Зміст кредитного договору.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кре­дитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальни­ком тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зо­бов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Кредитна угода являє собою розгорнутий документ, що підпи­сується обома сторонами кредитної угоди і містить докладний виклад усіх умов позички. Його основні розділи такі:

— свідчення і гарантії;— характеристика кредиту;— зобов'язуючі умови;— умови, що забороняють;— невиконання умов кредитної угоди;— санкції у разі порушення умов.

Розділ «Свідчення і гарантії» підтверджує, що позичальник:

— має сертифікат про інкорпорування;— має повноваження укладати кредитні договори і підписува­ти боргові зобов'язання;— не має заборгованості по податках;— має право розпоряджатися активами;— не має активів у заставі, крім відомих банку.

У розділі «Характеристика позички» докладно викладаються умови кредиту, а саме: вид позички, сума, процентна ставка, шкала погашення і забезпечення. Зазначено всіх учасників угоди, робиться посилання на боргове зобов'язання і документ про за­безпечення кредиту.

У розділі «Зобов'язуючі умови» сформульовані правила, яких повинний дотримувати позичальник протягом усього періоду дп позички:

— підтримувати визначений рівень оборотного капіталу;

— підтримувати стабільний рівень акціонерного капіталу;

— дотримувати установленої величини балансових коефіцієн­тів (коефіцієнта ліквідності і т. д.);

— регулярно представляти фінансові звіти, підготовлені з до­триманням усіх загальноприйнятих бухгалтерських правил;

—повідомляти банку про будь-яке погіршення фінансового положення і про будь-які несприятливі зрушення;

— забезпечити необхідне страхування від нещасних випадків, пожежі і т.п.;

—регулярно сплачувати податки та інші зобов'язання, що у випадку несплати можуть привести до накладення арешту на майно;

—тримати в порядку і забезпечувати необхідний ремонт бу­динків і устаткування;

— забезпечити працівникам банку можливість обстежувати бухгалтерські книги компанії на предмет виявлення їхньої іден­тичності даним, наведеним у звітах.

У розділі «Умови, що забороняють» зазначені дії, що не по­винні бути здійснені позичальником:

— не продавати чи закладати активи (крім випадків, коли це потрібно для нормальної роботи компанії);

— не купувати акції чи облігації (за винятком зобов'язань фе­дерального уряду);

— не виплачувати винагороди і дивіденди акціонерам вище обумовленого максимуму;

— не провадити опціонних угод з акціями компанії чи інших операцій з відстроченим відшкодуванням засобів;

— не видавати гарантій по боргах інших підприємств;

— не розширювати систему участі в інших підприємствах;

— не брати участь у злиттях і поглинаннях;

— не робити таких змін у керівних органах компанії, що вплинули б на її політику.

У розділі «Невиконання умов кредитної угоди» наводяться випадки, які варто трактувати як «невиконання» чи «порушення» договору:

— несплата чергового платежу за позичкою;

— порушення однієї з обмежуючих умов, що забороняють;

— оголошення банкрутства чи ліквідації справи;

— смерть позичальника.

У розділі «Санкції у випадку порушення умов угод» пере­лічується:

— вимога негайного погашення всієї суми боргу, що залишає­ться, і процентів по ній;

— вимога додаткового забезпечення гарантій;

— право банку сплатити борг, що залишився, за рахунок кош­тів, що є на поточному рахунку позичальника.

Не всі кредитні угоди містять усі зазначені розділи і пункти, але деякі моменти — характеристика кредиту, обов'язку креди­тора і позичальника, що розуміється під порушенням договору, — обов'язково присутні в документі про кредитну угоду.

Угоду підписують представники банку і компанії, а якщо по­трібно — гарант. Після цього комплект усіх документів передає­ться клієнту, а інший комплект із супровідними документами надходить у кредитне досьє банку. Потім у це досьє підшивають­ся всі звіти компанії, листування, записи.