Місцеві органи влади привертають ті джерела доходів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, у тому числі місцеві податки і збори. Це пов'язано з можливостями нарощення власної дохідної бази без механізмів витіснення трансфертів.
До ухвалення Податкового кодексу України у 2010 р. перелік місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, порядок нарахування та справляння було встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. № 56-93 "Про місцеві податки і збори". Проте неможливість враховувати зміни, що відбулися в економіці України останнім часом, та, відповідно, не дали можливості суттєво підвищити роль місцевих податків і зборів у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів, обумовили потребу в пошуку напрямків модернізації місцевого оподаткування.
З ухваленням Податкового кодексу України у 2010 р. склад місцевих податків і зборів змінився кардинально: замість 2 податків та 12 зборів встановлено 2 податки та 3 збори:
1) Єдиний податок (до внесення змін, у розд. XIV НК діє за правилами, встановленими Указом № 727
2) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (вводиться 3 01.01.2013р.)
3) туристичний збір
4) збір за місця для паркування транспортних засобів
5) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності (плата за торговий патент)
Розгляньмо елементи сучасної системи місцевого оподаткування.
