Банківською практикою напрацьовані певні заходи,спрямовані на мінімізацію втрат від кредитного ризику. Серед них виділяються:
лімітування;дотримання нормативів кредитного ризику; диверсифікація, концентрація; вивчення й оцінка якості сукупних активів банку;оцінка кредитоспроможності позичальника; отримання від клієнта достатнього і якісного забезпечення; оперативність при стягненні боргу; страхування кредитних операцій; визначення кредитної політики; підтримка оптимальної структури кредитного портфеля; формування резервів; застосування технології STOP LOSS;
визначення рівня непокритого кредитного ризику; проведення ефективної цінової політики; інтенсивна робота з проблемними кредитами.
Кредитний ризик - це ризик несплати позичальником основного боргу і процентів по ньому, належних кредитору. Під кредитним ризиком прийнято розуміти ймовірність, а точніше загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недотримання прибутків або збільшення витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій.
Управління кредитним ризиком (його мінімізація) здійснюється за допомогою:
1 спосіб - встановлення позичальникам лімітів кредитування. Як правило, банки встановлюють ліміт, який регламентує розмір обороту по видачах кредиту за певний період (ліміт видачі). У деяких випадках встановлюється ліміт заборгованості, який регламентує заборгованість за кредитом на певну дату.
ІІ спосіб - диверсифікація кредитних вкладень. Це означає розподіл кредитів між різними суб'єктами правовідносин, клієнтами різних форм власності і галузей економіки, між різними регіонами країни тощо. Чим більшій кількості позичальників надається кредит, тим менше буде ризик неповернення кредитів за інших рівних умов, оскільки вірогідність банкрутства багатьох позичальників значно менша, ніж кількох.
ІІІ спосіб - оперативність при стягненні боргу - передбачає необхідність підтримувати з позичальником тісні контакти протягом усього строку користування кредитом. Банк повинен слідкувати за станом справ у клієнта і у разі необхідності застосовувати упереджу вальні дії щодо захисту своїх інтересів.
ІV спосіб - страхування кредитних операцій. Він означає, що б-ки пов створ-ти страхові фонди як на макро -, так і мікро-рівнях, а також страхувати окремі кредитні угоди в спеціалізованих страхових компаніях.
V спосіб - забезпеченість кредиту. формами забезпечення зобов’язання позичальника перед банком є застава майна, гарантія (поручительство) третьої особи, стягнення пені і штрафів, переуступка на користь банку вимог і рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності позичальника перед банком за неповернення кредитів і ризику непогашення кредитів.
VI спосіб. є оцінка кредитоспроможності позичальника. Кредитоспр-сть позичальника, на відміну від його платоспроможності, не фіксує неплатежі за минулий період чи на певну дату, а прогнозує здатність до погашення боргу на найближчу перспективу.
