Linux підтримує багато різних файлових систем. Зрозуміло, що в першу чергу підтримується власна файлова система ext2 (або її покращений варіант - ext3). Інші файлові системи необхідно спочатку підключити (змонтувати). Точніше кажучи, підключаються пристрої, на яких містяться відповідні файлові системи: вінчестери, гнучкі диски, компакт-диски. З однієї сторони, такий підхід, звичайно, дещо незручний, особливо це стосується дискет. Однак, ми маємо можливість в межах однієї операційної системи легко переходити від одної файлової системи до іншої. До речі, у Windows такої можливості немає.
Власна файлова система ext2 (ext3) монтується до кореневого каталога / ще під час інсталяції Linux. Інші файлові системи із необхідністю монтуються до каталога /mount за допомогою команди mount:
mount [-t type] [-o options] device mount-point
де device – пристрій, на якому знаходиться підключувана файлова система;
mount-point – точка монтування;
type – тип файлової системи (необов’язково);
options – додаткові опції файлової системи (необов’язково).
Якщо файлова система знаходиться на дискеті, тоді іменем пристрою буде fd0 або fd1. Якщо ж підключається компакт-диск, то іменем прстрою найчастіше може бути cdrom або cd0.
Дещо складніше правильно записати ім’я пристрою при монтуванні вінчестерів. Як відомо, на вінчестері є розділи. У Windows такі розділи називаються логічними дисками і їм присвоюються букви латинського алфавіту. В Linux такого поділу на диски немає. Кожний розділ – це самостійний пристрій, що має своє стандартизоване ім’я. Це ім’я формується таким чином: перші дві букви – це hd, що, очевидно, означає hard disk. Наступною йде одна із чотирьох букв латинського алфавіту (a,b,c,d). Буква “a” присвоююється вінчестеру, який підключений як Primary Master, “b” – Primary Slave, “c” – Secondary Master, “d” – Secondary Slave. Таким чином, повна назва вінчестера, який підключений як Primary Master буде hda. Далі нумеруються розділи на вінчестері. Primary-розділів на жорсткому диску може бути всього чотири. Їм відповідають чотири можливих записи в Master Boot Record (MBR), а також номери з 1-го по 4-ий. Тобто, ці розділи маркуються в Linux як пристрої hda1-hda4. А якщо дисків буде більше, то вони будуть розташовані в extended–розділі і нумеруватись за порядком їх розташування, починаючи із hda5.
Точка монтування – це підкаталог каталога /mount, до якого монтується пристрій із файловою системою. Цей підкаталог має бути створено ще до початку монтування; його назва може бути довільною.
В команді mount можна вказати конкретний тип підключуваної файлової системи:
- dos – файлова система FAT16 (операційної системи MSDOS);
- vfat – файлова система VFAT (операційної системи Windows 95);
- ntfs – файлова система NTFS (операційної системи Windows NT/2000/XP)
Можливі значення додаткових опцій команди mount наведені в Табл. 6.1.
Таблиця 6.1 - Додаткові опції команди mount
| Опція
| Опис опції
|
| 1. -f
2. -v
3. -r
4. -w
5. -a
| 1. Імітація підключення файлової системи
2. Детальний звіт про процес монтування
3. Монтування із доступом тільки для читання
4. Монтування із доступом для читання і запису
5. Монтуються всі файлові системи, які перераховані у файлі /etc/fstab
|
Монтування є досить відповідальною системною операцією, тому вона дозволена лише суперкористовачу.
Наприклад, якщо необхідно до каталогу /mnt/windows підключити розділ С операційної системи Windows 95, тоді необхідно виконати команду mount в такому форматі:
mount -t vfat /dev/hda5 /mnt/windows .
А якщо необхідно до каталогу /mnt/floppy підключити дискету, тоді можна виконати команду mount таким чином:
mount /dev/fd0 /mnt/floppy .
Інформація про всі змонтовані файлові системи зберігається в системному файлі /etc/fstab.
Перед початком монтування нової файлової системи рекомендується переглянути раніше підключені файлові системи за допомогою команди df. Ця команда дає багато корисної додаткової інформації, зокрема обсяг вільного і зайнятого дискового простору.
Якщо потреба у деякій файловій системі відпала, тоді її можна відключити (розмонтувати) за допомогою команди umount, яка має два варіанти:
umount device,
або
umount mount-point.
Наприклад, демонтувати дискету можна таким чином:
umount /dev/fd0 ,
або
umount /mnt/floppy .
Монтувати файлові системи можна не тільки в текстовому режимі роботи ОС за допомогою команди mount.
В графічному режимі дуже зручно виконувати цю операцію, використовуючи панель керування (Control Panel) в робочому столі KDE, або спеціальну програму адміністрування linuxconf в робочому столі GNOME.
