Зображення на екрані ЕПТ-монітора одержується в результаті опромінювання люмінофорного покриття гостроспрямованим пучком електронів, розігнаних у вакуумній колбі. Для отримання кольорового зображення люмінофорне покриття має точки або смужки трьох типів, що світяться червоним, зеленим і синім кольором.
Щоб на екрані всі три промені сходилися строго в одну точку, і зображення було чітким, перед люмінофором ставлять маску – панель з регулярно розташованими отворами або щілинами. Чим менше крок між отворами (крок маски), тим чіткіше і точніше отримане зображення. Крок маски виміряють в частках міліметра. В даний час найбільш поширені монітори з кроком маски 0,25–0,27 мм
Одним з головних параметрів монітора є частота кадрової розгортки, яка має також назву частота регенерації (оновлення) зображення (частота зміни зображення на екрані). Вона показує, скільки разів протягом секунди монітор може цілком змінити зображення (тому її також називають частотою кадрів). Частоту регенерації зображення виміряють в герцах (Гц). Чим вона вище, тим чіткіше і стійкіше зображення, тим менше стомлення очей, тим більше часу можна працювати за монітором безперервно. Цей параметр залежить не тільки від монітора, але і від властивостей і настройок відеоплати, хоча граничні можливості визначає все-таки монітор. При частоті регенерації 60 Гц дрібне мерехтіння зображення помітно оку. Сьогодні таке значення вважається неприпустимим. Мінімальним вважають значення 75 Гц, нормативним – 85 Гц, комфортним – 100 Гц і більш.
Розмір монітора вимірюється відстанню між протилежними кутами трубки кінескопа по діагоналі. Одиниця вимірювання – дюйми. Стандартні розміри: 14”; 15”; 17”; 19”; 20”; 21”. В даний час самими універсальними є монітори розміром 17 і 19 дюймів.
Роздільна здатність монітора характеризується числом точок зображення, яке виводиться на екран. Прийнято вказувати окремо кількість точок по горизонталі і вертикалі. Наприклад, роздільна здатність монітора 1024x768 означає можливість розрізнити до 1024 точки по горизонталі при числі рядків до 768.
Для ЕПТ-моніторів дозвіл перенастроюється програмно. Чим більший дозвіл встановлений, тим дрібнішим буде кожний об'єкт на екрані монітора, і тим більшою буде робоча поверхня екрану, тобто ви зможете зручно розташувати на екрані більшу кількість вікон.
Типові роздільні здатності моніторів: 800x600, 1024x768, 1280x1024.
Головним мінусом такого типу моніторів є наявність електромагнітного випромінювання, вплив якої на організм людини ще не до кінця вивчений.
РК – рідкокристалічні монітори (LCD – Liquid Crystal Display).РК-монітор складається з двох шарів скла з нанесеними на них борозенками і електродами, ув'язненого між ними шару рідких кристалів, освітлювача і поляризаторів. Рідкі кристали під дією електричного поля повертають площину поляризації світла на певний кут. Далі світло проходить через поляризатор, який пропускає його з інтенсивністю, залежною від кута повороту площини поляризації. Колір отримується в результаті використовування трьох кольорових фільтрів, що розділяють біле світло на складові RGB.
В моніторах, виготовлених за технологією TFT (Thin Film Transistor), стан кожного пікселя контролюється окремим мініатюрним транзистором.
Для РК-монітора звичайно вказується native («рідна») роздільна здатність, використання якого є оптимальним. У рідкокристалічних моніторів розмір точки дорівнює розміру одного пікселя зображення в native-роздільній здатності (у звичайних ЕПТ-моніторів піксель складається з декількох точок). При використанні іншої роздільної здатності зображення або займатиме не весь екран, або буде спотворено (частина пікселів дублюватиметься або пропаде).
Якщо у моніторів на електронно-променевій трубці частота регенерації повинна бути високою, щоб точки екрану не встигали згаснути за час між оновленнями (через що і з'являється мерехтіння), то в РК-моніторах з активною матрицею (TFT) напруга кожного пікселя запам'ятовується плівковим транзистором до наступного оновлення, тому мерехтіння практично відсутнє і частоти оновлення кадрів в 60 Гц вже достатньо.
Час відгуку – важлива характеристика, що показує, з якою швидкістю монітор зможе перемикати стан пікселів з білого на чорний і назад. Для офісних додатків ця характеристика не критична, але для ігор може бути замалою. Нормальним можна вважати час відгуку 25 мс і нижче.
По яскравості РК помітно виграє у ЕПТ моніторів, а ось по контрастності, поки що, попереду все ж таки електронні трубки. Проблема в тому, що для отримання чорного кольору використовується ефект поляризації, і чорний колір чорний настільки, наскільки заблоковано світло від лампи. Недолік контрастності призводить до того, що близькі відтінки кольорів зливаються в один, особливо темні тони.
Видимий діагональний розмір ЕПТ-монітора завжди менше фактичного діагонального розміру кінескопа. РК-монітори не мають прихованої під панеллю області, тому вказаний діагональний розмір той же, що і видимий діагональний розмір.
Не кожний РК-монітор може похвалитися кутом огляду, еквівалентним стандартному ЕПТ-монітору. Менший кут пов'язаний в першу чергу з конструктивними особливостями РК. Якщо подивитися на дисплей збоку, зображення здаватиметься дуже темним або спостерігатиметься спотворення кольору.
На деяких РК-моніторах є «мертві точки». Це відбувається через дефектні транзистори. Тобто конкретний транзистор не може управляти світловим потоком. Він або завжди блокує світло, або завжди пропускає. Стандарти враховують наявність до п'яти «битих пікселів» на новому РК.
До мінусів РК-моніторів слід віднести недоліки перенесення кольорів і неможливість калібрування, з цієї причини вони не підходять для роботи дизайнерам і художникам.
До плюсів – те, що РК-монітор не створює шкідливого для здоров'я постійного електростатичного потенціалу; має малу вагу і габарити; споживає в три-чотири рази менше електроенергії, ніж ЕПТ.
Основними виробниками моніторів є такі фірми: Apple Computer, BenQ, Dell, Inc., LG Electronics, NEC/Mitsubishi, Philips, Samsung, Sony, ViewSonic.
Плазмові панелі (PDP). PDP – Plasma Display Panel. Як і в ЕПТ-моніторі, в плазмовій панелі світиться люмінофор, але не під впливом потоку електронів, а під впливом плазмового розряду.
Кожна чарунка плазмового дисплея – флуоресцентна міні-лампа, яка здатна випромінювати тільки один колір з схеми RGB.
До підкладок кожного пікселя плазмового дисплея, між якими знаходиться інертний газ (Ксенон або Неон), прикладається висока напруга, внаслідок чого випускається потік ультрафіолету, який викликає свічення люмінофора. 97 % ультрафіолетової складової випромінювання, шкідливого для очей, поглинається зовнішнім склом.
Недоліки:
• досягти розміру пікселя менше 0,5 мм практично неможливо. Тому плазмові панелі з діагоналлю менше 32” (82 см) не існують;
• темні відтінки страждають від недоліку світла – їх важко відрізнити один від одного. Оскільки піксель плазми вимагає електричного розряду для випромінювання світла, то він може або горіти, або не горіти, але проміжного стану немає. Щоб піксель горів яскраво, його потрібно часто запалювати. Для отримання більш темного відтінку піксель запалюють рідше;
• люмінофорний шар вигоряє. Якщо на екрані відображається один і той же канал, на ньому можуть вигоряти пікселі логотипу (1+1, НТВ тощо). Це відноситься і до рекламних екранів, що демонструють одну і ту ж картинку. Синій канал завжди вигоряє раніше;
• результат високої напруги – високе енергоспоживання: PDP 42” (107 см) – 250 Вт, а РК з тією ж діагоналлю – 150 Вт.
Сфери застосування:
• високоякісні відеосистеми великого формату. Чудово підходять для перегляду DVD або телебачення високої роздільної здатності. Позиціонуються на high-end сектор ринку, де проблеми високої ціни, старіння люмінофора і високого енергоспоживання вторинні в порівнянні з якістю;
• цілком очевидно, що РК будуть завойовувати ринок плазмових панелей – їх діагональ продовжує збільшуватися;
• PDP-технологія мало підходить для комп'ютерних моніторів.
Клавіатура (keyboard) містить 101 або 104 клавіші. Стандартом розташування символьних клавіш є розкладка QWERTY (ЙЦУКЕН) за назвою клавіш верхнього символьного ряду зліва направо.
Клавіатури за способом підключення до комп'ютера підрозділяються на класичні і безпровідні. Класичні клавіатури підключаються за допомогою дроту до портів DIN, PS/2 або USB комп'ютера. Безпровідні взаємодіють з комп'ютером за допомогою інфрачервоного або радіозв'язку, а також засобом Bluetooth-з'єднання, в цьому випадку до комп'ютера, як правило, до USB-порту, підключається приймальний пристрій. За набором клавіш можна виділити стандартні і мультимедійні клавіатури.
Маніпулятори, або координатні пристрої введення інформації, є невід'ємною частиною сучасного комп'ютера. Найбільш відомі наступні типи маніпуляторів: миша, трекбол, графічні планшети, пристрої введення, які використовуються в ноутбуках – тачпад і трекпойнт, а також джойстики.
Графічний планшет (дігітайзер, діджитайзер) – цей пристрій для введення рисунків від руки безпосередньо в комп'ютер. Складається з пера і плоского планшета, чутливого до натиснення пера. Також до планшета може додаватися спеціальна миша.
До самих відомих виробників маніпуляторів відносяться компанії Genius, Logitech, Microsoft, Mitsumi.
Принтер (від англ. printer – друкар) – пристрій для друку інформації на твердий носій, звичайно на папір. Процес друку називається виводом на друк, а результат – роздруком.
Принтери, залежно від виду друку, розділяють на кольорові і монохромні, залежно від способу нанесення зображення – на матричні, струменеві, лазерні.
Зображення, яке отримується за допомогою сучасних принтерів, складається з точок (dots). Чим менше ці точки і чим частіше вони розташовані, тим вище якість зображення. Максимальна кількість точок, які принтер може роздільно надрукувати на відрізку в 1 дюйм (25,4 мм), називається дозволом і характеризується в точках на дюйм (dpi – dot реr inch). Добра якість друку забезпечується дозволом 300 dpi і вище.
Матричний принтер є найстарішим з нині використовуваних типів принтерів, його механізм був винайдений в 1964 р. компанією Seiko Epson.
Зображення формується друкарською головкою, яка складається з набору голок, що приводяться в дію електромагнітами (голчата матриця). Голки ударяють по паперу через фарбувальну стрічку, головка пересувається по рядкам уздовж листа. Цей тип принтерів називається SIDM – Serial Impact Dot Matrix, послідовні ударно-матричні принтери. Випускалися принтери з 9, 12, 14, 18 і 24 голками. Основне поширення отримали 9- і 24-голчаті принтери. Якість друку напряму залежить від числа голок, оскільки таким чином виходить більше точок на дюйм; принтери з 24 голками називають LQ (Letter Quality, якість друкарської машинки). Швидкість матричних принтерів вимірюється в символах в секунду (CPS, characters реr second).
Основними недоліками даного типу принтерів є низька швидкість роботи і високий шум, проте завдяки дешевизні копії (витратним матеріалом, по суті, є тільки фарбувальна стрічка) і можливості роботи з безперервним (рулонним, фальцованим) і копіювальним папером вони незамінні, коли потрібен друк на безперервному папері (лабораторії, промисловість, бухгалтерія, ведення звітів, друк чеків в магазинах, банкоматах тощо), багатошарових бланках (наприклад, авіаквитки). Матричні принтери характеризуються також мінімальною вартістю друку. Сам факт ударного друку ускладнює внесення несанкціонованих змін в документ (фінансова сфера).
Область застосування матричних принтерів – там, де необхідні великі об'єми друку, але не важлива швидкість і якість друку.
