МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

б) макроекономічному; в) мегаекономічному.

10. На якому з означених рівнів розвитку МЕВ його суб'єкта­ ми виступають окремі країни?

а) мікроекономічному; б) макроекономічному; в) мегаекономічному.

11. На якому з означених рівнів розвитку МЕВ його суб'єкта­ ми виступають окремі міжнародні організації і міжнародні інтег­ раційні об'єднання?

а) мікроекономічному; б) макроекономічному; в) мегаекономічному.

12 . 3 особливостей МЕВ на сучасному етапі вкажіть ту, яка зу­ мовлена розпадом соціалістичної системи:

а) посилення взаємозв'язку між національними та інтер­ національними інтересами;

б) зміна соціально-економічної моделі світу; в) активний вплив на МЕВ НТР; г) посилення механізмів регулювання МЕВ.

13. З особливостей МЕВ на сучасному етапі вкажіть ту,яказа­

безпечує управління ними на інтернаціональному рівні:

а) посилення взаємозв'язку між національними та інтер­ національними інтересами;

б) зміна соціальгю-економічної моделі світу; в) активний вплив НТР на МЕВ; г) посилення механізмів регулювання МЕВ.

14. З особливостей МЕВ на сучасному етапі вкажіть ту, яка зу­ мовлює раціональні зміни в структурі МЕВ:

а) посилення взаємозв'язку між національними та інтер­ національними інтересами;

б) зміна соціально-економічної моделі світу; в) активний вплив на МЕВ НТР; г) підсилення механізмів регулювання МЕВ.

Глава 1. Міжнародна економіка: середовище, еволюція, зміст

15. По відношенню до міжнародної економіки системою найбільш вищого рівня виступає:

а) національна економіка; б) галузь економіки;

в) глобальна еколого-суспільна система; г) регіональна господарська система.

16. Основні закономірності розвитку світового господарства на межі ХГХ-ХХ ст. досліджувалися в працях:

а) А. Сміта, Д. Рікардо, У. Петті; б) Р. Гільфердинга, В. Леніна, Д. Гобсона;

в) Д. Кейнса, М. Фрідмена, С. Харріса; г) Г. Мюрдаля, Б. Оліна, А. Вебера; д) Дж. Вайнера, К. Маркса.

17. Об'єктом вивчення міжнародної економіки як науки висту­

пає:

а) мегарівень глобальної господарської системи; б) мезорівень глобальної господарської системи; в) мікрорівень глобальної господарської системи;

18. Яка з названих проблем належить до предмета міжнарод­

ної економіки як науки:

а) оптимізація діяльності фірми; б) підтримання високого рівня зайнятості в економіці;

в) оптимізація зовнішньоторговельних відносин країни.

19. З особливостей МЕВ на сучасному етапі вкажіть ту, яка зу­ мовлює переплетення національних і міжнародних економічних

відносин:

а) посилення взаємозв'язку між національними та інтер­

національними інтересами; б) зміна соціально-економічної моделі світу;

в) активний вилив НТР на МЕВ; г) посилення механізмів регулювання МЕВ.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

Вправа 3. Визначте, яке з положень правильне , а яке — помил­ кове.

1. Міжнародна економіка являє собою мегарівень реалізації еко­ номічних відносин.

2. Міжнародна економіка — це історично закономірний етап розвитку світової економіки, планетарний відтворювальний ком­ плекс, складна система взаємопов'язаних національних економік, між- та наднаціональних економічних процесів та інститутів, що їх обслуговують.

3. Міжнародні економічні відносини являють собою історично зумовлену форму функціонування світової економіки.

4. Головним фактором становлення світового ринку є великі ге­ ографічні відкриття.

5. Ознакою індустріальної епохи стає перетворення ТНК на вирішальний структурний фактор економічного розвитку.

6. Першою історичною формою МЕВ є міжнародна торгівля промисловими товарами.

7. Міжнародна (глобальна) економіка характеризується переви­ щенням темпами зростання обсягів міжнародної торгівлі та капіталізації світового фінансового ринку темпів зростання світово­ го ВВП.

8. Ключовою ознакою сучасного етапу розвитку світового госпо­ дарства є міжнародна економічна інтеграція — домінуюча форма МЕВ.

9. Ємність світового ринку значно перевищує сумарну ємність національних ринків.

ГЛАВА 2. ОСНОВИ РУХУ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

План

2.1. Рух міжнародної економіки: форми, напрями, чинни­ ки.

2.2. Матеріальні основи розвитку міжнародної економіки.

2.3. Міжнародна спеціалізація та кооперування вироб­ ництва як форми міжнародного поділу праці.

2.4. Соціально-економічні основи розвитку міжнародної економіки.

Література

1. Міжнародні економічні відносини. Сучасні міжнародніекономічні відносини: Підручник для студентів економічних вузів / А.С. Філіпенко, СЯ. Боринець, Б.А. Вергун та ін. — К: Либідь, 1992. - С 14-27.

2. Основы внешнеэкономических знаний: учебник дляэкономического образования. / Под ред. И.П. Фаминского. — М.: Международные отношения, 1990. — С. 9—21, 30—50.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект:Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. — 4-те вид., перероб. і доп.

- К: Знання-Прес, 2002. - С. 418-430, 440-445.

4. Политико-экономические основы всемирного хозяйст­ ва / Под ред. В.И. Седова — М.: Экономика, 1998. — С. 5—32, 68-82, 117-131,162-169.

5. Производственный процесс выходит за национальныеграницы / А.В. Березной, СМ . Паникин, В.А. Славинский и др. - М.: Наука,.1991.- С. 3-44.

6. Семенов К.А. Международные экономические отноше­ния: Курс лекций. — М.: Гардарика, 1998. — С. 10—72; 118— 142.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

7. Світова економіка: Підручник /А.С. Філіпенко, О.І.Рогач, О.І. Шниров та ін. — 2-ге вид., стереотип. — К.: Либідь, 2001. - С 14-30.

8. Хасбулатов Р.И. Мировая экономика. — М.: ИНСАН,

1994. - С 6-53.

2.1. Рух міжнародної економіки: форми, напрями, чинники

Процес утворення міжнародної економіки як цілісної си­ стеми ще не завершився і займатиме дуже тривалий проміжок часу. Тому у її визначенні значною мірою підкреслюється не стільки завершеність процесу, скільки його спрямованість і рух, який має визначені форми і напрями.

Важливою формою руху міжнародної економіки є функціонування, яке виражається у стаціонарній взаємодіїзмістовних складових і якісних параметрів міжнародної еко­ номіки.

Розвиток (прогрес) міжнародної економіки виступає якнезворотна закономірна зміна змістовних складових та якісних параметрів міжнародної економіки в напрямі їх поліпшення та удосконалення. Протилежним цьому напряму є регрес, який проявляється в погіршенні й занепаді змісто­ вних складових та якісних параметрів міжнародної економіки.

Важливою детермінантою розвитку міжнародної еко­ номіки є новітні ресурси, що модифікують організаційно-гос­ подарські способи функціонування економік різних країн. Глибинною основою цього процесу виступають зміни у влас­ ності на засоби виробництва та глобалізація економічних про­ цесів. Відбувається поступове структурне зближення національних господарств за найважливішими загальноеко­ номічними пропорціями, адаптуються їхні галузеві та міжга­ лузеві структури. Водночас залишається доволі виразним поділ країн світу на центр та периферію.

Особливими формами руху міжнародної економіки є відхилення від загальноцивілізаційного вектора (тренда) ево-

Глава 2. Основи руху міжнародної економіки

люції та "тупиковий" рух (безперспективний, що не має май­ бутнього) окремих складових і якісних параметрів міжнарод­ ної економіки. Яскравим прикладом тут може бути колишній СРСР. Практика господарювання, що виходила з примату політики, ідеології над економікою, призвела до серйозних пе­ рекосів в економічному розвитку і країни в цілому та окремих республік і регіонів.

Серед основних чинників розвитку міжнародної еко­ номіки слід виділити:

• матеріальні, які представлені інтернаціоналізацією ви­ робництва, міжнародним поділом факторів вироб­ ництва та усуспільненням виробництва;

• соціально-економічні, які виступають у формі міжна­ родних економічних відносин та загальних еко­ номічних законів;

• неекономічні, які детермінуються законами та зако­ номірностями руху політичної, соціальної та духовної сфер сучасного світу;

• природно — екологічні, які детермінуються законами та закономірностями руху навколишнього середовища;

• ступінь адекватності економічної політики об'єктивно­ му стану міжнародної економіки та її середовища.

З огляду на особливості форм і напрямів руху міжнарод­ ної економіки необхідно розглянути докладніше основні чин­ ники розвитку міжнародної економіки.

2.2. Матеріальні основи розвитку міжнародної економіки

Важливими матеріальними чинниками розвитку міжна­ родної економіки виступають інтернаціоналізація вироб­ ництва, міжнародний поділ праці та усуспільнення вироб­ ництва.

Інтернаціоналізація виробництва (від лат. inter —між

та nationis — нація) — об'єктивний історичний процес виник­ нення та поглиблення взаємозв'язків та взаємозалежності між

МІЖНАРОДНА ІІКОНОМІКА

національними господарствами різних країн, що обумовленийрозвитком міжнародної спеціалізації та поділу праці. Інтер­ націоналізація виробництва виражає специфічну форму усуспільнення виробництва у світовому масштабі та охоплює продуктивні сили і виробничі відносини, проявляється в усіх сферах: виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Інтер­ націоналізація виробництва є об'єктивною основою розвитку всіх форм МЕВ.

Інтернаціоналізація виробництва почалася за доби вели­кої машинної індустрії. Вона означає вихід продуктивних сил за національні кордони, їх взаємодію й формування міжнарод­ них продуктивних сил, які використовуються людством або ок­ ремими країнами (їх групами) спільно, незалежно від їх соціаль­ но-економічного та політичного устрою. Інтернаціоналізаціяохоплює практично всі країни світу, галузі та види діяльності. Це означає, що реальністю є закон інтернаціоналізації ви­робництва, який детермінує поглиблення та розширення на­самперед соціально-економічних та організаційно-еко­ номічних зв'язків національних економік.

Саме завдяки інтернаціоналізації здійснюються головні умови збалансованого економічного розвитку. Вузькість внутрішніх ринків, нестача сировини, палива, засобів вироб­ ництва компенсуються широкою участю країн у світогоспо-дарських процесах. Інтернаціоналізація об'єднує структурні елементи міжнародної економіки в єдине ціле. З поглиблен­ ням процесу інтернаціоналізації виробництва посилюється єдність міжнародної економіки, зростає її органічна цілісність. Інтернаціоналізація виробництва сприяє підвищенню ефек­ тивності виробництва в окремих країнах, прискореному роз­ витку науки і техніки, підвищенню життєвого рівня населен­ ня.

Сучасними тенденціями та характерними рисами

Міжнародний поділ праці — це вищий ступінь розвиткусуспільного територіального поділу праці між країнами. Він спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію вироб­ ництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва між ними в пев­ них кількісних та якісних співвідношеннях.

Характерні ознаки МПП:

1. Специфіка сфери діяльності. МПП виражає структуруміжнародної економіки, відносини між двома або більше національними економіками. Суб'єктами МПП виступають підприємства різної національної приналежності.

2. Своєрідність шляхів впливу на структуру національної економіки. Якісні зміни внутрішнього поділу праці в країні(ВПП), що відбуваються під впливом НТП, прямо змінюють структуру народногосподарського комплексу. Участь країни у МПП впливає на перебудову народногосподарської структури опосередковано, шляхом пристосування національної еко­номіки до потреб інших країн — учасниць МПП. Участь у

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

МПП дає можливість країні сконцентрувати свої зусилля на виробництві тих товарів, для яких у неї існують якнайкращі абсолютні та відносні умови, переваги, розширити вироб­ ництво цих товарів до масштабів, достатніх для задоволення як власних потреб, так і потреб країн-партнерів шляхом екс­ порту. Водночас участь у МПП дозволяє країні відмовитися від виробництва товарів, де ці переваги мінімальні, забезпечи­ ти їх споживання шляхом імпорту.

3. Відмінності обсягів повноважень суб'єктів МПП. Насам­ перед йдеться про значне зростання економічної ролі держави як суб'єкта МПП. Держава не тільки здійснює самостійні еко­ номічні акції на міжнародних ринках, але й опосередковує зовнішньоекономічні зв'язки національних товаровиробників шляхом зовнішньоекономічної політики. Більше того, держа­ ва може впливати не тільки на поведінку національних това­ ровиробників, а й на всіх учасників МПП. Водночас вплив держави на міжнародні процеси обмежений міждержавними угодами та нормами міжнародного права.

4. Масштабність. Номенклатура товарів, що обмінюються

в межах МПП, є вужчою, ніж у межах ВПП, у тому числі і за причин специфіки національної формули споживання. Підтвердженням цьому є той факт, що обсяг міжнародного то­ варообігу на межі ХХ-ХІ ст. майже у 5 разів менший від су­ марного ВВП усіх країн світу.

На формування міжнародного поділу праці й ступінь за­ лучення до нього окремих країн (груп країн) впливають певні фактори, які можна визначити наступним чином:

Усуспільнення виробництва — це поєднання багатьох уособле­них національних виробничих процесів у єдиний міжнародний ви - робничий процес. Головною формою усуспільнення вироб­ництва є міжнародне економічне співробітництво.

Міжнародне виробниче співробітництво — це системаекономічних відносин між державами, фізичними та юридични­ ми особами різних країн з приводу здійснення відтворювального процесу на макро- і мікрорівні. В сучасних умовах йогопровідною формою є міжнародне виробництво.

У навчальній і науковій літературі існує декілька точок зору на сутність міжнародного виробництва. Головні з нихгрунтуються на таких основних принципах:

• міжнародне виробництво охоплює весь кругообіг про­ мислового капіталу, що оперує в міжнародній еко­ номіці;

Глава 2. Основи руху міжнародної економіки

• до міжнародного виробництва доцільно віднести тільки ті процеси у сфері виробництва, коли підприємства а різних країн включені до єдиного технологічного лан-

й-•••• цюга виготовлення кінцевої продукції;

є • міжнародне виробництво має місце тільки тоді, коли за

співробітництва виступають: спільне координування вироб­ництва і реалізації на основі спеціалізації та кооперування; промислове співробітництво у формі міжнародної торгівлі; на­ уково-технічне співробітництво; спільне підприємництво; діяльність міжнародних корпорацій; вільні економічні зони.

У сфері міжнародного виробництва найвиразніше прояв­ ляється роль транснаціональних корпорацій (ТНК), спільних підприємств, вільних економічних (експортних) зон тощо. У цілому на вказані форми міжнародного виробництва в сучас­ них умовах припадає 30%-50 % матеріального, фінансового й технологічного обороту міжнародної економіки. Зокрема, транснаціональні корпорації контролюють половину світової торгівлі готовими виробами, велику частку торгівлі послуга­ ми, 80% посівних площ, що спеціалізовані на експорті сільськогосподарської сировини. Загальний обсяг продажів ТНК та їхніх зарубіжних філій значно перевищує загаль­ носвітовий експорт.

ТНК виступає однією з провідних форм міжнародних кор­ порацій. Міжнародні корпорації — це великі виробничі об'єднання, тобто об'єднання промислових, торговельних, транспортних або банківських фірм, діяльність яких виходить далеко за межі країн базування і забезпечує їм найсприят­ ливіші позиції у виробництві. Згідно класифікації ООН, на межі ХХ-ХІ ст. до міжнародних корпорацій відносять лише великі фірми з річним обігом більше ніж 2 млрд дол. (більше ніж 4 млрд дол. — для фінансових корпорацій); що мають філії й дочірні компанії не менше, ніж у 6 країнах світу; значну ча­ стку продаж, що здійснюються за межами країни базування;

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

відповідну частку закордонних активів у їх загальній струк­ турі. Виділяють три групи міжнародних корпорацій: ТНК, ба­ гатонаціональні корпорації, міжнародні корпоративні союзи. Домінуючою формою виступають ТНК — національні моно­ полії із закордонними активами та правом власності і контро­ лю над діяльністю всієї корпорації, в тому числі її закордонних філій.

Головними мотивами міжнародної експансії ТНК є, по-перше, значне розширення ринку шляхом розвитку горизон­ тальної та вертикальної інтеграції. По-друге, суттєве знижен­ ня витрат виробництва за рахунок зростання його масштабів і залучення дешевої сировини та робочої сили. По-третє, кон­ троль над технологічними трансферами, значення яких у су­ часних умовах зростає. Таким чином, ТНК виступає головним суб'єктом міжнародного виробництва.

Винятково сприятливі умови для розвитку міжнародного виробництва створюються у вільних економічних зонах.

Вільні економічні зони — це частина національного еко­номічного простору, анклав, де використовується певна систе­ ма пільг, яка не застосовується на інших територіях держави.

Розрізняють безмитні зони або зони вільної торгівлі, екс­ портні промислові зони, парки технологічного розвитку, зони страхових і банківських послуг (off shore), імпортно-промис­ лові зони. У міжнародній економіці існує майже 3 тис. вільних економічних зон, які обслуговують понад 10% обсягів міжна­ родної торгівлі.

2.3. Міжнародна спеціалізація та кооперування виробництва як форми міжнародного поділу праці

Основними формами міжнародного поділу праці є міжна­ родна спеціалізація та кооперування виробництва.

Міжнародна спеціалізація виробництва виражається удиференціації національних виробництв, концентрації їх зусиль на виробництві товарів та послуг у відповідності до абсолют­

Глава 2. Основи руху міжнародної економіки

них і відносних переваг країни з метою задоволення потреб суспільства в глобальному масштабі. Міжнародна спеціалізаціявиробництва існує у трьох формах: предметній, професійній та територіальній. Тобто суб'єкти національної економіки, беру­чи участь у міжнародному виробництві, випускають певні то­ вари, які створені робітниками конкретних професій на підприємствах, що розташовані на певних територіях.

До основних видів предметної міжнародної спеціалізації виробництва відносять спеціалізацію виробництва готової продукції; подетальну (виробництво та обмін міжпідприємствами частинами, компонентами продуктів) та тех­ нологічну або постадійну спеціалізацію (поділ єдиного техно­логічного процесу на окремі стадії між підприємствами різних країн).

Домінуючим видом предметної спеціалізації в сучасному світовому господарстві є спеціалізація виробництва готової продукції. За існуючими прогнозами, ця тенденція розвитку МПП буде мати місце і в майбутньому. Відносно новою і якісно вищою модифікацією міжнародної спеціалізації вироб­ ництва готової продукції виступає спеціалізація по створенню комплектного устаткування та систем машин, що забезпечу­ ють повну механізацію та автоматизацію виробничих процесів при спорудженні промислових об'єктів "під ключ".

Невід'ємним від спеціалізації виробництва є міжнароднекооперування виробництва, яке проявляється в узгодженніта об'єднанні спеціалізованих виробничих процесів суб'єктами різних національних економік для виготовлення кінцевої про­ дукції. Як бачимо, міжнародне виробниче кооперування, якформа МПП, зберігає обидві його характерні риси: спеціалізацію (кооперанти на договірній основі розмежовують поміж собою виробничі обов'язки щодо спільного створення узгодженої продукції) та обмін (за умови збереження коопе-рантами своєї господарської самостійності).

Міжнародне виробниче кооперування являє собою істо­ рично обумовлену, вищу форму розвитку кооперації. Водно­ час, будучи самостійною розвиненою економічною кате-

ні 43

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІКА

горією, міжнародне виробниче кооперування характери­ зується власними специфічними рисами:

1. Виробничі зв'язки здійснюються поміж різними власни­ ками (на відміну від таких складних видів кооперації, якфірми, промислові об'єднання, ТНК, де мають місце вироб­ ничі зв'язки у межах однієї форми власності). Обмін поставка­ ми здійснюється через товарний обмін, що потребує зміни власників і відповідних правових відносин.

2. Заздалегідь договірний характер, тобто кооперанти вюридичному порядку розмежовують поміж собою виробничу спеціалізацію.

3. Зазвичай міжнародне виробниче кооперування носить комплексний характер, охоплюючи всі стадії відтворювально-го процесу, в тому числі й науково-дослідницьку діяльність, до- та післяпродажне обслуговування тощо.

Взаємопов'язаність міжнародної спеціалізації і кооперу­ вання виробництва забезпечує єдність світового виробничого процесу на всіх його стадіях відповідно до рівня розвитку про­ дуктивних сил і характеру економічних відносин.

Виробниче кооперування як певна система відносин ха­ рактеризується сферою реалізації, галуззю діяльності та ме­ тодами співпраці. Основними сферами міжнародного кооперу­ вання є:

1) виробничо-технологічна співпраця, що включає переда­ вання ліцензій та прав власності, розробку та узгодження ви­ робничої документації, технологічних процесів, технічного рівня і якості продукції та послуг, удосконалення менеджмен­ ту, стандартизацію, уніфікацію, сертифікацію, розподіл вироб­ ничих програм;

2) торговельно-економічні процеси, пов'язані з ре­ алізацією про- дукції;

3) післяпродажне обслуговування техніки.

Методи міжнародного кооперування виробництва:

• підрядний метод або підрядне кооперування — скла­ дання у договірному порядку угоди між підприємства­ ми різної національної приналежності відносно спе-

Глава 2. Основи руху міжнародної економіки

ціалізації. Цей метод має поширення в промисловості та будівництві;

• взаємна часткова спеціалізація — часткова спеці­ алізація кооперантів на виготовленні кожним з них спе­ цифічної проміжної продукції, вузлів, агрегатів на ос­ нові використання індивідуальних ресурсів і наступна їх поставка один одному для виготовлення власного кінцевого продукту. Цей метод поширений між фірма­ ми, котрі за характером своєї діяльності знаходяться у прямій двосторонній виробничій залежності;

; • реалізація фірмами різної національної приналежності

спільної програми створення кожним з них власного

•••;: кінцевого продукту або єдиного продукту ( від науково-технічного проектування до післяпродажного обслуго­ вування);

• спільне будівництво промислових об'єктів;

• створення спільних підприємств.

2.4. Соціально-економічні основи розвитку міжнародної економіки

Існування і розвиток міжнародної економіки підпорядко­ вані певним загальним законам і закономірностям.

2. З якими формами суспільного поділу праці пов'язаний про­ цес інтернаціоналізації виробництва?