У будь-якому суспільстві держава використовує фінанси для виконання своїх функцій і завдань, досягнення певних цілей. Важливе значення в досягненні поставлених цілей відіграє фінансова політика як складова економічної політики держави.
Фінансова політика – це особлива сфера діяльності держави, що спрямована на мобілізацію фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і ефективне використання для здійснення державою її функцій.
Держава, в особі законодавчої та виконавчої влади, є основним суб’єктом фінансової політики. Ними розробляються заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення соціально-економічного розвитку держави.
Фінансова політика залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Зовнішніми є, зокрема, фактори залежності держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших ресурсів; обміну технологіями; експортних можливостей самої держави; її інтеграції до світових економічних систем тощо.
До внутрішніх факторів належать форма власності, структура економіки, соціальний склад населення, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність національної грошової одиниці тощо.
Основним завданням фінансової політики- найбільш повна мобілізація фінансових ресурсів, необхідних для задоволення потреб розвитку суспільства та оптимальний розподіл їх між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями.
Мета фінансової політики -забезпечення фінансової стабільності в державі й на цій основі – досягнення невпинного збільшення темпів економічного розвитку держави і підвищення рівня життя населення.
В залежності від характеру заходів і часу, на який вони розраховані, виділяють фінансову стратегію і фінансову тактику.
Фінансова стратегія – довгостроковий курс фінансової політики, який розрахований на тривалу перспективу і передбачає вирішення, як правило, великомасштабних завдань. Вибір довгострокових цілей і розробка цільових програм у фінансовій політиці необхідні для зосередження фінансових ресурсів на основних напрямках економічного і соціального розвитку. Прикладом стратегічних завдань є впровадження власної грошової одиниці, проведення приватизації, подолання інфляції й спаду виробництва тощо.
Фінансова тактика – це методи вирішення фінансових завдань на найважливіших ділянках фінансової стратегії. Яскравим прикладом фінансової тактики є: удосконалення системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний розподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему тощо.
В кожній країні конкретні методи проведення фінансової політики залежать від історичних умов, рівня економічного розвитку, національних традицій та ін.
Фінансова політика включає як самостійні складові частини – бюджетну, податкову, грошово-кредитну, інвестиційну, валютну політику, так і окремі напрямки в галузі страхування, державного боргу, фінансового ринку, співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями тощо. (схема 1)
ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ
Схема 1. Основні напрямки фінансової політики, її завдання.
На сучасному етапі основними напрямами фінансової політики є:
1) підвищення ефективності виробництва, підтримання підприємницької активності (за рахунок спрямування фінансових ресурсів у пріоритетні галузі народного господарства, система пільг у оподаткуванні та фінансуванні підприємств);
2) мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій, досягнення більш високого рівня життя;
3) розробка заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення економіки (впорядкування грошового обігу, забезпечення стабільності валюти);
4) залучення іноземних інвестицій за рахунок створення сприятливих фінансового клімату (певні податкові пільги, можливість вивезення одержаного прибутку, гарантії збереження та захисту майна іноземних інвесторів);
5) структурна перебудова економіки (скорочення коштів на озброєння, фінансування відсталих виробництв);
6) раціональне використання природних ресурсів, заборона технологій, які загрожують здоров‘ю людини.
Усі ці заходи спрямовані на подолання кризових явищ в галузі фінансів (дефіцит держбюджету, інфляція, внутрішній і зовнішній державний борг).
