На фінансові показники також впливає специфічний ритм роботи підприємств комунального господарства, який залежить від ритмічності споживання їхньої продукції (послуг) у населеному пункті.
Одним із пріоритетних важелів, за допомогою якого органи місцевого самоврядування впливають на фінансове забезпечення комунальних підприємств, є регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги, що може здійснюватися за допомогою таких методів:
нормативного затвердження фіксованих тарифів;
встановлення граничних меж рентабельності, дотримання яких є обов'язковим при формуванні цін (тарифів);
оповіщення громадськості про підвищення тарифів та укладення договорів між місцевою владою і житлово-комунальними підприємствами.
Особливістю складу основних фондів комунального господарства є те, що поряд із виробничими фондами до нього входять фонди зовнішнього благоустрою населених пунктів. Структура основних фондів комунальних підприємств розрізняється залежно від галузі комунального господарства.
Традиційно відтворення основних фондів і відновлення виробничих якостей комунальних підприємств здійснюється шляхом ремонту та капіталовкладень.
За аналогією із суб'єктами господарювання у промисловості та сільському господарстві оборотні кошти комунальних підприємств поділяються на оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Водночас склад і структура оборотних коштів підприємств комунального обслуговування у межах названих груп мають істотні відмінності порівняно з іншими галузями економіки, які пояснюються своєрідністю виробничо-господарської діяльності і процесу продажу продукції (послуг) таких підприємств.
Як відомо, за методами планування, організації та регулювання оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.
типовий перелік нормованих оборотних активів для більшості комунальних підприємств матиме такий вигляд:
допоміжні матеріали;
запасні частини для ремонту;
паливо і пальне, паливо-мастильні матеріали;
тара;
господарський інвентар та інші малоцінні та швидкозношувані предмети;
витрати майбутніх періодів;
абоненти (непрострочена заборгованість споживачів послуг). До ненормованих оборотних коштів належатимуть:
грошові кошти на рахунках у банках і в касі підприємства;
− кошти в незакінчених розрахунках (за винятком абонентської заборгованості).
За джерелами утворення оборотні кошти комунальних підприємств традиційно можна поділити на три групи:
1) власні − створюються за рахунок бюджетних асигнувань та отриманого прибутку;
2) прирівняні до власних − фінансуються за рахунок стійких пасивів
3) позичені − формуються з коштів, залучених на фінансовому ринку. Важливим джерелом фінансування покриття (поповнення нестачі або приросту нормативу) оборотних коштів підприємств комунальної сфери є стійкі пасиви. Внаслідок особливостей встановленого порядку розрахунків і нагромадження
При плануванні та калькулюванні собівартості послуг підприємства й організації житлово-комунального господарства незалежно від відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правового статусу керуються "Методичними рекомендаціями з планування, обліку та калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства", затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України
На підприємствах комунального господарства визначаються показники виробничої, операційної та повної собівартості (рис. 30).
Рис. 30. Собівартість у комунальному господарстві
Калькулювання собівартості звичайної діяльності здійснюється житлово-комунальними підприємствами у разі виникнення такої потреби (на власний розсуд) з метою ціноутворення та поглибленого фінансового аналізу.
Для забезпечення можливості зіставляти у часі та між собою планові та звітні дані витрати підприємств комунального обслуговування групуються (класифікуються) за низкою ознак:
1. За місцем виникнення витрати на виробництво робіт (послуг) групуються за окремими структурними підрозділами комунальних підприємств і організацій. Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне, допоміжне й обслуговуюче (невиробниче) господарства.
За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями витрат. Такі класифікації є основними при здійсненні фінансового планування і калькулювання собівартості на підприємствах комунальної сфери, тому нижче вони будуть розглянуті детальніше.
За способами віднесення на виробничу собівартість виокремлюють прямі, які можуть бути безпосередньо включені до виробничої собівартості окремих видів робіт (послуг), та непрямі (або накладні) витрати − безпосередньо не пов'язані з виконанням комунальних робіт (послуг). До перших належать: матеріали; заробітна плата виробничого персоналу; вартість електроенергії, пального, палива на технологічні потреби; амортизація основних виробничих фондів тощо. До непрямих витрат належать загальновиробничі витрати, які включають витрати з управління та обслуговування виробничого процесу, а саме: зарплата адміністративно-управлінського персоналу, витрати на утримання основних фондів загальногосподарського призначення, на охорону праці й техніку безпеки та ін.
За ступенем впливу обсягів виконаних комунальних робіт (наданих послуг) на рівень витрат, аналогічно як і на підприємствах інших галузей, витрати поділяються на змінні (сировина, матеріали, паливно-мастильні матеріали, електроенергія, запасні частини і комплектуючі тощо) і постійні (пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничих підрозділів, а також забезпеченням загальногосподарських потреб).
За складом витрати поділяються на одноелементні, тобто економічно однорідні, та комплексні, які складаються з кількох.
За звітними періодами витрати поділяються на поточні, витрати минулих та майбутніх періодів.
За доцільністю розрізняють продуктивні, непродуктивні та надзвичайні витрати. Непродуктивними витратами вважаються такі, що виникли в результаті неналежної організації виробничого і управлінського процесів, відхилень від установлених технологічних норм, псування матеріальних цінностей. Витрати від надзвичайних подій (стихійних лих, техногенних катастроф та аварій) включають як витрати за наслідками цих подій, так і витрати на запобігання та ліквідацію негативних наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, зарплата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо).
Класифікацію витрат операційної діяльності за економічними елементами:
1. До складу елемента "Матеріальні витрати", що є грошовим вираження використаних матеріальних ресурсів з додаванням транспортно-заготівельних витрат і вирахуванням вартості зворотних відходів, включаються:
а) витрати на придбання у сторонніх підприємств чи організацій сировини і матеріалів, палива, мастил, енергії, шин, малоцінних і швидкозношуваних предметів, молока і продуктів лікувально-профілактичного харчування та засобів індивідуального захисту, інших виробничих запасів або виготовлених власними силами запасних частин і комплектуючих виробів, які використані на виробничо-технологічні потреби;
б) витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням нових видів робіт (послуг): підвищені витрати на виробництво нових видів робіт (послуг) у період їх освоєння; витрати на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати), раціоналізацію;
в) витрати, пов'язані з використанням природної сировини, плата за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів, за викиди і скиди забруднювальних речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів;
г) витрати на обслуговування виробничого процесу;
ґ) поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;
д) витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій та організацією виробництва, поліпшенням якості робіт (послуг), що проводиться під час виробничого процесу;
є) витрати на проведення інших робіт власними силами, власне виробництво електричної та інших видів енергій, а також на трансформацію та передання придбаної енергії до місця її споживання, які включаються до відповідних елементів витрат;
у) втрати від нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного убутку.
До складу елемента "Витрати на оплату праці" належать: заробітна плата персоналу, згідно з будь-якими видами грошових і матеріальних доплат, витрати на оплату праці фізичних осіб, які перебувають з підприємством у трудових і договірних відносинах та інших заохочень і виплат, згідно з тарифними ставками у вигляді премій, заохочень, погашення вартості товарів (робіт, послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру, інші виплати у грошовій та натуральній формі.
До елемента витрат "Відрахування на соціальні заходи" належать відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до Пенсійного фонду України), на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (до трьох цільових соціальних фондів) та додаткове пенсійне страхування.
До складу елемента "Амортизація основних засобів і нематеріальних активів" належать суми амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно з порядком, нормами та умовами, встановленими П(С)БО 7 "Основні засоби" та 8 "Нематеріальні активи".
До складу елемента "Інші операційні витрати" належать витрати, які включаються у собівартість наданих послуг (виконаних робіт) і не враховані в попередніх елементах витрат, зокрема:
сума сплаченої орендної (лізингової) плати за користування наданими в оперативну та фінансову оренду (лізинг) основними фондами;
витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ;
будь-які витрати зі страхування ризиків транспортування тепла, води, іншої продукції по трубопроводах, цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією трубопроводів, інших транспортних засобів, майна підприємств, страхування кредитних та комерційних ризиків, безпосередньо пов'язаних із господарською діяльністю;
оплата послуг сторонніх підприємств і організацій (за протипожежну і сторожову охорону; за використання та/або обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв'язку, засобів сигналізації; щодо управління виробництвом; консультаційного та інформаційного характеру; за приймання, зберігання та знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод);
оплата робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми організаціями або власними структурними підрозділами допоміжного і невиробничого господарства підприємства;
суми податків, зборів та інших передбачених законодавством обов'язкових платежів, які включаються до валових витрат;
витрати за користування автомобільними стоянками;
витрати на проведення роз'яснювально-рекламних заходів;
витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і поширення подарунків;
витрати на службові відрядження працівників у межах встановлених норм;
витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямах, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування, та на перевезення працівників-інвалідів І і II групи;
витрати, пов'язані з професійною підготовкою та перепідготовкою за профілем підприємства в українських навчальних закладах фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством;
оплата вартості ліцензій, сертифікатів та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для провадження господарської діяльності;
витрати на утримання та експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури, щодо яких підприємством прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад, якщо ці об'єкти не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю;
інші видатки.
Залежно від того, який економічний елемент витрат домінує на тих чи інших комунальних підприємствах, комунальне господарство можна умовно поділити на трудомісткі (переважають затрати на оплату праці та відрахування на соціальні заходи), фондомісткі (зі значною часткою амортизаційних відрахувань) та матеріаломісткі підгалузі. Так, найбільш фондомісткими є водопровід, каналізаційне господарство та міський електротранспорт, а трудомісткими − лазні та пральні. Подібний поділ дає змогу більш виважено підійти та зробити правильний акцент при пошуку резервів зниження операційної собівартості комунальних послуг.
Групування витрат житлово-комунальних підприємств за калькуляційними статтями призначене для складання калькуляції операційної собівартості окремих видів послуг, а також обчислення відповідних витрат за їх окремими підрозділами:
прямі матеріальні витрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
амортизація основних виробничих засобів та інших необоротних матеріальних активів;
витрати з орендної плати основних засобів;
загальновиробничі витрати;
адміністративні витрати;
витрати на збут;
інші операційні витрати.
Сукупність планових витрат на виконання робіт (послуг) у вартісному вираженні становить їх планову собівартість.
Виручка від реалізації в комунальному господарстві − основний вид доходів і джерело відшкодування експлуатаційних витрат. її величина напряму залежить від двох чинників: обсягу поставленої споживачам продукції (наданих послуг) у натуральному вираженні та розміру тарифів (цін) на неї.
Тариф на житлово-комунальні послуги − це офіційно встановлена органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування ставка плати за утримання житлових будинків і прилеглих територій або надання комунальної послуги населенню і суб'єктам господарювання, що забезпечує мінімально необхідний рівень відшкодування експлуатаційних витрат та фінансування програм розвитку об'єктів житлово-комунальної сфери при дотриманні нормативних вимог щодо якості вказаних послуг.
Формування тарифів на житлово-комунальні послуги зводиться до таких моментів:
на першому етапі розрахунку тарифів обов'язково проводиться аудит (експертиза) фактичного рівня собівартості комунальних послуг, у процесі якого виявляються нераціональні витрати, резерви зниження собівартості, про що детальніше згадувалось вище;
на другому етапі, на підставі нормативів з урахуванням необхідних коригувань фактичних витрат (відповідно до виявлених на попередньому етапі непродуктивних витрат, реалізації нових технологічних процесів і заходів щодо ресурсозбереження тощо), вираховується планова собівартість;
третім етапом формування тарифів є обчислення економічно обґрунтованого прибутку (рівня рентабельності) на основі визначення об'єктивних потреб підприємства у фінансових ресурсах для забезпечення розвитку його виробничої і соціальної сфер.
