В найпростішому випадку ОП має п’ять електродів, тобто два входи, один вихід та два електроди живлення (рис.5.3 а).
Цикольовка найбільш типових ОП наведена на рис.5.3(б,в,г) :
Рис.5.3
К140УД14 має ще два електроди, які дозволяють здійснювати частотну корекцію (frequency correction FC), а у K140УД17 ще є електрод “нуль коректор”(null correction NC). ОП типу К140УД12 містять електрод-корекції
величини струму (current correction CC), споживаючого від джерела живлення.
ОП практично не використовуються без ОЗ. Введення оберненого зв’язку достатньо глибокого за своєю величиною, дає підставу вважати операційний підсилювач ідеальним. Під ідеальним ОП розуміють такий підсилювач, який
забезпечує K
| = , U
| зміщ.
| = 0, R
| вх
| ,R
| вих
| 0, f
| max
| ,
| Uзм
| 0 і т.д. Незначна
|
|
|
|
U
|
|
|
|
|
| T
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
величина вхідної напруги, у випадку такого ідеального операційного підсилювача, зумовлює появу на його виході напруги скінченної величини. Виконання умови Iвх = 0, Uвх = 0 відповідає принципу віртуального замикання. На відміну від реального замикання, де Uвх = 0, а Iвх , у цьому випадку Iвх = 0.
5.1. Основні схеми ввімкнення
Інвертуючий підсилювач на ОП може бути реалізований, наприклад, за схемою (рис.5.4). Користуючись принципом віртуального замикання, отримаємо формулу розрахунку величини коефіцієнта підсилення.
R2
Uвх R1 Uвих
+U
-U
Рис.5.4
Вхідна напруга дорівнює спаду напруги на R1: UR1 Uвх ;
За принципом віртуального замикання: Iвх Uвх ;
R1
При цьому вихідна напруга: Uвих 0 UR2 ;
|
|
|
|
|
|
|
|
Спад напруги на R2 дорівнює: UR2
| Iвх
| R2;
|
|
|
|
|
|
|
|
Отже, вихідна напруга U
| вих
|
| Uвх
| R
| ;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Поділивши ліву і праву частину на Uвх
| , отримаємо: KU
|
| Uвих
|
| R2
| .
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| U
| вх
|
| R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ця формула стосується ідеального операційного підсилювача, в реальному ж випадку слід враховувати скінченну величину опору між вхідними електродами
підсилювача (рис.5.5 а). При цьому: I
| вх
|
| Uвх
|
| ;
|
|
|
|
|
|
| R R
|
|
|
|
|
| вх
|
|
| R2
| R2
|
Uвх
| R1
| Uвих
|
|
| Rвих
|
| Rвх
| Rн
|
|
| KUвх
|
| а)
| б)
|
Рис.5.5
Слід розрізняти Rвх для диференційного (парафазного) та синфазного сигналів. У першому випадку орієнтовна величина Rвх 2h11e, у другому - Rвх 1 h22. Вихідний опір реального підсилювача відмінний від нуля, а отже, при під’єднанні опору навантаження буде відбуватися перерозподіл вихідної напруги між внутрішнім вихідним опором та опором навантаження схеми (рис.5.5 б).
Величина вихідної напруги буде дорівнювати спаду напруги на резисторі Rн і з урахуванням внутрішнього опору буде визначатись як
URн
|
| K Uвх
|
| Rен ; де Rен
| R2
| Rн
|
|
Rвих
|
| R2 Rн
|
| R2
| Rн
|
|
| R2 Rен
|
|
|
|
|
|
Величина коефіцієнта підсилення буде иакою:
K
| Up
|
| URн
|
| K Rен
|
| ;
|
|
| R
|
|
|
|
|
|
| U
| вх
| вих
| R
|
|
|
|
|
|
|
| ен
|
|
| | | | | | | | | | | |
З наведеної формули видно, що KUp K
У випадку інвертуючого підсилювача реалізовано паралельний від’ємний обернений зв’язок за напругою. При цьому величина вихідного опору схеми буде меншою, ніж власний вихідний опір операційного підсилювача на величину 1+ К
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| RвихОЗ
|
|
| Rвих
| .
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| 1 K
|
|
Під треба розуміти величину:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R2
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| rg
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R1
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Uвих
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R1'
| ; R1' rg R1
|
|
|
|
|
|
|
| Eg
|
| Rвх
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Rвх ,деrg - внутрішній опір джерела сигналу.
|
|
|
|
|
|
|
R
|
| R'
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис.5.6
Якщо джерело підсилюваного сигналу є джерелом струму, тобто rg >> R1, і отже, при великому Rвх опір R2 << R1', то = 1. Тому вихідний опір при наявності такого оберненого зв’язку буде
Для сучасних ОП величина К 104 105, отже одиницею можна знехтувати, тоді одержимо
RвихОЗ Rвих /(104105);
RвихОЗ Rвих.
Величина вихідної напруги визначається вхідним струмом
Uвих Iвх R2.
Ці дві обставини, а саме низький вихідний опір і залежність величини вихідної напруги від вхідного струму, дають підстави вважати цю схему перетворювачем вхідного струму в напругу.
Неінвертуючий підсилювач (рис.5.7)
Рис.5.7
При аналізі роботи схеми використовуємо принцип віртуального замикання. З достатнім степенем точності для даної схеми
|
|
|
| U U ,де U
| U
|
| ,
| U
| Uвих
|
| R .
|
|
|
|
|
|
| R R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| вх
|
|
|
|
|
|
Оскільки U
|
|
|
| , то
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| U
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Uвих
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| U
| вх
|
|
|
| R .
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Отже, коефіцієнт підсилення
K
| U
|
| Uвих
|
| R2 R1
|
| R2
| 1.
|
|
| R
| R
|
|
|
| U
| вх
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| | | | | | | | | | |
У даному випадку реалізований послідовний від’ємний обернений зв’язок за напругою, тому велична вхідного опору схеми буде такою:
RвхОЗ Rвх (1 K),
де
R1 .
R1 R2
Якщо R2 = 0, то = 1. Тоді вхідний опір схеми буде
RвхОЗ Rвх (1 K).
Величина К ~ 104 ÷ 105. Тому
RвхОЗ Rвх 104105
Зважаючи на ту обставину, що при R2=0 величина Ku=1, ми отримаємо схему з великим вхідним і низьким вихідним опорами при коефіцієнті підсилення, який дорівнює одиниці, тобто дана схема є повторювачем напруги.
Розглянуті вище схеми інвертуючого та неінвертуючого підсилювачів, незважаючи на різницю в основних параметрах і характеристиках мають одну рису, яка притаманна більшості радіосхем, – це одновходовість.
В обох випадках використання ОП сигнал подавався на один вхід, а другий використовують лише для організації оберненого зв’язку.
Проте ОП підходять і для випадку, коли технічне завдання вступає в суперечність із принципом одновходовості. Тоді використовують різницеве, або диференційне ввімкнення. Саме така схема ввімкнення дозволяє порівнювати одночасно два незалежних вхідних сигнали.
Диференційний підсилювач (рис.5.8)
Рис.5.8
Використовуємо принцип віртуального замикання стосовно схеми (рис.5.8)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| U
|
|
| U
|
| ;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| U
|
|
|
|
|
|
|
| R3
|
|
|
| U
|
| .
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Напруга, що буде діяти на виході підсилювача,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Uвих
| U
|
| UR4
|
| ,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| U1
| U
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| U1
| U
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
UR Iвх R4,
| оскільки
|
|
|
| Iвх
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| ,
|
| тому
|
|
| UR
|
|
|
|
| R4.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R1
|
|
|
|
|
|
|
|
| R1
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Отже,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R4
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R4
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| U
| вих
|
| U U
|
|
|
| U
| .
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Зробимо заміну U– на U+, оскільки U
| U :
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
U
| вих
| U
|
|
|
|
| R3
|
|
|
| U
|
|
|
|
|
|
| R3
|
|
| R4
| U
|
|
| R4
| ;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R R
|
|
|
|
|
|
|
|
| R
|
|
|
|
|
|
|
|
| R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R3
|
|
|
|
|
|
|
|
| R4
|
|
|
|
|
|
|
|
| R4
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Uвих
| U2
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| U1
|
| ;
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R2 R3
|
|
|
| R1
|
|
|
|
|
|
|
| R1
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| U
| вих
| U
|
|
|
|
|
| R3
|
|
|
|
|
| R1 R4
|
| U
|
|
| R4
| .
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Вважатимемо, що R1 = R2, R3 = R4. Спростивши вираз, ми отримаємо
|
|
|
|
|
|
|
|
| U
| вих
| U
|
|
|
|
| U
|
| R4
| .
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Коефіцієнт підсилення диференційного сигналуK
|
|
| UВИХ
|
|
| за умови R1 = R2,
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| U2 U1
|
|
|
|
|
|
|
R3 = R4 визначається відношенням опорів ОЗ R4 та вхідного опору R1.
5.2. Пристрої аналогової обробки сигналів
Використовуючи той чи інший вид ОЗ, на базі ОП ми можемо реалізувати пристрої аналогової обробки сигналів, тобто пристрої, які дають змогу виконувати математичні операції з аналоговими сигналами. При цьому досить просто реалізувати схеми інтегрування, диференціювання, логарифмування, потенціювання, додавання. Використання комбінацій зазнечених операцій дають змогу виконати операції множення, ділення тощо.
Інтегруюча ланка Схема інтегрування електричного сигналу може бути здійснена за схемою
(рис.5.9).
R
С
Рис.5.9
Операція інтегрування аналогових сигналів найбільш ефективно виконується з допомогою схеми, виконаної на ОП, ОЗ в якій містить конденсатор, ємність якого за визначенням.
|
|
|
|
|
|
| C
| Q
| .
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| U
|
|
|
|
|
|
|
|
Використовуємо принцип віртуального замикання:
|
|
|
|
|
| Uвх
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Q
|
|
| t
|
|
Iвх
|
| ,
| Uвих UC ,
|
| де
| UC
|
| Iвх (t) d(t).
|
|
|
|
|
|
Отже,
|
| R
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| C
| C 0
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| t
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| Uвих
|
| Iвх (t) d(t).
|
|
|
|
|
|
|
|
| C
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|