Перевага електронної таблиці полягає в тому, що над заданими основними даними можна робити обчислення і створювати похідні дані. Для цього в осередках таблиці, куди містяться результати обчислень створюються формули. Excel розглядає вміст осередку як формулу, якщо першим у неї вноситься знак рівності =. У виділеному осередку його можна набрати з клавіатури або натиснути на кнопку з цим знаком в рядку формул. Після цього знака записуються числа, адреси осередків, позначення функцій, знаки арифметичних операцій і дужки.
Якщо спочатку в осередку B1 задавалася адреса А1, а в C1 – адреси А1 і B1, що називаються для формул абсолютні адреси, то в нижче розташованих осередках програма привласнює відносні адреси, що входять у формули. Таке копіювання формул називається методом заповнення, і воно використовує відносну адресацію. Формулу =А1+B1 можна скопіювати в будь-який інший осередок, наприклад, у H16, і тоді вона там прийме вигляд =F16+G16, використовуючи в якості початкових даних осередки, що розташовані лівіше.
Іноді необхідно фіксувати абсолютну адресу осередку, щоб використовувати його у всіх формулах, що копіюють . Для цього перед позначенням номерів стовпця і рядка ставиться знак $. Наприклад, у попередньому прикладі в першій формулі задавалося число 5. Його можна було помістити в осередок D1 і тоді формула прийняла би вигляд: =$D$1*А1. При обчисленнях, що проведені вище, можна одержати той же результат, якщо записати попередні формули інакше: =5*$А1 і =$А1+$B1, фіксуючи номер стовпця, але залишаючи відносним номер рядка. У цьому випадку, скопіювавши формулу зі стовпця C у стовпець H, одержимо той же результат, що й у стовпці C. Задати абсолютну адресу осередку після внесення її у формулу можна натиснувши на клавішу F4.
