ГЛАВА 5. МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ

(labour force migration ) — це переміщення працездатного насе­ лення з однієї країни в іншу в межах міжнародного ринку праці терміном більше року, обумовлене характером розвитку продук­ тивних сил та виробничих відносин, дією економічних законів.

Міжнародна міграція робочої сили є складовою міжна­ родної міграції населення взагалі. Головні причини міграції населення — економічні та соціальні, пов'язані з пошуком ро­боти та вищих доходів. Помітну роль відіграють також політичні та воєнні причини (втеча від політичних пересліду­ вань, евакуація тощо). За будь-яких причин і характера міжна­ родної міграції населення вона призводить до зрушень на рин­ ках праці відповідних країн і впливає на міжнародний ринок праці взагалі. Переселенські зрушення в цілому виникають, розвиваються та скорочуються в складній залежності від та­ ких типових явищ, як економічні цикли, рух інвестицій, стан зайнятості та безробіття.

Інтенсивність, напрями та форми міжнародної міграції ро­ бочої сили обумовлені такими основними взаємопов'язаними

факторами:

• нерівномірність економічного розвитку країн;

• прискорення інтернаціоналізації виробництва;

• нерівномірність процесів накопичення капіталу в різних країнах;

• зміни в розміщенні виробництва;

• кон'юнктура ринків праці та структура зайнятості;

• національні розбіжності в заробітній платі;

• етнічно-культурна близькість країни — об'єкта пересе­ лення.

Міжнародна міграція робочої сили складається з процесів

еміграції та імміграції. Еміграція (emigration) — це виїзд пра­цездатного населення з країни за її межі. Імміграція ( immigra-

Глава 5. Міжнародна трудова мграція

tion) — це в'їзд працездатного населення до країни із-за її меж. Особливе місце в міграційних процесах займає рееміграція (reemigration) — це повернення емігрантів на батьківщину.

Різниця між потоками імміграції та еміграції називається міграційним сальдо (net migration) і показує обсяг чистоїміграції. Сума цих потоків показує обсяг валової міграції.

Залежно від терміну переміщення міграція роз­ поділяється на такі види:

^к женого часу з подальшим поверненням на батьківщину або переїздом в іншу країну;

• сезонна — щорічна еміграція на певний період з подаль­шим поверненням на батьківщину (як правило, для ви­ конання робіт сезонного характеру, наприклад збір уро­ жаю);

• маятникова — короткострокові періодичні (щорічні,щомісячні, щотижневі) поїздки до місця роботи за межі країни (при певних міжнародних угодах між країнами).

Міжнародні мігранти підрозділяються на п'ять основних

4) особи, що просять політичного або економічного при­

тулку;

5) біженці.

Історично трудова міграція, як правило, відбувається з еко­ номічно менш розвинутих країн у більш розвинуті країни з ви­ сокими темпами економічного зростання. У країнах, де зовнішня міграція набуває масового характеру, вона може суттєво впливати на загальну чисельність населення. На рубежі XIX—XX століть у США, Канаді, Австралії механічний приріст населення за рахунок міграції перевищував природний приріст. Зворотний приклад являє собою Ірландія, яка пережила три хвилі масової еміграції. Причиною першої був картопляний го-

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

лод 40-х років XIX ст. В результаті з 1840 до 1900 р. чисельність населення країни зменшилася з 8,2 до 4,5 млн чоловік.

Розрізняють вимушену та добровільну міграцію. Прикла­ дом вимушеної міграції може бути вивезення з Африки до Аме­ рики в XVI—XIX ст. десятків мільйонів негрів-рабів, або де­ портація до Німеччини 9—10 млн людей з окупованих нею країн у роки Другої світової війни.

Добровільна міграція має два види. По-перше, це пересе­ленська міграція, яка спрямована в країни зі значними нео-своєними територіями. Тільки за перші 40 років XX ст. до Америки з Європи виїхало майже 40 млн чоловік. Найбільша кількість емігрантів (до 20 млн чол.) виїхала з Великобританії. Мігранти розселялися в СІЛА, Канаді, Бразилії, Аргентині, Австралії, Південній Африці. По-друге, — міграція, пов'язана з договірною контрактацією робочої сили.

У сучасних умовах можна виділити такі країни та регіони, що є "територіями тяжіння" міграції з інших країн:

• США, Канада і Австралія. СІЛА щорічно приймаютьіммігрантів більше, ніж усі інші країни, разом узяті. Ос­ новні потоки малокваліфікованої робочої сили направ­ ляються до СІЛА з ближніх латиноамериканських країн. Висококваліфіковані робітники емігрують до США практично з усіх країн світу. Міграційне сальдо становить у СІЛА близько 0,5 млн чоловік щорічно;

• Західна Європа. Імміграція до Західної Європиоцінюється на рівні 180 тис. чол. щороку. її джерелами є арабські країни Північної Африки та Близького Схо­ ду, країни Африки, що лежать на південь від Сахари, східноєвропейські країни та країни СНД;

• Близький Схід. Нафтовидобувні країни цього регіону

використовують дешеву іноземну робочу силу із сусідніх арабських країн, а також з Індії, Бангладеш, Кореї, Філіппін на важких низькооплачуваних роботах.

Великомасштабність світової міграції трудових ресурсів — одна з найважливіших особливостей сучасності. Трудова міграція набула глобального характеру. На кінець XX ст. в

Глава 5. Міжнародна трудова мграція

світі нараховувалось близько 50 млн трудящих-мігрантів. Причому якщо в 50—70 роках XX ст. основні міграційні пото­ ки рухались із країн, що розвиваються, в розвинуті країни, то, починаючи з 80-х років, формується міграційний потік, напри­ клад, у країни ОПЕК та нові індустріальні країни. Разом з міграцією капіталів мігрує й робоча сила з країн Західної Європи, США та Японії. Наприклад, сьома в світі за вироб­ ництвом персональних комп'ютерів тайванська ТНК "Ейсер" вимушена ввозити філіпиінських робітників для складання комп'ютерів на її тайванських підприємствах та робітників з Індонезії для роботи на її підприємствах в Малайзії.

У 90-х роках XX ст. новим феноменом стала інтен­ сифікація трудової міграції між країнами, що розвиваються. У Латинській Америці потоки іммігрантів направляються в Ар­ гентину та Мексику, в Африці — в Нігерію, ПАР, Берег Сло­ нової Кості. У зв'язку зі швидким розвитком нових індустріальних країн до цих країн значно збільшився потік емігрантів, що наймаються на тимчасові роботи.

Однією з важливих особливостей сучасної міжнародної • міграції стала активна участь держави в регулюванні відносин між капіталом та іноземною робочою силою. Держава дає дозвіл на в'їзд та слідкує за терміном виїзду іммігрантів, нама­ гається створювати сприятливі умови для праці іноземних робітників, особливо висококваліфікованих.

Міжнародна міграція висококваліфікованих спеціалістів отримала назву "втеча умів" (brain drain). Початок її було по­ кладено після Другої світової війни, коли з Німеччини до США було вивезено декілька тисяч спеціалістів у галузі фізи­ ки, ракетобудування та ін. Кульмінації "втеча умів" досягла в 60—70 роках XX ст., коли в пошуках кращих умов праці і ви­ щого рівня життя вчені, інженери та інші спеціалісти високої кваліфікації переселяються з Західної Європи до США. У 80-х роках збільшилась еміграція спеціалістів з країн, що розви­ ваються. У 90-х роках до традиційних потоків "brain drain" приєдналась "втеча умів" із країн Центральної та Східної Європи, а також із Співдружності Незалежних Держав.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

5.2. Наслідки міжнародної трудової міграції

Міжнародна міграція робочої сили має неоднакові наслідки для різних груп населення в країнах еміграції та імміграції, світу в цілому. Як правило, виділяють три головні групи наслідків міжнародної міграції робочої сили:

1. Стандартні ефекти, що зумовлені впливом міграції на ринок праці.

2. Наслідки для державних фінансів.

3. Позаринкові витрати.

1. Стандартні ефекти на ринку праці. Розглянемовплив міжнародної міграції робочої сили на ринок праці в країнах в'їзду та виїзду на прикладі двокраїнної моделі (рис. 5.1). На рис. 5.1 використовуються такі означення: W— ставка

заробітної плати (дол./год.); L — кількість робітників (млн чол.); S_us — пропозиція робочої сили у США; D_us — попит на робочу силу у СІЛА; S_mex = S_r+S_mig — пропозиція робочої сили

в Мексиці до еміграції з неї частини робітників; S_r — пропо­ зиція робочої сили в Мексиці після еміграції з неї частини робітників.

Глава 5. Міжнародна трудова мграція

Припустимо, що дві країни мають різний рівень життя (у даному прикладі — це США і Мексика). Охарактеризуємо стан ринку праці в цих країнах у випадку відсутності трудової міграції між ними. Рівновага на ринках праці обох країн при цьому встановлюється в точках А і А' відповідно. Ціна 1 год. послуг праці у США становить 4,5 дол. год, а в Мексиці — 1,25 дол. год.

Припустимо, що формальні бар'єри міграції скасовані і мексиканські робітники можуть емігрувати і конкурувати на ринку праці в США. Якщо б переміщення із Мексики до США не потребувало ніяких витрат, то процес еміграції розширю­ вався б, поки спадаючий рівень заробітної плати у США не вирівнявся із зростаючою зарплатою в Мексиці. Наявність

економічних та психологічних витрат імміграції протидієвирівнюванню заробітної плати в обох країнах, і розрив у них зберігається навіть при повній юридичній свободі переміщен­ ня. Внаслідок цього лише обмежена кількість осіб (припусти­ мо, 20 млн чол.) будуть вважати виграш у заробітній платі в 2,40 дол. год. (4,00 — 1,60 = 2,40) достатнім, щоб компенсувати витрати еміграції.

Внаслідок прибуття мігрантів до США пропозиція праці зростає, а ціна праці (погодинна ставка заробітної плати) зни­ жується з 4,50 до 4,00 дол. за 1 год, що відповідає точці В. Внаслідок від'їзду мігрантів з Мексики зменшується пропо­ зиція праці, а ціна праці підвищується з 1,25 до 1,60 дол. год, що відповідає точці В'.

Нова рівновага в точці В' означає, що кількість бажаючих емігрувати з Мексики (92 млн чол. — 72 млн чол. = 20 млн чол.) відповідає обсягу попиту на додаткових робітників у США (108 млн чол. — 88 млн чол. = 20 млн чол.).

За П. Ліндертом, чистий виграш емігрантів з Мексики ста­ новить еквівалент площини області d+e; виграш мексикансь­ ких робітників, що залишились у Мексиці, становить с, про­ граш мексиканських підприємців становить область c+d; виг­ раш американських підприємців становить область а+Ь; про­ граш американських робітників становить область а. В цілому

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

країна імміграції виграє область Ь, а країна еміграції виграє об­ ласть є.

2. Розглянемо наслідки міжнародної міграції робочої си­ ли, які пов'язані з державними фінансами. Рівнодіюча подат­ кових та видаткових складових державних фінансів, пов'яза­ них з міграційними процесами, не однакова для країн еміграції та імміграції. Вважається, що в країнах еміграції втрати у зв'яз­ ку з неотриманням можливих податкових надходжень від емігрантів перевищують виграш, що отримується в результаті скорочення державних послуг та благ у зв'язку з виїздом емігрантів. За кордон виїздять, як правило, особи працездат­ ного віку, що отримали освіту за більшою або меншою участю державного фінансування, і країна еміграції втрачає по­ тенційні податки з їх доходів. Більшість економістів вважає, що для обмеження виїзду спеціалістів високої кваліфікації до­ речно ввести особливий податок для осіб, що від'їжджають за кордон, який компенсував би видатки країни на надані суспільні товари та послуги.

Щодо фінансів країни імміграції. Вважається, що іммігранти виплачують у вигляді податків набагато більше, ніж їх приїзд коштує бюджету у вигляді допомоги по бідності, перевантаження громадських установ тощо.

Жорстка регламентація умов праці у працівників за стан­ дартними режимами зайнятості стала перепоною гнучкості виробництва, вела до зниження конкурентоспроможності підприємств. Гнучкий ринок праці став інструментом підви­ щення ефективності виробництва. "Чим вищий ГРП, — писав журнал Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) "OECD — Observer", — тим нижчі економічні витра­ ти, тим менше безробіття, тим менше витрат у виробництві".

Набуття ринком праці гнучкості через нові форми зайня­ тості отримало назву флексибілізації ринку праці (від англ. flexibility — гнучкість). Гнучкі форми зайнятості відіграють важливу роль у вирішенні проблеми безробіття, але мають і більші цілі. З боку пропозиції робочої сили на ринку праці вони надають працездатному населенню можливості найбільш зруч­ них форм зайнятості та режимів праці з урахуванням індивіду­ альних потреб робітників, а також заходи соціальної допомоги при переході від зайнятості до незайнятості і навпаки. З боку по­ питу на працю гнучкі форми зайнятості допомагаютьпідприємствам маніпулювати кількістю та якістю робочої сили, що використовується на підприємствах, виходячи з потреб роз­ витку виробництва і наявної економічної кон'юнктури. За дани­ ми статистики західних країн, насьогодні приблизно 25—30 % зайнятих працюють за нестандартними режимами робочого ча­ су. До них належать: зайнятість за тимчасовими контрактами, сезонна зайнятість, неповна зайнятість, зайнятість за режимами неповного робочого часу (примусова чи добровільна).

Впроваджуються різні моделі неповного робочого часу: скорочений робочий тиждень, розподіл робочих місць, альтер­ нативний робочий тиждень, стислий робочий тиждень. Отри­ мує поширення режим гнучкого робочого часу, при якому працівник може вибирати час початку та закінчення роботи, а також тривалість та час обідньої перерви. За останні роки на-

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

бувають певного поширення "режими гнучкого робочого ро­ ку", тобто режим робочого часу на основі обчислення річного фонду робочого часу. Вони пов'язані з нерівномірністю заван­ таження робітників протягом року, спричиненою нерівномірністю попиту і пропозиції товарів та послуг, зокре­ ма їх сезонним характером.

Компанії узгоджують з робітниками річні контракти, ви­ ходячи з нормативного річного фонду робочого часу, які пе­ редбачають різну тривалість робочого тижня та робочого дня залежно від попиту на товари та послуги. Спади ділової актив­ ності не супроводжуються звільненнями, а скорочення робо­ чого часу — зменшенням заробітної плати, якщо трудовий до­ говір передбачає компенсацію витраченого наднормативного робочого часу вільним часом. Соціальне значення режимів річного робочого часу — в гарантії зайнятості робітників у періоди спаду ділової активності. Це відповідає й інтересам компаній, орієнтованих на збереження постійного складу робітників. Вивільнений час може бути використаний для вто­ ринної зайнятості за даною чи іншою спеціальністю. Напри­ клад, зараз у Німеччині нерідко виникає ситуація, коли робітник три дні працює на підприємстві, а два дні — в соціальній або культурній установі. Це відповідає загальній глобальній тенденції до переміни діяльності, що пов'язано з формуванням багатофункціонального робітника та подолан­ ням традиційного поділу праці.

Серед гнучких форм зайнятості набуває також поширення надомна робота, зокрема висококваліфікованих працівників у режимах дистанційної зайнятості.

Таким чином, можна чекати нової хвилі флексибілізації у сфері зайнятості і трудових відносин з урахуванням станов­ лення Інтернет-економіки. Модернізація трудових відносин усе більше пов'язується з наданням їм мережевих форм. У сфері використання дистанційних контактів між роботодав­ цем та виконавцем відбувається активний розвиток технічних засобів і формування адекватних новим можливостям норм поведінки сторін.

ПО

Глава 5. Міжнародна трудова мграція

Дистанційні відносини між роботодавцем та його співробітниками називається телероботою і є частиною про­ цесу децентралізації діяльності в часі і просторі. Для телеробо-ти характерне використання телекомунікащй, комп'ютерів та Інтернет-технологій для зміни прийнятої географії робіт, при­ чому комп'ютери в даному контексті слугують для трансфор­ мації результатів робіт у форми, які можуть передаватись у комп'ютерних мережах. Найбільш поширеними є телеробота вдома, поштова телеробота і концентрована телеробота.

Телеробота сприяє заміні постійного штату тимчасовими виконавцями (outsourcing), які можуть виконувати різні види робіт на значній відстані від офісу і навіть у різних країнах. Ця тенденція виступає одним з факторів розвитку віртуальних консорціумів як пріоритетної форми підприємства в мере­ жевій економіці. Телеробота дає можливість людям у районах з високим безробіттям отримати доступ до роботи в будь-яко­ му районі світу. Для цього працівник повинен мати кваліфікацію, на яку є підвищений попит, і хороші особисті навички роботи в електронних мережах, а місцева влада по­ винна розробити заходи по формуванню детального профілю свого району в інформаційному просторі мережі, щоб створи­ ти можливості дистанційної роботи для своїх жителів. В умо­ вах мінливої професійної структури та постійного оновлення технічного базису виробництва пріоритетним завданням стає розвиток "дистанційної освіти": основної, додаткової, пере­ кваліфікації, підвищення кваліфікації тощо.

У цілому поєднання Інтернет-технологій з традиційною інфраструктурою міжнародних ринків праці дозволить суттєво зрушитись у напрямі реформування глобальної ме­ режі телероботи.

5.4. Україна в процесі міжнародної трудової міграції

Місце України в міжнародній міграції робочої сили визна­ чається рівнем її економічного розвитку, що є нижчим порівняно із західними країнами, країнами Центральної Євро-

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

пи, Росією, але вищим, ніж у деяких країн Східної Європи (Молдова, Румунія, Болгарія) та Азії (Таджикистан, В'єтнам та ін.). Це зумовлює наявність в Україні і трудової еміграції, і трудової імміграції. Прагнення підвищити життєвий рівень, отримати вищу заробітну плату є фактором активізації еміграції. Основними країнами в'їзду для українськихемігрантів стали Росія, Ізраїль, США, Німеччина, Білорусь, Чехія. Певна кількість емігрантів виїхала до Казахстану, Кана­ ди, Туреччини, Польщі, Вірменії, Австралії. Основу емігрантських потоків становлять два діаметрально проти­ лежні сегменти ринку праці: з одного боку, висококваліфіко­ вана робоча сила, зацікавлена у більш повній реалізації та вищій оплаті; з іншого — низькокваліфікована робоча сила, для якої еміграція є альтернативою безробіттю.

Залучення українських працівників до роботи за кордо­ ном може мати й специфічні причини, наприклад, пов'язані з розривом традиційних господарських зв'язків на території СНД. Так, протягом тривалого часу кадри для підприємств нафтогазової та нафтовидобувної промисловості північної Росії комплектувалися за рахунок залучення працівників з України. Необхідність збереження колективів підприємств, що вже склалися, стала фактором еміграції в Росію частини цих працівників.

Інтенсивність міграційних процесів залежить від природ­ но-географічних, демографічних, етнічних та соціально-пси­ хологічних факторів. Для перших років існування України як самостійної держави характерна інтенсивна імміграція етнічних українців з країн близького зарубіжжя. У наступні роки більш вираженою стала етнічна еміграція до Росії, Ізраїлю, Німеччини.

Імміграційні потоки в Україну стосуються переважнотрьох міграційних регіонів:

1) Донбас, до якого іммігрували, головним чином, біженцііз зон бойових дій — Нагірного Карабаху, Азербайджану, Вірменії, Грузії, Чечні;

Глава 5. Міжнародна трудова мграція

2) Південь України, куди переселились мігранти зПридністров'я, Таджикистану, Киргизстану, Казахстану;

3) Крим став мігрантоприймаючим регіоном для депорто­ваних кримських татар, болгар, греків, німців.

Зовнішні мігранти в Україні складають за різними ознака­ ми п'ять таких груп: репатріанти; особи, депортовані за національною ознакою; мігранти із/до ближнього зарубіжжя; мігранти із/до далекого зарубіжжя; нелегальні (часто тран­ зитні) мігранти.

До 1995 р. сальдо зовнішньої міграції України мало пози­ тивний характер. З 1995 р. по теперішній час воно має стійке від'ємне значення.

Наслідки міграційних процесів неоднозначні. З точки зорустратегічних національних інтересів України інтелектуальна еміграція з України має негативні наслідки, але можливість самореалізації висококваліфікованих фахівців навіть за кор­ доном якоюсь мірою підтримує престиж української науки у світі. Повернення інтелектуальних емігрантів за певних умов в Україну має дати поштовх вітчизняним дослідженням теоре­ тичного і прикладного характеру, як це, наприклад, відбу­ вається зараз в Індії.

Експорт робочої сили певною мірою зумовив притік іно­ земної валюти в Україну, зменшив тиск надлишкових трудо­ вих ресурсів на національний ринок праці.

Реалії регулювання міграційних процесів в Україні свідчать про необхідність ефективного законодавства в цій га­ лузі, відсутність самостійної міграційної служби, а також не­ достатність ресурсів для вирішення наявних міграційних про­ блем.

Механізм регулювання міграційних процесів в Україні до­речно формувати як єдність таких трьох складових: державне регулювання, ринкове саморегулювання і громадянське регу­ лювання (рис. 5.2).

П2 ПЗ

Основні терміни та поняття

Еміграція

Імміграція

Міграція Сальдо міграції

Флексибілізація ринку праці Телеробота "Втеча умів"

Гнучкі форми зайнятості

Глава 5. Міжнародна трудова мграція

Контрольні та дискусійні питання

1. Які головні фактори міжнародної міграції робочої сили?

2. Охарактеризуйте основні види міжнародної міграції робочої

сили.

3. В чому полягають стандартні ефекти міжнародної міграції ро­ бочої сили?

4. Що таке гнучкі форми зайнятості ? Наведіть приклади.

5. Охарактеризуйте використання дистанційних форм зайня­ тості на сучасному міжнародному ринку праці.

6. Визначте особливості імміграційних потоків в Україні.

7. Які складові механізму регулювання міжнародної міграції ро­ бочої сили в Україні?

Вправи

Вправа 1.Для кожного положення, наведенного нижче, знайдітьвідповідне йому поняття.

1. Переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу

в пошуках роботи або кращих умов життя.

2. Вибуття працездатного населення з країни.

3. Прибуття працездатного населення до країни.

4. Різниця між потоками еміграції та імміграції.

5. Сума потоків еміграції та імміграції.

6. Міграція науково-технічних кадрів.

7. Міграція, пов'язана з рухом трудових ресурсів між континен­

тами.

8. Міграція, пов'язана з рухом трудових ресурсів у межах конти­

ненту.

9. Виїзд мігрантів в іншу країну на постійне місце проживання.

10. Виїзд мігрантів в іншу країну для роботи за контрактом.

11. Щорічна міграція, пов'язана із збиранням урожаю.

12. Перенаселення країни в'їзду, пов'язане з міграцією.

13. Матеріальні та психологічні витрати, пов'язані з міграцією.

14. Наслідки трудової міграції для ринку праці.

15. Отримання нових знань внаслідок трудової міграції.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

Поняття: . .

еміграція; трудова міграція; імміграція;

міжконтинентальна міграція; чиста еміграція;

внутрішньоконтинентальна міграція; валова міграція; постійна міграція; сезонна міграція; тимчасова міграція;

стандартний ефект міграції; позитивний побічний ефект міграції; негативний побічний ефект міграції; витрати міграції.

Вправа 2.Знайдіть правильну відповідь.

1. Міграція робочої сили—це:

а) виїзд працездатного населення з даної країни за її кордони; б) в'їзд працездатного населення в певну країну з інших країн; в) повернення емігрантів на батьківщину на постійне проживання; г) переміщення працездатного населення через кордони певних

національних економік зі зміною місця постійного проживання або періодичним поверненням до нього.

2. Еміграція робочої сили—це:

а) виїзд працездатного населення з країни за її кордони; б) в'їзд працездатного населення в певну країну з інших країн;

в) повернення емігрантів на батьківщину на постійне проживання; г) переміщення працездатного населення через кордони певних національних економік зі зміною місця постійного проживання або

періодичним поверненням до нього.

3. Рееміграція робочої сили—це:

а) виїзд працездатного населення з країни за її кордони; б) в'їзд працездатного населення в певну країну з інших країн;

в) повернення емігрантів на батьківщину на постійне проживання;

Глава 5. Міжнародна трудова мграція

г) переміщення працездатного населення через кордони певних національних економік зі зміною місця постійного проживання або періодичним поверненням до нього.

4. "Втеча умів"—це:

а) виїзд працездатного населення з країни за її кордони; б) в'їзд працездатного населення в певну країну з інших країн; в) міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів;

г) повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце про­ живання;

д) переміщення працездатного населення через кордони певних національних економік зі зміною місця постійного проживання або періодичним поверненням до нього.

5. Масова міграція робочої сили стала типовим явищем міжнародної економіки, починаючи з:

а) першої половини XX ст.; б) середини XIX ст.;

в) кінця XVIII ст.

6. Вкажіть основні причини міграції населення:

а) пошук роботи; б) отримання вищої заробітної плати;

в) війна та політичні репресії; г) усі вищеназвані; д) а + б.

7. Який з перелічених факторів міграції населення не є еко­ номічним:

а) диференціація вартості робочої сили в межах окремих країн; б) стан національного ринку праці; в) дискримінація за національними та расовими ознаками; г) структурна перебудова економіки.

8. Вкажіть класифікацію міжнародних міграційних потоків робочої сили за територіальною ознакою:

а) безповоротна, тимчасова, щоденна, маятникова; б) легальна, нелегальна; в) міжконтинентальна, континентальна;

117'

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

г) міграція висококваліфікованої робочої сили, міграція не-кватіфікованої робочої сили;

д) міграція в межах промислово розвинутих країн; міграція ро­ бочої сили між країнами, що розвиваються; міграція високок­ валіфікованої робочої сили з промислово розвинутих країн до країн, що розвиваються; міграція з країн, що розвиваються, та пост-соціалістичних країн до промислово розвинутих.

9. Вкажіть класифікацію міжнародних міграційних потоків робочої сили за терміном:

а) тимчасова, щоденна, маятникова; б) легальна, нелегальна;

в) міжконтинентальна, континентальна; г) міграція висококваліфікованої робочої сили, міграція не-

кваліфікованої робочої сили; д) міграція в межах промислово розвинутих країн; міграція ро­

бочої сили між країнами, що розвиваються; міграція високок­ валіфікованої робочої сили з промислово розвинутих країн до країн, що розвиваються; міграція з країн, що розвиваються, та пост-соціалістичних країн до промислово розвинутих.

10. Вкажіть класифікацію міжнародних міграційних потоків робочої сили за ступенем законності:

а) тимчасова, щоденна, маятникова; б) легальна, нелегальна;

в) міжконтинентальна, континентальна; г) міграція висококваліфікованої робочої сили, міграція не-

кваліфікованої робочої сили; д) міграція в межах промислово розвинутих країн; міграція ро­

бочої сили між країнами, що розвиваються; міграція високок­ валіфікованої робочої сили з промислово розвинутих країн до країн, що розвиваються; міграція з країн, що розвиваються, та пост-соціалістичних країн до промислово розвинутих.

11. Вкажіть класифікацію міжнародних міграційних потоків робочої сили за рівнем кваліфікації мігрантів:

а) тимчасова, щоденна, маятникова; б) легальна, нелегальна;

в) міжконтинентальна, континентальна;

Глава 5. Міжнародна трудова мграція

г) міграція висококваліфікованої робочої сили, міграція не-кваліфікованої робочої сили;

д) міграція в межах промислово розвинутих країн; міграція ро­ бочої сили між країнами, що розвиваються; міграція високок­ валіфікованої робочої сили з промислово розвинутих країн до країн, що розвиваються; міграція з країн, що розвиваються, та пост-соціалістичних країн до промислово розвинутих.

12. Який тип міграції населення передбачає щоденні поїздки до місця роботи за кордони країни:

а) постійна; б) тимчасова; в) сезонна; г) маятникова.

13. Валова міграція показує:

а) різницю між потоками еміграції та імміграції; б) суму потоків еміграції та імміграції;

в) кількість мешканців держави, що залишили кордони країни та змінили її громадянство протягом року;

г) кількість громадян країни, які прибули з інших держав та от­ римали її громадянство та (або) право на тимчасове місце проживан­ ня протягом року.

14. Чиста міграція показує:

а) різницю між потоками еміграції та імміграції; б) суму потоків еміграції та імміграції;

в) кількість мешканців держави, що залишили кордони країни та змінили її громадянство протягом року;

г) кількість громадян країни, які прибули з інших держав та от­ римали її громадянство та (або) право на тимчасове місце проживан­ ня протягом року.

15. Громадянин Сидорчук, який залишив кордони України та отримав дозвіл на постійне місце проживання в Канаді, вва­ жається:

а) у Канаді — емігрантом, а в Україні — іммігрантом; б) у Канаді — іммігрантом, а в Україні — емігрантом; в)туристом.