його руху;
3) міжгалузевому і територіальному перерозподілі коштів в інтересах найбільш ефективного та раціонального використання доходів і накопичень підприємств, організацій, установ;
4) контролі за дотриманням вартісних і в натуральному вираженні пропорцій як у розвитку регіонів в цілому, так і окремих їх адміністративно-територіальних одиниць.
7. Сутність стимулюючої функції місцевих фінансів пов’язана із:
1) здійсненням державного контролю за цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів місцевого самоврядування;
2) установленням права територіальних громад на матеріально-фінансові ресурси, достатніх для здійснення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань;
3) створення таких умов, за яких органи місцевого самоврядування будуть безпосередньо зацікавлені у збільшенні обсягів доходів бюджету, додатковому залученні надходжень як загальнодержавних, так і місцевих податків і зборів, пошуку альтернативних доходів, ефективному використанні фінансових ресурсів, які надходять у їх розпорядження;
4) немає правильної відповіді.
8. Визначити неправильну відповідь. Система місцевих фінансів включає:
1) доходи і видатки державного бюджету;
2) видатки та доходи місцевих бюджетів, способи формування доходів;
3) суб’єкти та об’єкти місцевих фінансів;
4) місцеві фінансові інститути.
9. Які з наведених органів влади та управління не належать до суб’єктів системи місцевих фінансів?
1) територіальні громади;
2) Антимонопольний комітет, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, Державний комітет статистики України;
3) міські, селищні, сільські ради, голови міст, селищ та сіл;
4) обласні, Київська та Севастопольська міські, районні у містах адміністрації і ради.
10. Об’єктами системи місцевих фінансів є:
1) фінансові ресурси, які формуються у фондовій формі;
2) фінансові ресурси, що створюються у нефондовій формі;
3) фінансові ресурси у фондовій та нефондовій формі;
4) немає правильної відповіді.
11. До складу місцевих фінансових інститутів не належать:
1) місцеві бюджети;
2) цільові регіональні фонди;
3) фінанси комунальних підприємств;
4) державний бюджет.
12. Визначити неправильну відповідь. Складовими фінансової регіональної політики є:
1) політика у сфері забезпечення конституційного ладу в державі;
2) бюджетна та податкова політики, що провадяться місцевими органами влади й управління;
3) кредитна політика і політика у сфері управління боргом органів місцевого самоврядування;
4) інвестиційна політика місцевих органів влади.
13. Бюджетна політика на місцевому рівні – це:
1) форма взаємозв’язків та взаємозалежностей між окремими ланками системи місцевих бюджетів;
2) визначені органами місцевого самоврядування цілі та напрями розвитку бюджетних відносин та методи їх реалізації;
3) сукупність заходів і рекомендацій держави у сфері розвитку місцевих фінансів;
4) діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків, обов’язкових зборів і платежів.
14. Засобом реалізації фінансової політики, що провадиться місцевими органами влади, є:
1) бюджетний механізм;
2) податковий механізм;
3) фінансовий механізм;
4) немає правильної відповіді.
15. Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування – це:
1) форма перерозподілу частини вартості сукупного суспільного продукту з метою формування фондів грошових коштів та їх використання для врегулювання господарської діяльності в країні;
2) сукупність коштів, що знаходяться у розпорядженні центральних та місцевих органів влади й управління та дирекцій цільових фондів;
3) фінансові відносини, що виникають на завершальному етапі розподільчого процесу у зв’язку з використанням грошових фондів держави;
4) сукупність фондів грошових засобів, які створюються у процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць.
16. Визначити неправильну відповідь. До складу фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування входять:
1) доходи державного бюджету;
2) доходи місцевих бюджетів;
3) кошти регіональних фондів цільового призначення;
4) фінансові ресурси підприємств комунальної власності.
17. Центральною ланкою системи місцевих фінансів є:
1) фінанси комунальних підприємств;
2) доходи місцевих бюджетів;
3) фінансові ресурси цільових регіональних фондів;
4) земля та інші природні ресурси, що знаходяться у комунальній власності.
18. Місцеві запозичення – це:
1) складова ланка загальнодержавних фінансів, яка дозволяє утворювати централізовані ресурси для потреб держави;
2) засіб мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів;
3) операції, пов’язані з отриманням органами місцевого самоврядування коштів на умовах повернення, платності та строковості;
4) сфера грошових відносин, де держава виступає боржником як на внутрішньому, так і на зовнішньому фінансовому ринку.
19. Формами місцевих запозичень є:
1) запозичення (позики) державного бюджету;
2) запозичення (позики) з місцевих бюджетів вищого рівня;
3) запозичення у державних, комерційних та комунальних банках;
4) усі відповіді правильні.
20. Бюджетні позики, що надаються місцевим органам самоврядування, – це:
1) позики місцевим бюджетам з бюджетів вищого рівня для покриття касових розривів у процесі виконання бюджету, що підлягають поверненню протягом поточного бюджетного року;
2) позики, що розміщуються у певній країні на внутрішньому фінансовому ринку і зазвичай у національній валюті;
3) позики, які випускаються центральними органами управління, а кошти, акумульовані від їх розміщення, спрямовуються у державний бюджет;
4) позики, що надаються на підставі угод і надходять ззовні від урядів інших країн, міжнародних організацій та нерезидентів.
21. Бюджетний федералізм – це:
1) форма внутрішніх фінансових відносин між органами влади та управління різного рівня, основні принципи організації яких визначає центральна влада;
2) організація бюджетних відносин, яка дає змогу в умовах самостійності і автономій кожного бюджету забезпечувати на території всієї країни її населенню рівний і гарантований державою перелік суспільних благ;
3) діяльність органів влади та управляння зі складання, розгляду та виконання бюджету;
4) об’єднання всіх ланок бюджетної системи на єдиних принципах.
22. Розрізняють такі основні групи моделей бюджетного федералізму:
1) централізовані та децентралізовані моделі;
2) ринкові й адміністративні моделі;
3) децентралізовані та кооперативні моделі;
4) кооперативні та централізовані моделі.
23. Суть фінансового вирівнювання полягає у:
1) перерозподілі фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів;
2) передачі бюджетам нижчого рівня грошової допомоги з державного бюджету;
3) приведенні витрат бюджетів у відповідність до гарантованого державою мінімального рівні соціальних послуг на душу населення, усуненні значних диспропорцій у здійснення видатків окремих територій;
4) розподілі функціональних повноважень різних видів влади з відповідним розмежуванням на цій основі доходів та видатків між ними.
24. Визначити неправильну відповідь. Фінансове вирівнювання здійснюється відповідно до таких основних принципів:
1) врахування об’єктивно існуючих розбіжностей в економічному та соціальному розвитку територій, особливостей їх місцезнаходження, природно-кліматичних, екологічних, демографічних та інших умов;
2) вирівнювання доходів місцевих бюджетів як необхідної умови створення рівних можливостей для функціонування всіх територіальних громад, тобто для здійснення ними однакових видатків;
3) вирівнювання видатків бюджетів органів місцевого самоврядування для забезпечення надання суспільних послуг на єдиному рівні, гарантованому законами країни;
4) врахування цілісності суверенітету держави та єдності системи державних органів влади.
25. Відмінності у формуванні доходів і фінансуванні видатків місцевих бюджетів в Україні зумовлюються такими головними загальноекономічними причинами:
1) нестабільністю та неузгодженістю законодавства з питань фінансів, бюджетів, податків;
2) щорічними змінами складу доходів і видатків бюджету;
3) нераціональним розташуванням мережі бюджетних установ;
4) усі відповіді правильні.
26. Визначити неправильну відповідь. Основними інструментами фінансового вирівнювання є:
1) загальнодержавні податки та збори;
2) міжбюджетні трансферти;
3) знижуючі та коригуючі коефіцієнти;
4) спеціальні фонди вирівнювання.
