1) фінансовий механізм визначає фінансову політику;
2) фінансова політика реалізується через фінансовий механізм;
3) фінансова політика визначає фінансовий механізм;
4) фінансова політика та фінансовий механізм не пов’язані між собою.
11. Фінансовий механізм – це:
1) система встановлених державою форм та методів організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства;
2) сукупність об’єктів та суб’єктів фінансового розподілу;
3) сукупність фінансових відносин з приводу розподілу ВВП;
4) немає правильної відповіді.
12. Складовими фінансового механізму є:
1) державні доходи та державні видатки;
2) податкова, бюджетна та кредитна політика;
3) фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення;
4) позабюджетні цільові фонди та державний кредит.
13. Фінансовий метод – це :
1) інструкції, нормативи, тарифні ставки;
2) закони, накази, постанови, розпорядження;
3) норми, циркуляри, методичні вказівки;
4) засіб впливу фінансових відносин на господарський процес.
14. Фінансові важелі визначаються як:
1) процес формування і використання фінансових ресурсів на мікро- і макрорівнях економіки;
2) засіб дії фінансового методу;
3) нормативно-правове забезпечення господарсько-фінансової діяльності;
4) немає правильної відповіді.
15. Нормативне забезпечення як складовий елемент фінансового механізму включає:
1) інструкції, методичні вказівки, нормативи;
2) закони, накази, постанови;
3) фінансові санкції, відсоткові ставки, курси валют;
4) систему управління фінансами.
16. Елементами управління фінансами є:
1) фінансові важелі та стимули;
2) бюджетне фінансування і кредитування;
3) фінансове планування, оперативне фінансове управління та фінансовий контроль;
4) фінансові резерви та ліміти.
17. Стратегічне управління фінансами – це:
1) сукупність заходів у сфері контролю щодо використання фінансових ресурсів держави;
2) розвиток форм і методів господарювання, що дозволяють реалізувати переваги різних форм власності;
3) фінансові відносини, що пов’язані з формуванням і використанням фондів грошових коштів;
4) визначення фінансових ресурсів на перспективу, встановлення обсягів фінансових ресурсів щодо реалізації довгострокових цільових програм.
18. Оперативне управління фінансами визначається як:
1) напрями, форми і методи використання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання;
2) головна функція апарату фінансової системи, яка пов’язана із визначенням фінансових ресурсів щодо забезпечення впровадження фінансової тактики;
3) форми та методи цільового фінансування державних програм;
4) система норм і нормативів, які характеризують рівень забезпечення державних видатків.
19. Стратегічне управління фінансами в Україні здійснюють:
1) Верховна Рада України, Президент України та його апарат, Кабінет Міністрів України;
2) Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України;
3) Державна контрольно-ревізійна служба України, Митна служба України;
4) Міністерство фінансів України, управління міністерств, відомств, фінансові служби підприємств та організацій.
20. Фінансове планування – це:
1) сукупність фінансових методів і форм організації фінансових відносин, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства;
2) процес визначення оптимальної структури капіталу;
3) діяльність зі складення планів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни загалом;
4) напрями, форми і методи використання фінансових ресурсів.
21. Принципами фінансового планування є:
1) принцип справедливості, принцип узгодженості;
2) принцип наукової обґрунтованості планів, предметно-цільовий принцип;
3) принцип системності, принцип диверсифікації;
4) принцип фінансової незалежності, принцип комерційного розрахунку.
22. Методами фінансового планування є:
1) метод екстраполяції;
2) нормативний метод;
3) балансовий метод;
4) усі відповіді правильні.
23. Фінансовий контроль – це:
1) система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту;
2) процес дослідження фінансового стану підприємства;
3) специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержавними структурами щодо забезпечення на базі законності відповідного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху централізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та перерозподілу грошових коштів у країні;
4) немає правильної відповіді.
24. Залежно від суб’єктів фінансовий контроль поділяється на:
1) державний, внутрішньогосподарський, аудиторський, громадський;
2) попередній, поточний, наступний;
3) обов’язковий, ініціативний;
4) плановий, позаплановий.
25. Громадський фінансовий контроль здійснюють:
1) Міністерство фінансів України;
2) партії, рухи, профспілки;
3) Державна податкова адміністрація України;
4) Державне казначейство України.
26. Визначити неправильну відповідь. Залежно від часу проведення фінансовий контроль поділяється на:
1) попередній;
2) поточний;
3) незалежний;
4) наступний.
27. Залежно від обсягів даних, що перевіряються, розрізняють такі види ревізій:
1) суцільні;
2) вибіркові;
3) комбіновані;
4) усі відповіді правильні.
28. Фінансове право – це:
1) сукупність правових норм, що регулюють економічні відносини у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів держави й органів місцевого самоврядування, необхідних для їх безперервного функціонування;
2) галузь права, що регулює відносини, які виникають між суб’єктами господарювання з приводу їх фінансово-господарської діяльності;
3) правила поведінки, що характеризують фінансові санкції, які застосовуються до злочинців за порушення законодавства у сфері розподілу і перерозподілу ВВП;
4) галузь права, яка визначає відносини держави, юридичних і фізичних осіб у сфері сплати податків та інших обов’язкових платежів.
29. Норми фінансового права регулюють відносини, що виникають під час:
1) становлення і функціонування бюджетної, податкової та грошово-кредитної системи;
2) складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів;
3) збирання податків та обов’язкових платежів з юридичних та фізичних осіб;
4) усі відповіді правильні.
30. Метод фінансово-правового регулювання – це:
1) регулювання грошово-кредитної та валютної систем;
2) засіб впливу з боку держави на учасників фінансово-правових відносин;
3) розподіл доходів і видатків між ланками бюджетної системи;
4) сукупність заходів щодо контролю за використанням фінансових ресурсів суб’єктами господарювання.
