Частина фінансових ресурсів перерозподіляється державою на засадах зворотності за допомогою кредиту. Державний кредит – сукупність економічних відносин, що виникають між державою як позичальником (або позикодавцем) коштів і фізичними і юридичними особами, іноземними урядами в процесі формування і використання загальнодержавного фонду грошових ресурсів.
Державний кредит як фінансову категорію слід розглядати в двох аспектах: активному, коли держава відіграє роль кредитора, і в пасивному, коли вона виступає позичальником коштів. За аналогією з банківським кредитом, у фінансовій практиці державним кредитом називають кредит, який видається з державного бюджету.
Держава для фінансування свої потреб може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. Держава є позичальником, а населення і підприємницькі структури, тобто фізичні і юридичні особи, — кредитодавцями. Державний кредит має строк повернення і ціну у формі процента. Державний кредит буває внутрішнім і зовнішнім.
За своєю економічною сутність державний кредит – це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств, організацій.
Державний кредит відрізняється від банківського. Він, як правило, використовується для покриття дефіциту державного бюджету, і джерелом його повернення та сплати відсотків є доходи бюджету, а не прибутки від ефективного використання кредиту.
Доцільність державного кредиту при покритті дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за рахунок грошової емісії.
Призначення державного кредиту виявляється насамперед у тому, що він є засобом мобілізації в руках держави додаткових фінансових ресурсів. У випадку дефіциту державного бюджету додатково мобілізовані фінансові ресурси спрямовуються на покриття різниці між бюджетними видатками і доходами. Державний кредит є засобом збільшення фінансових можливостей держави і виступає важливим чинником прискорення економічного і соціального розвитку країни.
При проведенні правильної кредитної політики з використанням державних кредитних операцій, за допомогою державного кредиту можуть бути вилучені з обігу значні вільні кошти, що сприяє уповільненню темпів інфляційних процесів.
Але оцінюючи значення державного кредиту, не варто забувати, що мобілізовані за його допомогою засоби є взятими наперед податками. Необхідність погашення державного боргу вимагає пошуку додаткових надходжень до бюджету, а вони можуть бути отримані тільки за допомогою податків. До того ж погашення боргових зобов’язань і сплата відсотків по них відволікає частину бюджетних доходів від продуктивнішого їх використання, скорочує можливості нарощування виробничого та інтелектуального потенціалу суспільства, за що розплачуються майбутні покоління.
