Технологія створення фізкультурно-спортивної організації визначається як система формалізованих (за допомогою нормативно-правових актів різного рівня й характеру) процедур і операцій організаційного характеру, які виконуються засновниками, керівниками, співробітниками у певній послідовності з використанням затверджених форм документів. Операція розглядається як закінчена дія, спрямована на виконання певної задачі організаційного, економічного, соціального чи іншого характеру. Кожна операція виконується у відповідності з певними правилами й має бути пов'язана з попередніми та наступними операціями єдиного технологічного циклу. Виконавець операції повинен бути підготовлений до неї через вивчення операційно-процедурних (технологічних) карт, посадових інструкцій, нормативів та інших необхідних матеріалів. Процедура являє собою систему правил виконання різних операцій у певному порядку, що послідовно реалізуються й призводять до розв'язання задач, які стоять перед управлінською системою.
Основні процедури наступні:
Ø вибір організаційно-правової форми;
Ø інституціоналізація;
Ø ліцензування діяльності організацій окремих організаційно-правових форм.
Крім основних, технологія створення фізкультурно-спортивної організації включає й допоміжні процедури (порядок фінансування, забезпечення необхідним інвентарем та обладнанням, кадрами тощо). Допоміжні процедури відрізняються від основних більш м'якою регламентацією виконання.
Процедура вибору організаційно-правової форми фізкультурно-спортивної організації передбачає декілька операцій.
1. Вирішення питання, буде організація комерційною чи некомерційною.
2. Вирішення питання, в якій конкретно організаційно-правовій формі (наприклад, акціонерне товариство) буде засновано фізкультурно-спортивну організацію.
3. Якщо прийняте управлінське рішення про заснування організації у формі громадського об'єднання, необхідно вирішити, чи буде вона набувати права юридичної особи.
Інституціоналізація у широкому сенсі передбачає, по-перше, заснування нових суспільних інститутів, тобто організацію громадської діяльності й суспільних відносин, в якій втілюються норми економічного, політичного, правового життя суспільства, по-друге, правове та організаційне закріплення тих чи інших суспільних відносин. Ми розглядаємо інституціоналізацію як правове та організаційне закріплення відносин групи фізичних та юридичних осіб, які мають потребу спільної участі у фізкультурно-спортивній діяльності.
Інституціоналізація фізкультурно-спортивної організації включає 9 операцій. Якщо фізкультурно-спортивна організація засновується у формі громадського об'єднання, операції набуватимуть наступного вигляду.
1. Формування групи засновників.
2. Розробка статуту.
3. Організація і проведення загальних зборів засновників.
4. Державна реєстрація (з попередньою підготовкою необхідних документів).
5. Виготовлення печатки (з попереднім замовленням відповідній фірмі).
6. Постановка на облік в органі державної статистики (зі сплатою реєстраційного збору).
7. Постановка на облік у податковій інспекції.
8. Постановка на облік у позабюджетних фондах.
9. Відкриття рахунку в банку.
Ліцензування діяльності суб'єктів підприємництва, які працюють у галузі фізичної культури і спорту (наприклад, проводять фізкультурно-оздоровчі та спортивні заходи), здійснюється відповідно до Закону України "Про підприємництво", постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 1998 р. (№ 751) "Про перелік видів фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності, які підлягають ліцензуванню", постанови Кабінету Міністрів України від 3 липня 1998 р. (№ 1020) "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності".
10 березня 1999 р. в Міністерстві юстиції України під № 155/3448 було зареєстровано Інструкцію про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з видів фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності, які підлягають ліцензуванню, та контроль за їх дотриманням. Згідно з пунктом 1.2. Інструкції, нею визначаються умови і правила провадження підприємницької діяльності в галузі фізичної культури і спорту, яких повинні дотримуватися всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності й відомчого підпорядкування, що отримали ліцензію у встановленому порядку. Відповідно до Інструкції, суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються організацією та проведенням спортивних занять професіоналів та любителів спорту, здійснюють діяльність з підготовки спортсменів до змагань з різних видів спорту, повинні відповідати певним умовам (наприклад, наявність у штаті фахівців з фізкультурно-спортивною освітою, які пройшли підготовку в акредитованих у встановленому порядку закладах у галузі фізичної культури і спорту).
Кожна організація ставить перед своєю діяльністю певні цілі. Такі цілі можуть бути загальними для всієї організації, або приватні для окремих її підрозділів, або індивідуальні для кожного працівника. Менеджер повинен ставити перед організацією реалістичні цілі, що мають бути ясно викладені; загальні, групові, індивідуальні цілі не повинні суперечити одне одному.
Узгодженість у діях має стати важливою рисою діяльності фізкультурно-спортивної організації – це важливий напрямок організаційного менеджменту. Ця узгодженість повинна виявлятися як у горизонтальних зв'язках (між ланками, підрозділами), причому менеджер має допомагати швидше і з загальною користю узгоджувати взаємну діяльність, так і у вертикальних. Іншими словами, перед менеджером стоїть завдання координації зусиль усіх суб'єктів, які забезпечують існування та діяльність фізкультурно-спортивної організації, незалежно від їхнього рівня в ієрархії відносин.
