Назва каналів FIFO походить від абревіатури висловлювання FIRST IN FIRST OUT (перший увійшов, перший вийшов). FIFO є надто схожі на канали, вони є односпрямованим засобом передавання даних, причому читання даних відбувається у тому ж самому порядку, що й записування. На відміну від програмних каналів, вони мають імена, які дозволяють незалежним програмам отримати доступ до цих об’єктів. FIFO є засобом версії UNIX System V і для використання в інших версіях потребують встановлення додаткових бібліотек системних викликів.
FIFO є окремим типом файла у файловій системі UNIX (результат виконання команди ls –l покаже символ р у першій позиції). Для створення FIFO використовується системний виклик mkfifo(2):
int mkfifo(char *pathname, int mode),
де: pathname — ім’я файла у файловій системі (ім’я FIFO),
mode — прапорці володіння, прав доступу тощо.
FIFO може бути створено і з командою рядка shell:
$ mkfifo name p
Після створення FIFO може бути відкрито на записування та читання, причому записування та читання можуть відбуватися в різних незалежних процесах. Канали FIFO та звичайні канали працюють за такими правилами:
1 При читанні меншої кількості байтів, аніж перебуває в каналі або FIFO, повертається потрібна кількість байтів, а решта зберігається для подальших читань.
2 При читанні більшої кількості байтів, аніж перебуває в каналі чи FIFO, повертається доступна кількість байтів. Процес, що він читає з каналу, має опрацьовувати ситуацію, коли прочитано менше, аніж замовлено.
3 Якщо канал є порожній і жоден процес не відкрив його на записування, системний виклик read(2) буде заблоковано до з’явлення даних (якщо лише для каналу або FIFO не встановлено прапорець відсутності блокування O_NDELAY).
4 Запис кількості байтів меншої ємності каналу або FIFO гарантовано атомарно. Це означає, що в разі, коли кілька процесів водночас записують дані до каналу, порції даних від цих процесів не перемішуються.
5 У перебігу запису більшої кількості байтів, аніж це дозволяє канал або FIFO, виклик write(2) блокується до звільнення потрібного місця, але атомарність цієї операції не гарантується. Якщо процес намагається записати дані до каналу, не відкриваного жодним процесом, процесові генерується сигнал SIGPIPE, а виклик write(2) повертає 0 із встановленням помилки (errno = EPIPE). Якщо процес не встановив опрацьовування сигналу SIGPIPE, опрацьовування відбувається за умовчанням — процес завершується.
У каналі може перебувати лише певна кількість байтів, перш ніж наступний виклик write(2) буде заблоковано. Мінімальний розмір каналу, визначений POSIX, дорівнює 512 байтів. Виклик write(2) виконується неподільними порціями, і запис виконується ядром за одну неперервну операцію. Батьківський процес виконується у нескінченному циклі, а дочірній надсилає повідомлення батьківському, опитуючи канал і перевіряючи, чи надійшли дані.
Буферізація даних у каналі стандартно зреалізовується шляхом відокремлювання дискового простору у структурі файлової системи. Отже, запис та читання пов’язані з дисковим введенням/виведенням, що зменшує його продуктивність. Сучасні серверні ОС забезпечують роботу каналів через спеціальну файлову систему HPPS (High Performance Pipe System). З її допомогою дані буферизуються в оперативній пам’яті, що прискорює запис/читання.
