А
Авансові платежі — сплата до бюджету податків і податкових платежів у розмірах, визначених виходячи з прогнозних оцінок об’єкта оподаткування або його фактичних розмірів за попередній період чи аналогічний період попереднього року.
Авізо — у банківській, комерційній, бухгалтерській практиці офіційне сповіщення про виконання розрахункової операції, що направляється одним контрагентом іншому.
Автономія фінансова місцевого самоврядування— можливість територіальних колективів та їх органів забезпечувати здійснення покладених на них законом функцій за рахунок власних фінансових джерел.
Адміністративні стягнення — штрафні санкції, що наклада-
ються на керівників і посадових осіб підприємств, установ та організацій за порушення податкового законодавства.
Ажур — стан бухгалтерського обліку, коли всі рахункові записи робляться в день здійснення господарських операцій.
Акредитив — іменний цінний папір, що засвідчує право особи, на ім’я якої він виписаний, одержати в банку вказану в А. суму.
Акцепт — 1) згода на укладання договору відповідно до пропозиції другої сторони; 2) прийняття платником за переказним векселем зобов’язання оплатити вексель з настанням вказаного в ньому терміну; 3) згода банку гарантувати виплату суми, вказаної у переказному векселі; 4) одна із форм безготівкових рахунків між господарськими організаціями.
Акциз — непрямий податок, який встановлюється державою у вигляді надбавки до ринкової ціни окремих товарів у твердо фіксованих на одиницю товару чи процентних ставках. Існують два види акцизів: специфічні (індивідуальні) й універсальні.
А. специфічний —непрямий податок, який встановлюється державою у вигляді надбавки за окремими ставками для окремих видів товарів.
А. універсальний — непрямий податок, який установлюється державою у вигляді надбавки до загального обороту реалізації товарів (робіт, послуг) за єдиною чи кількома ставками. Може бути у формі податку з продажів (купівель), податку з обороту та податку на додану вартість.
Акцизний збір —див. збір акцизний.
Акція — цінний папір, який випускається акціонерним товариством і дає право його власникові на одержання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного товариства. Види акцій: іменні, на пред’явника, прості, привілейовані.
Амортизація — процес поступового перенесення вартості основних виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань.
Антиінфляційна економічна політика — багатовимірне поняття, що інтегрує в собі складові, які визначаються діючими чинниками інфляції.
Арбітраж — державний орган для розв’язування господарських суперечок. Розглядає позови підприємств, господарських організацій з питань невиконання договірних поставок або стягнення боргів.
Асоціація— об’єднання, союз організацій або осіб для спільної діяльності в будь-якій галузі.
Аудит — перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству й встановленим нормативам.
Аудитор — фізична або юридична особа, яка має кваліфікаційний сертифікат на право займатися аудиторською діяльністю на території України та ліцензію на відповідну діяльність.
Аудиторська палата України — незалежний, самостійний орган, який функціонує на засадах самоврядування. Набуває повноважень юридичної особи від дня реєстрації у Міністерстві юстиції України. А. п. У. формується шляхом делегування до її складу п’яти представників від професійної громадської організації аудиторів України, по одному представникові від Міністерства фінансів України, Головної державної податкової адміністрації України, Національного банку України, Міністерства статистики України, Міністерства юстиції України та окремих фахівців від навчальних, наукових та інших організацій. А. п. У. здійснює сертифікацію та ліцензування суб’єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які надають аудиторські послуги.
Аудиторська служба — організація (аудиторська фірма), яка згідно із договором на платній основі контролює здійснення фінансово-господарських операцій, бухгалтерського обліку й звітності господарських організацій шляхом ревізій і перевірок, а також здійснює експертні та інші послуги з аналізу фінансових аспектів діяльності підприємства.
Аукціон — продаж з публічних торгів, при якому товар або майно, що продається, можуть бути придбані особою, яка запропонувала за них найвищу ціну.
Б
Баланс платіжний —різниця між загальною сумою платежів іншим державам і сумою, отриманою від них протягом певного часу. До платежів і надходжень належать золото, вартість товарів і послуг (страхові платежі), витрати туристів, рух капіталів (кредитів і дивідендів), а також основні суми кредитів. При позитивному Б. платіжному надходження перевищують виплати, при негативному — відношення зворотне.
Б. прибутків і збитків — різниця між вартістю і витратами фірми. Сукупний прибуток дорівнює сукупному доходові мінус сукупні витрати.
Б. розрахунковий — різниця між вартістю національних активів за кордоном та іноземних активів у країні.
Б. торговий — різниця між вартістю імпорту та експорту товарів. “Невидимі” компоненти — фрахтові й страхові платежі, витрати туристів, оплата банківських інформаційних і рекламних послуг — входять до Б. торгового у широкому розумінні слова.
Б. фінансовий зведений — система фінансових показників, що характеризують пропорції формування і використання фінансових ресурсів держави за визначений період, як правило, за рік. Інша назва — зведений фінансовий план.
Б. фінансових ресурсів території — система показників, яка відображає джерела утворення, обсяги, а також напрями використання фінансових ресурсів у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці за певний проміжок часу, як правило, за рік.
Балансовий прибуток — загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, та і за її межами, яка відображена в його балансі та включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, інших видів фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті та позареалізаційних операцій.
Банк міжнародних розрахунків (БМР) — міжнародна валютно-кредитна організація. Заснована в 1930 р. у м. Базелі (Швейцарія). З початку 60-х років координує дії з підтримки міжнародної валютної системи, надання допомоги національним валютам. Є фінансовим агентством Європейського об’єднання вугілля і сталі, Європейської валютної системи. Функціонує на комерційній основі.
Банківські депозити — вклади, які надають право отримати в банку певну суму грошей згідно з попередньою сплатою в банк еквівалентної суми грошей або іншої валюти, а також за рахунок кредиту.
Банкноти — банківські білети; грошові знаки, які випускаються в обіг центральними емісійними банками.
Бартер— обмін на товарній (безгрошовій) основі.
Бартерна угода— товарообмінна експортно-імпортна операція на балансовій основі з передачею права власності на товар без оплати (натуральний обмін).
Безготівкові розрахунки— перерахування сум з рахунків платника на рахунок одержувача або шляхом взаємного зарахування вимог без участі готівкових грошей.
Бізнес — економічний (чи будь-який) вид діяльності, що приносить дохід або інші особисті вигоди.
Біржа — заклад, у якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів, валюти або масових товарів, що продаються за стандартами чи зразками.
Бюджет — розпис грошових доходів і витрат держави, план утворення і використання фінансових ресурсів держави та її складових одиниць, який забезпечує можливість виконання відповідними органами державної влади і місцевого самоврядування покладених на них функцій.
Б. Автономної Республіки Крим — сукупність доходів і витрат республіканського бюджету Автономії, а також районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим; різновид зведеного (консолідованого) бюджету.
Б. міста з районним поділом — сукупність доходів і витрат міського бюджету та бюджетів районів у складі міста; різновид зведеного (консолідованого) бюджету.
Б. області — сукупність доходів і витрат обласного бюджету, а також районів і міст обласного підпорядкування; різновид зведеного (консолідованого) бюджету.
Б. району — сукупність доходів і витрат районного бюджету, а також міст районного підпорядкування, сільських і селищних Рад; різновид зведеного (консолідованого) бюджету.
Б. селищної і сільської ради — бюджет, який складається, затверджується і виконується органами селищного й сільського самоврядування.
Бюджетна децентралізація — процес передачі частини прав, компетенції, відповідальності й фінансових ресурсів у бюджетній сфері від центральної влади на користь місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Наслідком Б. д. є збільшення частки місцевих бюджетів у доходах і витратах зведеного (консолідованого) бюджету.
Бюджетна класифікація — групування доходів і видатків бюджетів усіх рівнів за однорідними ознаками. Розробляється Кабінетом Міністрів України і затверджується Верховною Радою України.
Бюджетна позичка — кошти, що надаються на принципах строковості і поворотності з Державного бюджету України місцевим бюджетам, а також з місцевих бюджетів нижчого рівня для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.
Бюджетна резолюція— нормативний документ, який приймається Верховною Радою України. Бюджетна резолюція в загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний період. Вона є орієнтиром для Уряду України при розробці проекту державного бюджету і для Верховної Ради України при розгляді бюджету і законів, що впливають на доходи і видатки державного бюджету. Верховна Рада України приймає бюджетну резолюцію на наступний рік не пізніше 1 липня поточного року. Питання розробки та прийняття бюджетної резолюції регулюються Регламентом Верховної Ради України.
Бюджетна система — заснована на економічних відносинах і юридичних нормах сукупність усіх видів бюджетів країни. До складу Б. с. України входять Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим і місцеві бюджети.
Бюджетне відшкодування— сума, що підлягає поверненню платникові податку з бюджету у зв’язку із надмірною сплатою податку.
Бюджетне право— сукупність юридичних норм, які визначають компетенцію центральних і місцевих органів державної влади і державного управління із складання, розгляду, затвердження та виконання бюджету.
Бюджетне регулювання— процес збалансування (вирівнювання) доходів і витрат бюджетів різних рівнів, що входять до бюджетної системи по вертикалі і по горизонталі. Вирівнювання бюджетної системи по вертикалі означає збалансування доходів і витрат, з одного боку, Державного бюджету України, з іншого — місцевих бюджетів у сукупності по всіх їх рівнях (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ і Севастополь, міста, райони, райони у містах, села і селища). Вирівнювання по горизонталі означає збалансування доходів і витрат між так званими “бідними” й “багатими” територіями.
Бюджетне самофінансування — форма, спосіб забезпечення дохідної частини бюджету дохідними джерелами; забезпечення дохідної частини бюджету відповідно до обов’язків і потреб органу місцевого самоврядування коштами за рахунок фінансових ресурсів, які він самостійно мобілізує на відповідній території.
Бюджетне фінансування — надання в безповоротному порядку коштів з бюджету господарюючим суб’єктам для повного або часткового покриття їх витрат.
Бюджетний дефіцит— див. дефіцит бюджету.
Бюджетний механізм— сукупність конкретних форм бюджетних відносин, методів мобілізації і витрачання бюджетних коштів; складник фінансового механізму.
Бюджетний процес— встановлений законодавством порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи. Порядок контролю за виконанням бюджетів, а також звітів про їх виконання.
Бюджетний рік— час (12 місяців), протягом якого відбувається виконання затвердженого бюджету.
Бюджетний розпис— розподіл доходів і видатків бюджету по підрозділах бюджетної класифікації; головний документ, на основі якого здійснюється виконання бюджету, тобто забезпечується надходження доходів і фінансування видатків.
Бюджетний унітаризм— у країнах з унітарним державним устроєм — форма міжбюджетних взаємовідносин, які базуються на засадах, визначених центральною владою у законодавчому порядку.
Бюджетний устрій— побудова бюджетної системи, її поділ на окремі види бюджетів на основі державного і територіального устрою країни; система принципів організації бюджетної системи та взаємозв’язків її окремих ланок.
Бюджетний федералізм— у країнах з федеративним державним устроєм — форма міжбюджетних взаємовідносин, які базуються на розподілі компетенції федеральної влади і суб’єктів федерації на договірних засадах.
Бюджетні асигнування— кошти державного і місцевих бюджетів, виділені на розвиток народного господарства, фінансування соціально-культурних заходів, оборону держави і утримання органів державної влади та управління.
Бюджетні видатки— затрати, які виникають у зв’язку із виконанням державою своїх функцій. Виражають економічні відносини, на основі яких відбувається процес використання централізованого фонду грошових коштів держави за різними напрямками.
Бюджетні доходи— частина централізованих фінансових ресурсів держави, необхідних для виконання її функцій; виражають економічні відносини, які виникають у процесі формування бюджетних фондів і надходять у розпорядження органів державної влади.
Бюджетні процедури— процедури згідно з визначеними термінами підготовки проекту бюджету виконавчим органом, його оформленням, поданням до представницького органу влади, розгляду і слуханням у представницькому органі влади, а також порядком доопрацювання проекту, внесенням до нього змін, затвердженням бюджету і набранням чинності. Що стосується Державного бюджету України, то відповідні Б п. встановлені Законом України “Про бюджетну систему України” та Регламентом Верховної Ради України. Б. п. стосовно місцевих бюджетів визначені Законом України “Про бюджетну систему України” та відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування.
Бюджетні ресурси — грошові кошти, які надходять до державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів; основний складник фінансових ресурсів країни.
Бюджетні стимули— різновид економічних стимулів росту суспільного виробництва, його ефективності. Представлені конкретними видами податкових платежів і системою бюджетного фінансування, направленими на одержання високих народногосподарських результатів.
В
Валовий дохід — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Визначається як різниця між виручкою від реалізації та матеріальними і прирівняними до них витратами.
Валові витрати — це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Валютні фонди — валютні кошти органів місцевого самоврядування, які формуються на основі порядку, встановленого законодавством України, не включаються до складу місцевого бюджету і витрачаються на цілі, визначені місцевою владою. Кошти В. ф. знаходяться на спеціальних валютних рахунках органів місцевого самоврядування.
Вексель —письмове боргове зобов’язання суворо встановленої законом форми, що видається позичальником кредитору і дає останньому право вимагати від позичальника сплати до визначеного терміну суми грошей, вказаної у ньому; елемент комерційного кредиту.
В. переказний — письмовий наказ держателя такого векселя, адресований векселедавцю, про виплату суми грошей третій особі в зазначений строк (шляхом індосаменту).
В. простий — письмове просте зобов’язання векселедавця про виплату суми грошей власникові векселя у зазначений строк.
В. товарний — вексель, емітований покупцем товарів.
В. фінансовий — вексель, емітований банком.
Взаємне міське страхування — форма колективного захисту жителів, за якою кожен із застрахованих є членом страхового товариства; вид страхування в царській Росії. Товариства взаємного страхування створювалися для захисту майна від пожеж та іншого стихійного лиха. 1890 р. міські товариства взаємного страхування створили Пензенську спілку, яка з 1909 р. перетворилася в Російську спілку.
Видатки місцевих бюджетів — кошти, які спрямовуються відповідними місцевими органами влади на фінансування заходів з метою забезпечення покладених на ці органи функцій. В. м. б. поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточні видатки — це видатки на фінансування діючої мережі підприємства, закладів і установ, що знаходяться у власності місцевого самоврядування, а також на заходи соціального захисту і соціального забезпечення населення. Видатки розвитку — це витрати місцевих бюджетів на інвестиційні програми і капітальні вкладення.
Виконання місцевого бюджету — процес забезпечення доходів бюджету та його видатків, який здійснюється місцевим органом державної виконавчої влади, а також виконавчим органом місцевого самоврядування.
Викупне право — право органів місцевого самоврядування на примусовий викуп земельних ділянок у межах населеного пункту, які знаходяться в зоні забудови або на резервних територіях. Передбачене в законодавстві ряду зарубіжних країн.
Відділ валютного контролю податкової адміністрації —підрозділ податкової адміністрації, що перевіряє законність валютних операцій суб’єктів підприємницької діяльності, а також контролює сплату податків, пов’язаних із валютними операціями.
Відділ державного реєстру фізичних осіб податкової адміністрації — підрозділ податкової адміністрації, який займається формуванням і веденням державного реєстру фізичних осіб-платників податків.
Відділ місцевих податків та інших платежів податкової адміністрації — див. Управління місцевих податків та інших платежів.
Відділ обліку та звітності платників податків податкової адміністрації —підрозділ податкової адміністрації, який забезпечує облік суб’єктів підприємницької діяльності — платників податків та бухгалтерський облік нарахувань і надходжень податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджету, а також сум фінансових санкцій.
Відділ податкової поліції податкової адміністрації —підрозділ податкової адміністрації, основним завданням якого є вжиття заходів щодо запобігання порушенням податкового законодавства, виявлення фактів ухилення від сплати податків та інших платежів, припинення порушень податкового законодавства.
Відділ по роботі з платниками податків податкової адміністрації —підрозділ податкової адміністрації, який проводить роз’яснювальну та методичну роботу серед платників податків з питань застосування податкового законодавства, інших нормативних актів, що стосуються нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів адміністрації.
Відділ (управління) документальних перевірок юридичних осіб податкової адміністрації — підрозділ податкової адміністрації, який проводить документальні перевірки нарахування та сплати податків, фактів ухилення від їх сплати, заниження сум податків та інших платежів.
Відділ юридичний податкової адміністрації —структурний відділ податкової адміністрації, функції якого полягають у забезпеченні дотримання законодавства і запобігання порушенням у діяльності податкової адміністрації, у забезпеченні правильності й законності застосування фінансових санкцій та адміністративних штрафів за порушення зобов’язань перед бюджетом, у захисті прав і законних інтересів податкової адміністрації та службових осіб.
Відрахування —платежі до бюджету та державних цільових фондів, які мають повне (за використанням) або часткове (за змістом) цільове призначення. Встановлюються на певні цілі з визначенням джерела сплати або від певного вартісного показника.
Відрахування на геологорозвідувальні роботи —обов’язкові податкові відрахування видобувних підприємств. Зараховуються до собівартості продукції (робіт, послуг). Визначаються за конкретними ставками на одиницю видобутку чи погашення запасів залежно від виду корисних копалин.
Відшкодування податку — див. Бюджетне відшкодування.
Вільні бюджетні кошти —додаткові кошти, що утворюються в процесі виконання бюджету і не затверджуються у складі доходів і видатків бюджету.
Внески страхові —відрахування до Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України.
Г
Гербовий збір —див. Збір гербовий.
Гранти місцевим органам влади — (від англ. grant — дарувати, давати: дотацію, субсидію, стипендію, задовольняти прохання) — фінансові ресурси, які передаються місцевій владі з бюджетів вищого рівня для фінансування окремих завдань і функцій. Фінансові ресурси у вигляді грантів можуть надаватися місцевим органам влади також міжнародними фінансовими організаціями та бізнесовими структурами. Як поняття використовується у багатьох зарубіжних країнах.
Група світового банку —спеціалізована ланка ООН, яка об’єднує Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Багатосторонню агенцію гарантування інвестицій. Мета: підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, шляхом виділення їм фінансових ресурсів, наданими індустріальними державами. Штаб-квартира розміщена у Вашингтоні.
Д
Дебентура —свідоцтво митниці на повернення мита в разі вивезення товарів, які раніше були ввезені зі сплатою мита.
Дебітор —юридична або фізична особа, яка має заборгованість даному підприємству, організації чи закладу.
Девальвація — зниження в законодавчому порядку офіційного курсу національної валюти щодо іноземної. Здійснюється у випадках, коли встановлений валютний курс не відповідає реальному співвідношенню купівельних можливостей різних валют.
Девізи —платіжні засоби (частіше в іноземній валюті) — чеки, акредитиви, векселі, іноземні банкноти, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки.
Дегресивний податок —див. Податок дегресивний.
Декларація митна —документ, що містить відомості про переміщення через кордон вантажів, цінностей, валюти. Оформляється відповідно до вимог національного законодавства. Заповнюється юридичними та фізичними особами. Містить відомості про кількість товарів та їх ціну. Предмети, не зазначені в Д. м., тобто приховані від митного контролю, підлягають конфіскації.
Декларація податкова —офіційна заява юридичної або фізичної особи, яка сплачує податки, про розміри її доходу, майна тощо за минулий період у вигляді засвідченого письмового документа. Свідоме перекручування даних Д. п. тягне за собою юридичну та економічну відповідальність.
Декларування — подання платником податків відомостей про обсяги об’єкта оподаткування та інших даних, необхідних для визначення суми податку.
Декларування податків —офіційне подання платником податків податкової декларації.
Депозит —1) кошти або цінні папери (акції, облігації), що їх розміщують для зберігання в кредитних установах (банках); 2) грошова сума (або цінні папери), яка вноситься боржником для передачі кредитору.
Державна податкова інспекція —структурний підрозділ у складі державної податкової адміністрації, який організує й контролює процес надходжень податків у бюджет і забезпечує дотримання податкового законодавства.
Державна податкова служба —підпорядкований Урядові України орган, до складу якого входять Головна державна податкова адміністрація України і державні податкові адміністрації областей, районів, міст і районів у містах. Основні завдання Д. п. с. полягають у забезпеченні дотримання законодавства про податки, повному облікові всіх платників податків та інших обов’язкових сплат до бюджету, у здійсненні контролю, перевірці правильності їх обчислення та своєчасності перерахувань.
Державне казначейство України —утворене Указом Президента України “Про державне казначейство” від 27 квітня 1995 р. № 335. Положення “Про Державне казначейство” затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 31 липня 1995 р. Організує і контролює виконання Державного бюджету України, веде облік касового виконання державного бюджету, здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом та інші функції. У частині стосунків з місцевими бюджетами на Державне казначейство покладені обов’язки розподілу між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України.
Державне мито —платіж, що справляється за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного характеру уповноваженими на те державними органами й перераховується ними в бюджет.
Державний борг —сума заборгованості держави по кредитних операціях. Залежно від ринку розміщення, валюти, в якій випущені позики, та ін. Д. б. може бути внутрішній і зовнішній. Залежно від строку погашення — капітальним або поточним. Має економічно об?рунтовані межі. Величина Д. б. характеризує стан економіки і фінансів держави, ефективність функціонування її урядових структур.
Державний бюджет України —грошові відносини, які виникають у держави з юридичними і фізичними особами з приводу перерозподілу національного доходу (частково і національного багатства) у зв’язку із формуванням і використанням бюджетного фонду держави, призначеного для фінансування народного господарства, нематеріальної сфери, задоволення соціальних та інших потреб суспільства (оборона, управління, покриття державного боргу тощо). Складається, затверджується та виконується центральними органами державної влади України.
Державний внутрішній борг України —строкові боргові зобов’язання Уряду України в грошовій формі. Гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. Складається із заборгованості минулих років і заборгованості, що виникає за борговими зобов’язаннями Уряду України. До боргових зобов’язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов’язання у грошовій формі, а також одержані ним кредити.
Державний зовнішній борг —сума заборгованості держави іншим державам і фінансовим інститутам. Виникає у зв’язку із бюджетним дефіцитом.
Державний інноваційний фонд —позабюджетний фонд цільового призначення, кошти якого використовуються для фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, заходів щодо освоєння нових видів виробництва продукції (робіт, послуг) і нових технологій. Формується за рахунок відрахувань підприємств, об’єднань та організацій у розмірі 1% від фактичного обсягу реалізації продукції, робіт чи послуг (за винятком ПДВ та акцизного збору) з віднесенням суми відрахувань на собівартість продукції.
Державний капітальний борг —вся сума випущених і непогашених довгострокових зобов’язань держави, включаючи нараховані проценти, які повинні бути виплачені за цими зобов’язаннями.
Державний кредит —грошові відносини, що виникають у держави із юридичними та фізичними особами у зв’язку із мобілізацією тимчасово вільних грошових коштів у розпорядження органів державної влади, які призначені для фінансування державних витрат; форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Д. к. має строк повернення і ціну в формі процентів. Буває внутрішнім і зовнішнім.
Державний пенсійний фонд України — самостійна фінансово-банківська система, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення на території всієї держави. Формується за рахунок обов’язкових страхових внесків (у процентах до фонду оплати праці) підприємств, громадян-підприємців, працюючих громадян. Кошти фонду використовуються на виплату пенсій за віком, за інвалідністю, інших пенсійних виплат.
Державний поточний борг —витрати держави, пов’язані з виплатою доходів кредиторам за всіма довгостроковими зобов’язаннями держави та з погашенням зобов’язань, строки сплати яких настали.
Державний фонд сприяння зайнятості населення —спеціальний фонд, створений з метою фінансування передбачених програмами зайнятості населення заходів щодо: професійної орієнтації населення, професійного навчання вивільнюваних працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню, виплати допомоги по безробіттю, організації додаткових робочих місць Відрахування до цього фонду складають 1% від фонду оплати праці.
Державні фінанси — центральна підсистема фінансової системи, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток країни. За економічною сутністю Д. ф. — це грошові відносини з розподілу та перерозподілу вартості ВВП, пов’язані з формуванням і використанням фінансових ресурсів у розпорядженні держави і державних підприємств, призначених на цілі розширеного відтворення, задоволення соціально-культурних та інших потреб суспільства. До складу Д. ф. входять бюджети різних рівнів державного управління, позабюджетні спеціальні фонди, державний кредит і фінанси державних підприємств та організацій.
Дериватив — стандартний документ, що засвідчує право (або зобов’язання) придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма Д., порядок їх випуску та обігу встановлюється законодавством.
Дефіцит — 1) нестача грошей, товарів або послуг, необхідних для збалансування факторів виробництва, кредитів споживання; 2) збиток, перевищення витрат над прибутками, заборгованості над активами.
Дефіцит бюджету — перевищення видатків бюджету над його доходами. Є два показники, які визначають рівень Д. б.: співвідношення частки видатків, які не забезпечуються доходами, й усіх видатків у процентах та співвідношення частки видатків, які не забезпечуються доходами, й обсягів валового національного продукту (ВНП) у процентах.
Дефіцит у економіці — загальний вияв незбалансованості економіки. Може виступати у формі товарного дефіциту, який пов’язаний зі структурною незбалансованістю і відображає незадоволену потребу в тому чи іншому товарі, виявляється в стійкому перевищенні попиту над запропонованим товаром. За ринкової економіки носить тимчасовий характер, оскільки викликає підвищення цін на дефіцитний товар, яке стимулює приплив інвестицій у відповідний сектор виробництва або надходження товарів з інших ринків, де їх ціна нижча. В результаті збільшення пропозицій та задоволення попиту товарний дефіцит ліквідується. Один із видів Д. в. е. — бюджетний дефіцит.
Дефляція — вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної у період інфляції.
Джерело сплати податку — доходи юридичних і фізичних осіб, за рахунок яких сплачується податок.
Дивіденди — платіж, який провадиться юридичною особою на користь власників (довірених осіб власника) корпоративних прав, емітованих цією юридичною особою, у зв’язку з розподілом частини її прибутку.
Дотація — (від лат. dotatio — дарунок, пожертва) — кошти, що безповоротно передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам або з місцевих бюджетів вищого рівня — місцевим бюджетам нижчого рівня для збалансування їх доходів і витрат.
Дохід лісовий — плата , що стягується до бюджету за використання лісових ресурсів. Буває трьох видів: плата за відпускання деревини на пні; плата за другорядне лісокористування; штрафні санкції за порушення правил лісокористування.
Д. неоподатковуваний — сума, що не підлягає оподаткуванню і вираховується із загальної суми доходу.
Д. сукупний оподатковуваний —дохід, одержаний громадянином за певний період часу (місяць, рік) як у грошовій (національною чи іноземною валютою), так і в натуральній формі. Включає: доходи за виконання трудових зобов’язань, у тому числі за сумісництвом, зокрема, заробітна плата за виконану роботу, розрахована за розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами; надвишки та доплати до тарифних ставок та окладів; премії за виробничі результати; оплата відповідно до законодавства відпусток; виплати за трудовими угодами тощо; доходи від виконання робіт за договорами підряду цивільно-правового характеру; доходи, одержані внаслідок розподілу прибутку (винагороди, премії, заохочення тощо); матеріальні та соціальні блага у грошовій та натуральній формі, надані за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності.
Доходи митні — надходження до дохідної частини державного бюджету грошових зборів за митні процедури. Д. м. утворюються внаслідок митного оподаткування товарів, які перетинають державний кордон. До них належать: мито, прикордонні митні збори, штрафи і виторг від реалізації товарів (майна), конфіскованих митницями.
Доходи місцевих бюджетів — кошти, що надходять до відповідних місцевих бюджетів у розмірах і порядку, встановлених законом. Включають у себе власні або закріплені доходи, відрахування від регульованих доходів, дотації, субсидії, субвенції та інші трансферти. Розрізняють Д. м. б. податкові й неподаткові.
Е
Економічна криза — одна з глибоких проблем сучасності, яка проявляється в різкому загостренні суперечностей у відносинах між суспільством і природою, порушенні природних процесів через надмірну антропогенну дію, непередбачувані наслідки науково-технічного прогресу, зростання енергоспоживання і спалювання викопного топлива, демографічний вибух, збройні конфлікти, техногенні катастрофи тощо.
Економічне співробітництво — група країн, які об’єдналися для досягнення спільної мети в справі регулювання міжнародної торгівлі. Прикладом може служити Європейське економічне співтовариство (ЄЕС).
Економічний закон — внутрішні, суттєві, стійкі, постійно повторювані причинно-результативні зв’язки в системі виробничих відносин.
Експорт — продаж фірмою своїх товарів в іншу країну з використанням послуг належних маркетингових посередників (непрямий експорт) або шляхом самостійних маркетингових операцій (прямий експорт).
Еластичність попиту — показник, який виражає зміни сукупного попиту, викликані зниженням цін на товари і послуги.
Еластичність пропозиції— показник, який виражає зміни сукупної пропозиції, що виникають у зв’язку із ростом цін.
Елементи податку — складники податку, до яких належать: суб’єкт (платник) податку, об’єкт оподаткування, одиниця оподаткування, податкова ставка, джерело сплати податку і податкова квота.
Емісія — виготовлення і випуск в обіг банківських і казначейських білетів, паперових грошей і цінних паперів.
Емітент — установа чи підприємство, що здійснює емісію (випуск цінних паперів).
Є
Євровалютний ринок — міжнародний ринок короткострокових та середньострокових кредитів. Базується на кредитних операціях, які здійснюються з національною валютою за межами країни. “Євро” не означає, що ринок обмежений кордонами Західної Європи, а свідчить про знаходження валюти (долар, марка, ієна, EUR) на рахунку закордонних банків, які використовують її для надання кредитів. В основі кредитної діяльності лежать євровалютні депозити. Резиденти однієї країни розміщують гроші на рахунок іншої з метою отримання вищої процентної ставки.
Євровалютні депозити — депозити термінового характеру, мають здатність переходити від одного власника до іншого у формі депозитних сертифікатів; банківські розписки в одержанні грошового депозиту, які не підлягають вилученню протягом зазначеного часу. Сертифікат приносить процент. При цьому власник має можливість отримати гроші до закінчення терміну дії сертифікату, реалізуючи його на ринку. Сертифікат стає предметом угоди. Євробанки передають один одному права на депозити, які перевищують величину процента. Угода укладається на короткий строк (1—3 місяці). Міжбанківські операції з Є. д. мають на меті розширення можливостей кредитування і чим більший обсяг депозитів, тим більше кредитів можуть надавати євробанки.
Єврооблігації — цінні папери, які приносять проценти. Суб’єкти, які їх випускають (посередники та покупці), не є резидентами країни, валюта якої використовується при ємісії. Обсяг випуску Є. 1998 р. становив 177,2 млрд дол. Процент на них може бути фіксованим або “плаваючим”, останній підвищує їх привабливість в умовах інфляції. Випускаються також Є., які можуть бути конвертовані в акції або мають варант на купівлю акцій компанії. (Варант — запорука — означає, що власнику облігації надано право протягом певного часу купувати додаткові облігації чи акції за обумовленою ціною.) Часто Є. випускаються в двовалютному варіанті й в одній валюті з правом конверсії в іншу.
Європейський міжнародний ринок позичкового капіталу (ЄМРПК)— міжнародний ринок, на якому операції здійснюються в євровалютах. Позики беруть переважно транснаціональні монополії, які потребують кредитів для фінансування капіталовкладень в різних країнах, а також держави, що мають дефіцитні платіжні баланси; кредитори — приватні комерційні банки; що здійснюють міжнародні кредитні операції в іноземних валютах (євродоларах).
Європейський фонд регіонального розвитку — фінансовий інститут, створений у 1975 р. для фінансування заходів щодо подолання диспропорцій та зближення рівнів у розвитку окремих регіонів у країнах ЄЕС. Функціонує у складі бюджету ЄЕС. Виділення субсидій із фонду здійснюється на основі рішень Ради ЄЕС.
Ж
Жироцентралі — (від італ. giro — оборот, переказ векселя) — різновид кредитних установ, які є центральними банками для муніципальних (комунальних) ощадних кас і банків. Існують у багатьох країнах. Вперше виникли у Німеччині на початку ХХ ст. Кредитні ресурси Ж. утворюються за рахунок залучення коштів муніципальних банків, центральних, регіональних і місцевих органів влади. Ж. надають кредити муніципальним банкам, регіональним і місцевим органам влади у вигляді комунальних та іпотечних позик. У Німеччині на початку 80-х років ХХ ст. існувало 12 Ж. Муніципальні банки та Ж. цієї країни об’єднуються у регіональні спілки. Існує також Західнонімецька спілка ощадних кас і жироцентралей.
З
Загальнодержавні податки — податки, які встановлюються органами законодавчої влади й обов’язкові для справляння на всій території держави.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Закон вартості — об’єктивний економічний закон, що регулює зв’язки між товаровиробниками, розподілення й стимулювання суспільної праці в умовах товарного виробництва, згідно з яким виробництво та обмін товарів здійснюються на основі їх вартості, величина якої вимірюється суспільно необхідними затратами праці.
Закон податковий— правовий акт вищого органу законодавчої влади, який зобов’язує юридичних осіб і громадян сплачувати до бюджету податки певного розміру і в точно фіксовані строки. Зміст податкових відносин визначають шість обов’язкових елементів закону: суб’єкт податку, об’єкт податку, податкові ставки, одиниця оподаткування, податкові пільги, строки внесення податку.
Закон попиту — принцип, відповідно до якого існує зворотна залежність між ціною товару і величиною купівельного попиту на цей товар (за інших рівних умов).
Законодавство податкове — сукупність законодавчих актів, які встановлюють і регулюють справляння податків, зборів і податкових платежів.
Закріплені (власні) доходи — доходи, які повністю або на основі фінансового відсотка на постійній чи довготривалій основі у встановленому законом порядку надходять до відповідного місцевого бюджету.
Затвердження місцевого бюджету — процес розгляду та прийняття рішень щодо введення в дію бюджету представницьким органом місцевого самоврядування.
Захищені статті бюджету — статті видатків бюджету, які не підлягають секвестру видатків у випадку невиконання дохідної частини бюджету.
Збитки — витрати матеріальних та грошових ресурсів підприємств, об’єднань, організацій, громадян у результаті перевищення витрат на виробництво і збут продукції над виручкою від її реалізації, тобто перевищення витрат над доходами, а також неефективного господарювання та недоліків у ціноутворенні.
Збір акцизний — непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), що включається до їх ціни. Сплачують З. а. виробники та імпортери підакцизних товарів. Ставки З. а. встановлені у процентах до вартості товарів (продукції) у відпускних цінах, а для імпортних товарів — до митної (закупівельної) вартості з урахуванням митних зборів і мита.
Збір гербовий — мито, що стягується за оформлення фінансово-торгових документів.
Збори — платежі юридичних і фізичних осіб, встановлені у твердих розмірах, за надання певних прав чи послуг або на відшкодування окремих видатків бюджету.
Зведений (консолідований) бюджет України — сукупність усіх бюджетів (Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів), що входять до бюджетної системи України по доходах і видатках.
Зведений фінансовий баланс держави — система показників, що характеризують величину створених і використаних фінансових ресурсів за відповідний період.
Зведені фінансові показники — абсолютні величини, які характеризують фінансово-економічні явища та процеси на макрорівні (обсяг фінансових ресурсів, що створюється в державі, обсяг доходів та видатків бюджету тощо). Поділяються на загальнодержавні, галузеві, територіальні.
Звіт податковий — сукупність документів із звітними даними щодо розрахунків з бюджетом та спеціальними фондами, які подають до податкової інспекції.
Звіт про виконання місцевого бюджету — звіт місцевого органу державної виконавчої влади, а також виконавчого органу місцевого самоврядування на сесійному засіданні представницького органу місцевого самоврядування у порядку, визначеному законодавством.
Зворотний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням цих основних фондів цією фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.
Земельний податок — податок, що вноситься до бюджету юридичними і фізичними особами за ставками з одиниці площі земельної ділянки, які диференційовані залежно від призначення ділянки (сільсько- й несільськогосподарського), її місцерозташування (для земель несільськогосподарського призначення) та родючості грунтів (для земель сільськогосподарського призначення). Метою введення податку є стимулювання раціонального освоєння і використання земель, підвищення родючості грунтів, сприяння вирівнюванню соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, а також забезпечення фінансування витрат на ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу.
Зрівнювальне мито — мито, що встановлюється з метою вирівнювання цін на імпортні та вітчизняні товари для виключення між ними цінової конкуренції.
І
Імпорт — ввезення до країни іноземних товарів із-за кордону для продажу їх або використання в цій країні.
Інвестиції — довгострокові вкладення капіталу (в країні або за кордоном) в підприємствах різних галузей народного господарства. Повністю зосереджені на одержанні прибутку. Державні І. можуть здійснюватися з метою регулювання розвитку економіки. Вони фінансуються за рахунок податків, прибутків державних підприємств, емісії внутрішніх позик уряду. Джерелом фінансування приватних вкладів є власні засоби компаній (нерозділений прибуток, зокрема амортизаційні та інші фонди), залучені зовнішні засоби, отримані від продажу акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також довгострокові кредити та займи. Рівень І. залежить від значних коливань і динаміки росту економічної системи, а також від неекономічних факторів: розвитку техніки, характеру проведення державної політики.
І. приватні або державні — фінансові вкладення капіталу в акції, облігації та інші цінні папери.
І. реальні — вкладення капіталу в будь-яку галузь економіки, результатом чого є приріст реального капіталу (будівлі, прилади, товарно-матеріальні запаси тощо).
Інвестиційна безпека — рівень інвестиції, що дає змогу задовольнити поточні потреби економіки в капітальних вкладаннях за обсягом і структурою з урахуванням ефективного використання і повернення інвестованих коштів, оптимального співвідношення між розмірами іноземних інвестицій у країні і вітчизняних за кордоном, підтримання позитивного національного платіжного балансу. Для ефективного функціонування економіки, відновлення основних фондів загальний обсяг інвестицій (внутрішні капітальні вкладання та іноземні інвестиції) має бути в межах 20—25% від ВВП. В Україні цей показник на початок 1998 р. становив приблизно 15%.
Інвестиційна субсидія — субсидія, яка надається центральними органами місцевого самоврядування і спрямовується до бюджету розвитку. Як поняття використовується в практиці бюджетного регулювання зарубіжних країн.
Інвестиційний клімат — рівень досягнення потенційних можливостей вітчизняних та іноземних юридичних і фізичних осіб здійснювати інвестиції у формі коштів, цільових банківських вкладів, паїв, акцій та інших цінних паперів, рухомого та нерухомого майна, майнових прав, ноу-хау, досвіду та інших інтелектуальних цінностей, права користування землею та іншими природними ресурсами.
Індивідуальне прибуткове оподаткування— справляння прибуткового податку з доходів окремих фізичних осіб.
Індивідуальні фінансові показники — абсолютні величини, які деталізують зведені фінансові показники й доповнюють їх (величина витрат бюджету держави на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працюючим тощо).
Інкасо — банківська операція, яка полягає в одержанні банком грошей на різноманітні документи (векселі, чеки і т. ін.) від імені та за рахунок своїх клієнтів.
Інновація — (англ. innovation) — процес, орієнтований на створення, розвиток і якісне вдосконалення нових виробів, технологій, організаційних форм. Характеризується новими формами інтеграції науки, техніки, виробництва і передбачає участь різних організацій і відомств; нововведення, впровадження нових ідей, технологій, видів продукції тощо у виробництво, управлінську діяльність.
Інструкція з оподаткування — документ, що видається Головною державною податковою адміністрацією з метою конкретизації положень законодавчих актів з питань оподаткування.
Інфляційний податок — прибуток від друкування грошей. Уряд може отримувати значні кошти шляхом такого друкування, тобто розширення грошової бази. Фінансуючи дефіцит у такий спосіб, купуючи товари та послуги, держава примушує населення накопичувати номінальні грошові залишки, зменшуючи вартість старих грошей, які в нього є. Отже, інфляція є податком на готівку. У державах із низькою інфляцією обсяг прибутку, який отримується за рахунок друкування грошей, незначний (у США менше 3% від загального обсягу прибутку держави, в Італії та Греції — 10%). При інфляції у 100% максимально можливий І. п. за рахунок емісії грошей може досягнути 25%.
Інфляція— порушення процесу суспільного виробництва, що проявляється у переповненні сфери обігу грошовими знаками понад реальні потреби господарства і їх обезцінюванні. І. знижує рівень життя населення, загострює економічні та соціальні суперечності. Діапазон коливання рівнів інфляції досить широкий, але в ньому можна чітко визначити певні інтервали, де І. виконує стимулювальну функцію. Світовий досвід успішного проведення трансформаційних реформ у таких країнах як Німеччина, Японія, Китай, Чехія, Словаччина та інші дає можливість виділити ці інтервали. Так, коли І. знаходиться в інтервалі від 1,1 до 4,7% на рік, вона максимально стимулює економічне зростання. Коли типи І. переходять межу 4,7%, темпи економічного зростання починають знижуватися. Коли інфляція сягає 25—45%, економічне зростання припиняється, йому на зміну приходить стагнація і спад виробництва, який поглиблюється в міру зростання темпів інфляції. Тому при виборі довгострокової стратегії економічного розвитку необхідно орієнтуватися на рівень І. 2—5%, а при вирішенні тактичних питань економічних перетворень її темпи можуть підвищуватися до 15—20%.
К
Кадастр земельний — реєстр земель за класами залежно від родючості, близькості до збуту, виду вирощуваних культур тощо. Є основою оцінки середньої дохідності одного гектара землі кожного класу. Використовується для визначення ставок податку на землю.
Казначейська система касового виконання бюджету— система касового виконання державного бюджету, яка забезпечується казначейством. При К. с. к. в. б. всі платежі, які надходять до Державного бюджету України, зосереджуються у спеціальній системі казначейських кас і концентруються на єдиному рахунку Державного казначейства. В окремих країнах касове виконання місцевих бюджетів також покладається на Державне казначейство. Так, у Франції бюджетні доходи органів місцевого самоврядування знаходяться на рахунках казначейства.
Касове виконання місцевого бюджету — організація та здійснення прийому, зберігання і видачі бюджетних коштів, ведення обліку і звітності в процесі виконання місцевого бюджету. В Україні К. в. м. б. здійснюється територіальними відділеннями Національного банку України, а в таких адміністративно-територіальних одиницях, де цих відділень нема, — іншими уповноваженими банками.
Квота — визначені державою ліміти обсягів (інколи у вартісному виразі) імпорту якого-небудь виду продукції за певний період.
Класифікація інвестицій— поділ інвестицій на види залежно від джерел їх фінансування. Розрізняють державні, регіональні та муніципальні інвестиції, які фінансуються з відповідних бюджетів розвитку. Застосовується в практиці зарубіжних країн.
Класифікація податків— групування податків за певними ознаками.
К. п. за формою оподаткування — прямі й непрямі.
К. п. за економічним змістом об’єкта оподаткування— податки на доходи, споживання і майно.
К. п. за спрямуванням — податки, сплачувані до державного бюджету; податки, сплачувані до місцевих бюджетів; змішані податки; податки, з яких формуються спеціальні позабюджетні фонди.
К. п. за складовими ціни, на які відносять податки — податки, що сплачують з прибутку; податки, що відносять на витрати виробництва; акцизи.
К. п. за співвідношенням між ставкою податку та величиною доходу — прогресивні, регресивні та пропорційні податки.
К. п. за способом стягнення — розкладні й окладні.
К. п. за суб’єктом оподаткування — податки, які сплачують юридичні особи та громадяни.
Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів — перелік повноважень і обов’язків місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування різних рівнів у сфері складання, затвердження і виконання місцевого бюджету, у бюджетному процесі, утворенні позабюджетних, цільових, резервних і валютних фондів, запровадженні місцевих податків і зборів, залученні фінансово-кредитних ресурсів тощо.
Конверсія позики — зміна рівня дохідності по позиках.
Консолідація позики — зміна умов обігу позики, пов’язана із строками її дії.
Консорціум — форма угоди між підприємствами для спільного розміщення позик, ведення фінансових комерційних операцій.
Контингент доходів (лат. contingens (contingentis) — той, що прилягає, випадає на частку) — встановлена максимальна величина податкових надходжень по кожному із доходів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць; один із показників, які використовуються в процесі планування дохідної бази адміністративно-територіальних одиниць.
Контроль за виконанням місцевого бюджету — контроль, здійснюваний представницьким органом місцевого самоврядування у формах, які він самостійно визначає.
Кредит — кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Розрізняють К. фінансовий, товарний та К. під цінні папери, що засвідчують відносини позики.
Кредит податковий інвестиційний — кошти, що податкові адміністрації залишають підприємствам, зменшуючи податок на прибуток за умови, якщо прибуток у розмірі зниженого податку реінвестується у виробництво.
Крива Леффера — графічна характеристика (крива) співвідношення між ставками оподаткування та величиною податкових надходжень в бюджет: з підвищенням ставок оподаткування сума податкових надходжень в бюджет зростає тільки до певної величини, а потім знижується внаслідок спаду виробництва й ухиляння від сплати податків. Названа за ім’ям американського економіста Леффера.
Коефіцієнт обслуговування зовнішнього державного боргу — відношення всіх платежів по зовнішній заборгованості до валютних надходжень країни від експорту товарів і послуг, виражена у процентах.
Л
Лізинг оперативний (оренда) — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу права користування основними фондами на строк, який не перевищує строку їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних фондів їхньому власникові після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди. Основні фонди, передані в Л. о. залишаються у складі основних фондів орендодавця.
Ліквідність — можливість використання активу як засобу оплати (або швидкого перетворення його на засіб оплати) і здатність активу зберегти свою номінальну вартість незмінною.
Ліміт боргу місцевих органів влади — гранична величина заборгованості органів місцевого самоврядування по муніципальних позиках, яка встановлюється центральною владою. Ліміт боргу місцевих органів влади може встановлюватися у законодавчому порядку або Міністерством фінансів України; показник використовується у зарубіжній практиці.
М
Майнові податки — див. Податки майнові.
Маркетинг — система заходів для вивчення ринку та активного впливу на споживчий попит із метою розширення збуту виробничих товарів.
Матеріальні активи — основні фонди та оборотні активи у будь-якому вигляді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, деривативів і нематеріальних активів.
Матрикулярні внески (від лат. matricula — список) — порядок формування бюджету центрального уряду, згідно з яким його доходи утворюються за рахунок відрахувань окремих територій, що входять до складу держави і пов’язуються з фінансуванням конкретного списку централізованих витрат. Мали місце у німецькому Союзі у процесі створення Німецької імперії як внески членів союзної держави одній з цих держав для виконання делегованих їм спільних функцій. Подібна система формування центрального бюджету використовувалась на етапі становлення федеративних держав. На цих засадах формувався Союзний бюджет колишнього СРСР у 1991 р. у період розпаду союзної державності. В Україні на побутовому рівні ідеологія М. в. обстоюється у формі так званої моделі формування бюджету “знизу догори”. У сучасних умовах у зарубіжних країнах М. в. як спосіб формування бюджету центрального уряду не використовуються.
Митна декларація — див. Декларація митна.
Митні збори — плата, що стягується з декларантів за оформлення митних процедур.
Мито — непрямий податок, який встановлюється державою на товари, що імпортуються, експортуються чи проходять транзитом через митну територію країни, в процентних ставках до вартісної оцінки цих товарів або у твердих ставках на одиницю товару.
М. ввізне — мито, що сплачується при імпорті товарів.
М. вивізне — мито, що сплачується при експорті товарів.
Міжбюджетні взаємовідносини — форма, у якій забезпечується взаємозв’язок різних ланок бюджетної системи. М. б. визначаються державним, територіальним та бюджетним устроєм країни.
Міжбюджетні взаєморозрахунки — процес передачі коштів з Державного бюджету України місцевим бюджетам і навпаки, — з місцевих бюджетів до Державного бюджету України у процесі виконання бюджетів з метою збалансування доходів і витрат на всіх рівнях бюджетної системи.
Міжнародний ринок позичкового капіталу (МРПК) — система відносин у сфері акумуляції та перерозподілу позичкового капіталу між країнами; сукупність фінансово-кредитних установ і фондових бірж, що надають позики й кредити іноземцям.
Мінімальна дохідна база — гарантована державою дохідна база місцевих бюджетів, необхідна для формування мінімального бюджету. Забезпечується шляхом закріплення за місцевими бюджетами джерел доходів, які дозволяють органам місцевого самоврядування забезпечити фінансування послуг населенню на рівні мінімальних державних соціальних стандартів. Використовується як показник у практиці бюджетного регулювання зарубіжних країн.
Мінімальний бюджет органу місцевого самоврядування — розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для фінансування послуг населенню відповідної адміністративно-територіальної одиниці на рівні мінімальних соціальних стандартів, який гарантується державою. У разі, коли органу місцевого самоврядування не вистачає власних коштів для формування мінімального бюджету, ці ресурси надаються йому державою на гарантованій основі. Використовується як показник у практиці фінансового вирівнювання в багатьох зарубіжних країнах. В Україні мінімальні місцеві бюджети — у стадії розробки.
Мінімальні державні соціальні стандарти — гарантований державою рівень послуг на душу населення в межах усієї території країни, який надається місцевими органами і фінансується за рахунок місцевих бюджетів; показник, який використовується для розрахунку показника мінімального місцевого бюджету. Використовується в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. В Україні мінімальні соціальні стандарти — у стадії розробки.
Місцевий бюджет інвестицій або розвитку — самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на розширене виробництво, інвестиції, придбання обладнання, сплату основної частини боргу. Застосовується як поняття в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. В Україні введене поняття “видатки розвитку”.
Місцевий поточний бюджет — самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на поточні потреби, утримання апарату управління, закладів соціально-культурної сфери, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальне забезпечення, сплату процентів за боргом та інше. Поняття, яке використовується в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. У Законі України “Про бюджетну систему України” застосовується поняття “поточні видатки бюджету”.
Місцеві бюджети — сукупність бюджетів, які складаються, затверджуються і виконуються відповідними місцевими органами влади і самоврядування.
Місцеві податки — податки, що встановлюються і справляються на відповідній території місцевими органами представницької влади як на підставі загальнодержавного законодавства про місцеві податки і збори, так і цілком самостійно.
Місцеві податки і збори — обов’язкові платежі, які згідно із законодавством запроваджуються органами місцевого самоврядування на підпорядкованій їм території і повністю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.
Місцеві позики — форма мобілізації фінансових ресурсів для потреб місцевих органів влади. М. п. розміщуються на ринку позичкового капіталу. У зарубіжних країнах М. п. — основний спосіб капіталовкладень, які здійснюються місцевими органами влади. Межі заборгованості місцевих органів по М. п. регулюються центральними органами державної влади згідно із законодавством. Повернення основної суми боргу по М. п. здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету інвестицій, відсотки за користування позикою сплачуються за рахунок коштів поточного місцевого бюджету. Право розміщення М. п. згідно із законодавством надано органам місцевого самоврядування України. Порядок їх випуску регламентується Законом України “Про зовнішній і внутрішній борг України”. Перші муніципальні позики випустили міста Київ, Дніпропетровськ та деякі інші.
Місцеві фінансові органи в Україні — фінансові відділи
