Процентний ризик — це ризик зниження вартості власного капіталу, викликаний зміною ринкових процентних ставок.
Критичний рівень ризику зміни процентних ставок визначається ймовірністю того, що середня ставка за залученими коштами
банку впродовж періоду своєї дії може перевищити середню
процентну ставку за активами, що призведе до збитків банку.
Процентний ризик проявляється в двох аспектах:
1) зниження чистої процентної маржі внаслідок більш швидке зростання процентних витрат порівняно з доходами;
2) зниження ринкової вартості активів банку при зміні ринкової процентної ставки.
Обидва ці аспекти впливають на капітал банку:
І) через прибуток, тобто опосередковано;
2)безпосередньо.
Управління процентним ризиком може здійснюватися за допомогою методів структурного балансування, геп-менеджменту, дюрації (натуральне хеджування) та проведення операцій з деривативами (штучне хеджування).
Структурне балансування портфелів активів і зобов'язань — це один із методів, з допомогою якого банк фіксує спред і нейтралізує ризик зміни процентної ставки. При цьому допускається, що всі процентні ставки як за активними, так і за пасивними операціями змінюються однаково та в одному напрямі.
Основними параметрами управління процентним ризиком за допомогою балансування структури активів і зобов'язань є строки та суми.
Сутність прийому полягає у встановленні співвідношень між строками залучення та розміщення однакових за обсягом коштів.
Збалансована за строками стратегія передбачає встановлення повної відповідності між термінами залучення та розміщення коштів. Така стратегія не максимізує, а стабілізує прибуток, мінімізуючи процентний ризик.
Незбалансована за строками стратегія є альтернативним підходом, що надає потенційні можливості одержання підвищених прибутків за рахунок зміни процентних ставок. Використання зазначеної стратегії будується на прогнозі зміни швидкості, напрямку та величини процентних ставок на ринку. Згідно з незбалансованою стратегією управління строки залучення коштів мають бути коротшими за строки їхнього розміщення, якщо прогноз свідчить про майбутнє зниження процентних ставок, і навпаки. Строки виконання зобов'язань банку мають перевищувати строки за активами, якщо прогнозується зростання ставок. Такий підхід дає можливість максимізувати прибуток, але супроводжується підвищеним ризиком, пов'язаним зі зміною процентних ставок.