же повністю задовільнено й сформувалося відносно надлиш кове нагромадження.
У подальшій історії розвитку цього процесу можна умов но виділити три етапи.
Перший етап. Кінець XVII — початок XVIII ст., коливідбулося первісне накопичення капіталу й настав період ак тивного розвитку капіталістичних товарио-грошових і ринко вих відносин. З цього часу майже до кінця XIX ст. капітал ру хався виключно в одному напрямку (з метрополій у колонії), а його вивезення було переважно обмеженим та випадковим.
Другий етап охоплює період з кінця XIX до середини XXст., коли капіталістичні виробничі відносини набули значного поширення. Процес руху капіталу на зазначеному етапі здійснювався в двох взаємно протилежних напрямках: з про мислових країн до країн, що розвиваються, та навпаки. Виве зення капіталу проявив себе як типове, загальне та система тичне явище, що характеризується відносно сталими зако номірностями функціонування й розвитку.
Третій етап розпочався в середині 50 — на початку 60-хроків ХХ-го ст. Сучасні темпи зростання експорту капіталу в усіх його формах випереджають темпи збільшення товарного експорту та темпи зростання ВВП в розвинутих країнах. Ха рактерною особливістю сучасної ММК є те, що більшість країн одночасно виступають у якості як експортерів, так і імпортерів капіталу. До того ж експорт капіталу викликає значний за обсягами зворотний рух капіталів у вигляді відсотків за кредитами, підприємницького прибутку, дивідендів за акціями.
Об'єктивною основою ММК єнерівномірність економічного розвитку країн, яка на практиці проявляється:
• у нерівномірності накопичення капіталу в різних країнах, зокрема в його відносному перенакопиченні в окремих країнах;
• у невідповідності попиту на капітал його пропозиції в
різних ланках глобального економічного середовища.
. . Відмінності у кон'юнктурі внутрішніх ринків капіталу
МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА
відбиваються на різній "продуктивності" капіталу — ставці відсотка і визначають вектор руху: капітал пря мує звідти, де його продуктивність нижча, і туди, де во на вища.
На сучасний розвиток ММК впливають дві групи факторів, серед яких окремо виділяються:
1) фактори економічного змісту:
• розвиток виробництва та необхідність підтримки ста лих темпів економічного зростання;
• глибокі структурні зрушення як у міжнародній еко номіці, так і в економіці окремих країн;
• поглиблення міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва;
• діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК);
2) фактори політичного змісту:
• лібералізація експорту (імпорту) капіталу, що має місце у вільних економічних та оффшорних зонах;
• політика індустріалізації в країнах "третього світу";
• політика економічних реформ (наприклад, привати зація).
ММК має цілу низку форм реалізації, що на практиці класифікуються за декількома ознаками (табл. 6.1.).
Наприкінці XX ст. понад 50 % капіталу, що рухається в міжнародному середовищі, належить корпораціям, банкам, ТНК, страховим, пенсійним та інвестиційним фондам. Частка державного капіталу оцінюється приблизно в ЗО % і має тен денцію до підвищення. Частка міжнародних валютно-кредит них та фінансових організацій — приблизно 12 % і має найбільші темпи зростання. Частка змішаних суб'єктів стано вить 8 %.
Участь країни в процесах ММК відображається за допо могою показників, які поділяються на дві групи:
1) абсолютні показники:
• обсяг експорту капіталу;
• обсяг імпорту капіталу;
Глава 6. Міжнародна міграція капіталу
• сальдо (чистий експорт) капіталу, розрахований як різниця між експортом та імпортом;
• кількість підприємств з іноземним капіталом;
• частка продукції спільних підприємств у ВВП тощо. 2) відносні показники, що відображають залежність країни
від експорту — імпорту капіталу:
МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА
• коефіцієнт імпорту капіталу (K,M), який відображає ча стку іноземного капіталу(Ж) у ВВП країни:
• коефіцієнт експорту капіталу (Кех), який відображає ча
| стку експортованого капіталу(ІЖ) у ВВП країни:
|
|
| К„ = Ж/ВВП 100%,
| (6.2)
|
• коефіцієнт, що відображає частку іноземного капіталу у
| внутрішніх потребах у капіталовкладеннях (Кп):
|
|
| Kn = IK/DdK100%,
| (6.3)
|
де DdK — внутрішній попит на капітал у країні;
темп зростання експорту (імпорту) капіталу по відно шенню до попереднього періоду;
• сума залучених іноземних інвестицій на душу населен ня тощо.
Серед існуючих форм ММК найбільш значущими є екс порт та імпорт підприємницького та позичкового капіталу. Ціпотоки істотно відрізняються за своїми рушійними силами, роллю у відтворювальних процесах, супровідними формами доходу та наслідками.
6. 2. Рух підприємницького капіталу
Підприємницький капітал рухається в міждержавному просторі у формі інвестицій. У широкому розумінні міжнародними є ті інвестиції, реалізація яких передбачаєвзаємодію учасників, які належать різним країнам (резидентів та нерезидентів щодо конкретної країни).
Із країни базування здійснюється експорт капіталу. Вона є місцем переважного перебування інвестиційного суб'єкта (для фізичної особи — це країна громадянства, для юридичної — країна реєстрації). Інвестування капіталу, його безпосереднє вкладення здійснюється в приймаючій країні. Кра': ни базування
Глава б. Міжнародна міграція капіталу
| Країна базування
|
| Приймаюча країна
|
| Інвестиції з а
| ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^ ^
| Іноземні
|
| кордон
| | —
| інвестиції
|
| Інвестуючий суб'скт
|
| Об'єкт інвестування
|
іноді називають країнами-донорами, а приймаючі країни — краї-нами-реципієнтами інвестицій.
Міграція підприємницького капіталу обов'язково передбачає наявність чотирьох ознак:
1) безпосередня організація та участь у виробничому про цесі за кордоном;
2) довгостроковий характер вкладення грошових, фінан сових та/ або матеріальних активів;
3) перерозподіл власності між резидентами та нерезиден тами конкретної країни;
4) цільова функція — повний контроль над об'єктом інве стування, отримання підприємницького прибутку тадивідендів.
Визначення ефектів міжнародного руху підприємницько го капіталу принципово не відрізняється від аналізу наслідків зовнішньої торгівлі або міграції робочої сили і здійснюється за допомогою простої графічної моделі (рис. 6.1, 6.2).
З метою спрощення моделі вводяться наступні припущен
ня:
• кожна країна виробляє єдиний товар;
• обсяг виробництва в кожній країні визначається вико ристанням двох факторів — капіталу та праці при незмінній віддачі від масштабу;
• наявним є ринок досконалої конкуренції;
• діє закон спадної граничної продуктивності факторів виробництва;
• збільшення одного з факторів виробництва призводить до зростання граничного продукту іншого фактора;
МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА
• відсутня амортизація капіталу;
• відсутні податки;
• рівень технологій у кожній країні є заданим і постійним;
• суспільне багатство кожної країни визначається її національним продуктом.
На першому етапі аналізу будемо вважати, що міжнародний рух капіталу між двома країнами А і В відсутній, тобто уряди обох країн проводять політику, спрямовану на захист національної економіки від зовнішньоекономічного впливу.
На другому етапі аналізу рух капіталу між країнами будездійснюватися вільно, тобто без будь-яких обмежень, і не су проводжуватиметься трансакційними витратами.
На першому етапі (рис. 6.1) країни володіють різним за обсягом капіталом і мають неоднаковий рівень відсоткової ставки.
Країна А володіє більшим за обсягом капіталом КА° який забезпечує віддачу на рівні іА . За відсутністю амортизації рівень прибутку на капітал дорівнює реальній відсотковій ставці. Низька відсоткова ставка є закономірним наслідком збільшення великого обсягу капіталу при зменшенні обсягу граничного продукту.
Глава 6. Міжнародна міграція капіталу
У країні В обсяг капіталу порівняно невеликий (Кв° ). Він
є дефіцитним ресурсом і дає значно більший прибуток. Рівень відсоткової ставки дорівнює ів .
Площі, розміщені під відповідними кривими граничних продуктів двох країн, відображають внутрішні обсяги про дукції, що виробляється: а+Ь в країні А та c+d в країні В. При цьому факторний доход з капіталу в даних країнах буде вира жатися площами фігур b і d, доход з праці — але.
На другому етапі можливим стає рух капіталу між країнами. Капітал з країни А буде спрямований у країну В, дерівень віддачі від даного ресурсу помітно більший (рис. 6.2).
Переливання капіталу триватиме доти, доки не буде вста новлений для двох країн рівень прибутку або відсоткової став ки і . Експорт капіталу з країни А скоротить його загальний обсяг до К1А, а імпорт у країну В доведе обсяг капіталу до К в, так що відплив капіталу з країни А в розмірі (КА ~~ К А) дорівнюватиме його припливу (К1В -Кв°) в країну В.
Наслідки переливання капіталу з країни А в країну В будуть такі.
