Договір (контракт) про працю – це угода між працівником і роботодавцем (наприклад, фізкультурно-спортивною організацією), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу з певної спеціальності, кваліфікації, на певній посаді, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов'язується сплачувати працівникові заробітну плату, забезпечувати належні умови праці. Персонал фізкультурно-спортивних організацій повинен працювати на основі укладених контрактів.
Контракти в галузі спортивної діяльності, які укладають переважно спортсмени і тренери, мають певні особливості. Вони укладаються у письмовій формі за затвердженим Кабінетом Міністрів України порядком з урахуванням вимог відповідних українських і міжнародних спортивних організацій між спортсменами-професіоналами, тренерами, фахівцями (незалежно від їхнього громадянства), з одного боку, і українськими фізкультурно-спортивними організаціями (передусім федераціями з певних видів спорту, спортивними клубами). Вплив специфіки спорту на подібні контракти проявляється у тому, що майже ніколи не укладаються на невизначений термін (максимальний термін, як правило, не більш ніж 3-5 років).
Контракт у галузі спортивної діяльності в обов’язковому порядку має визначати зобов'язання суб'єкта організації діяльності спортсмена-професіонала щодо виплати йому заробітної плати, пенсійних виплат після закінчення професійної діяльності, забезпечення передбаченими законодавством видами соціального страхування та обов'язковим особистим страхуванням здоров'я і життя спортсмена, надання для його спортивної підготовки кваліфікованого персоналу, спортивного спорядження, обладнання, споруд, забезпечення належних житлово-побутових умов, дотримання особистих прав спортсмена.
Кожна зі сторін контракту в галузі спортивної діяльності бере на себе певні зобов'язання і несе відповідальність перед іншою стороною. Спортсмен, наприклад, може взяти на себе такі зобов'язання: виконувати встановлені індивідуальним планом вимоги й контрольні нормативи; брати участь у певних спортивних заходах (змаганнях) із досягненням певних спортивних результатів; носити форму організації в період участі у спортивних заходах; регулярно проходити диспансеризацію; дбайливо ставитися до спортивних споруд, інвентарю, обладнання, спорядження, спортивної форми організації; дотримуватися умов контрактів, укладених організацією щодо спонсорської реклами. Деякі організації іноді пропонують спортсмену взяти на себе так звані "особливі" зобов'язання, які суперечать чинному законодавству (наприклад, відмова спортсмена від зміни місця проживання); такі випадки є неприпустимими. Організація, у свою чергу, може взяти на себе такі зобов'язання: а) зобов'язання щодо оплати праці (виплата заробітної плати з її підвищенням у разі вдалих виступів на певних змаганнях або досягнення певних спортивних показників; разові винагороди в разі вдалих виступів на певних змаганнях; вихідні виплати після закінчення терміну дії контракту); б) зобов'язання щодо умов організації праці (забезпечення безпечних умов тренування, участі у відновлювальних зборах; умови реабілітації та відпочинку; забезпечення належних соціально-побутових умов; надання необхідних для спортивної підготовки споруд і обладнання; забезпечення комплексного і поточного медичного контролю; надання послуг лікаря і масажиста; лікування в разі необхідності в умовах спеціалізованого медичного закладу; забезпечення медикаментами, вітамінами, іншими медико-біологічними засобами; юридичний і правовий захист спортсмена; оформлення виїзних документів для відряджень за кордон на тренувальні збори, змагання і т. д.; соціальне страхування та особисте страхування здоров'я і життя).
