Недобросовісно конкуренція.

Список литературы

Используются метаправила, в условной части которых содержатся условия, по которым некоторая категория правил не рассматривается.

Правила группируются по атрибутам. Для каждой группы правил указывается условие (метаправило), в каком случае применять правила этой группы. Это условие касается содержимого рабочей памяти. Если выполняется условие метаправила, то в конфликтный набор включаются только правила из группы, (относящейся) определяющейся метаправилом.

Использование того или иного алгоритма разрешения конфликтов.

Правила применяются по порядку их следования в БП.

2.2. Первым применяется правило с более жесткой условной частью (например, имеющее много условий в правой части). Считается, что в этом случае содержимое вывода будет более высокого уровня (“качественней”).

Правила применяются в зависимости от их приоритета.

Алгоритм RETE. При добавлении в РП нового образца проверяются правила, в которых он используется. Если этот образец удовлетворяет части правила, то он запоминается именно в этом качестве. Если образец позволяет удовлетворить левую часть всего правила, то это правило включается в конфликтный набор. Иными словами, при добавлении нового образца в РП все правила, которые содержат этот образец, упрощаются (т.е. из них удаляется, по крайней мере, одно условие).

Нечеткие знания

Правила, содержащие нечеткие выводы. Формальная структура:

ЕСЛИ А ТО В с НАДЕЖНОСТЬЮ С

ЕСЛИ А И С ТО В с ДОСТОВЕРНОСТЬЮ С

Или

Рк : a1 ˄ a2 -> a3(Cк), где a3(Ск) – факт a3 и его достоверность Ск;

Связи в графе логического вывода:

· Связь И соответствует правилу P1: если Х и Y, то А (с С1) (предпосылки X иY используются только вместе).

· Связь ИЛИ соответствует правилу P2: если Х или Y, то А ( с С2) (предпосылки X и Y используются отдельно). Или в виде двух правил:

Р21 : если Х, то А с С21

Р22 : если Y, то А с С22

· Связь КОМБ (использование независимых доказательств)

P31: если Х, то А (с С31)

Р32 : если Y, то А (с С32) (предпосылки Х и Y используются независимо, но обязательно вместе для вывода А).

Различие связей И, ИЛИ и КОМБ, с точки зрения использования нечеткой информации, заключается в способах определения надежности заключения на основе надежности данных (результатов доказательств) и степени надежности правил.

Так, если имеем предпосылку X ˄ Y (X и Y, связь ‘И’) и Сх и Су – степени их надежности, то очевидно Cx^y = min{Cx, Cy}, т.к. для связи “^”, то истинность предпосылки не может быть больше истинности каждого факта. Аналогично для X  Y имеем Cx\/y = max{Cx, Cy}.

Метод MYCIN использования нечетких знаний

MYCIN – экспертная система по идентификации микроорганизмов в крови.

Надежность знаний в MYCIN представляется коэффициентом уверенности CF. –1 <= CF <=1.

-1 – заведомая ложь;

1 – заведомая истина.

Здесь

P(A) – априорная вероятность события (факта) А.

P(A|X) – апостериорная вероятность А, т.е. А при условии Х.

При процедуре вывода прежде всего определяют CF предпосылки: CFn, т.е. определяют степень достоверности условий условной части правила. Таким образом для правила

1. P : X ->A, имеем CFn = CF[X| • ] ;

2. связь ”И”. Правило P : X и Y -> A , имеем CFn = CF[X и Y| • ]= min{CF[X| • ], CF[Y| • ]};

3. связь ”ИЛИ”. Правило P : X или Y -> A, имеем CFn = CF[X или Y| • ]= mах{CF[X| • ], CF[Y| • ]}.

Если CF_n>0, то заключению А правила присваивается коэффициент уверенности CF[A| · ] по формуле: CF[A| · ] = CF_p · CF_n, т.е. вывод достоверен с коэффициентом CF[A| · ].

4. Связь КОМБ. Отдельно определяются CF[A| X] и CF[A| Y] (как для связей И/ИЛИ), и для определения коэффициента уверенности связи КОМБ действует комбинированная функция:

Коэффициент уверенности, полученной из трех и более независимых продукций, может быть получен в результате последовательного применения указанных формул CF[A|(X,Y,Z)] = CF[A|(CF[A|(X,Y)],Z)].

Субъективный байесовский метод

В этом методе связи И, ИЛИ специально не оговариваются, как в MYCIN, а выводы делаются следующим образом:

Пусть О(А) – априорные шансы события А и О(А|X) - апостериорные шансы

Пусть , тогда:

и для независимых X и Y.

Таким образом, имея априорную вероятность гипотезы Р(А) (либо априорные шансы О(А)) и правдоподобные отношения λх и λy, приписанные правилам, можно определить по формулам апостериорные шансы и апостериорную вероятность. При этом Р(А) и λх, λy – данные, задаваемые на основе знаний эксперта.

Но выводы могут быть получены, только если факты X и Y подтверждены с вероятностью 1. Если же используются ненадежные данные, то применяется следующий приближенный метод:

· Если 0<=Р(Х|•)<=P(X), то соответствующее правило ничего не дает и не влияет на дальнейшие выводы. В этом случае событие А имеет только априорную вероятность.

· Если же , то влияние факта X на А задается линейной функцией. При этом отношение правдоподобия определяется так:

Т.е. на входе нам известны P(X), P(Y), P(A), P(X|A), P(X|), P(Y|A), P(Y|). Находим λх, λy, O(A). Затем из формулы находим P(A|X). Для нечетких знаний тоже самое с λх’.

Экспертные системы как эволюционные динамические системы

Пусть X – нуль-единичный вектор размером N,

, - факт.

Продукция вида (1) переводит состояние X в новое состояние Y:

Причем перевод согласован следующим правилом:

То есть в первом случае продукция – применима, во втором – нет, и состояние не меняется.

Прямую цепочку рассуждений для таких ЭС можно представить так:

пусть в БП имеются продукции:

и в некоторый момент времени состояние системы характеризуется вектором состояния

.

Применив все Pi к вектору , получим набор новых состояний

.

Объединим множество и . Получим множество состояний, которое может быть достигнуто из не более чем за 1 шаг: .

- это множество, состоящее из состояний y, каждое из которых равно (принадлежит) либо является результатом применения некоторой продукции для некоторого .

Нетрудно определить множество состояний , достижимых из не более чем за шагов:

,

т.е. достигается за один шаг из и т.д.

Это множество называется множеством достижимости за K шагов.

Составные продукции

Среди всех цепочек, выводящих один факт, можно выделить кратчайшую (оптимальную):

.

Цепочка оптимальная, если факт, выводимый любой продукцией , содержится в условной части одной из следующих продукций: и не совпадает с целевым фактом последней продукции .

Для цепочки вывода (не обязательно оптимальной)

.

Образуем следующие множества:

– множество элементарных условий (левых частей) всех продукций ;

– множество заключений (правых частей) продукций;

– множество исходных фактов (они не выводятся продукциями);

– множество фактов, устанавливаемых одними продукциями цепочки и используемых другими.

Алгоритм построения заключительной составной продукции: достаточно сопоставить множества и и вычеркнуть общие факты (т.е. найти множество ). Если при этом получится, что множество содержит один терминальный факт, то заключительная продукция будет получена, причем где .

Літературні, художні й наукові твори;

2) виступи виконавців, фонограми й програми ефірного
мовлення;

Винаходи у всіх галузях людської діяльності;

Наукові відкриття;

Промислові зразки;

6) товарні знаки, знаки обслуговування і торгові найме­нування й позначення;

Припинення недобросовісної конкуренції;

8) інші права, які є результатом інтелектуальної діяль­ності в промисловості, науковій, літературній або ху­дожній галузях (рис. 1.1).

Види діяльності, зазначені в п. 1, регулюються авторським правом. Права, згадані в п. 2, зазвичай називають «суміжними правами», тобто правами в галузях, суміжних з авторським правом; види діяльності згідно з пп. 3, 5-7 є об'єктами про­мислової власності. При цьому наукові відкриття (п. 4) не на­лежать жодній з основних сфер інтелектуальної діяльності. Женевський договір з міжнародної реєстрації наукових відкриттів (1978 р.) визначає наукові відкриття як «визначення явищ, властивостей або законів матеріального всесвіту, не визнаних раніше і таких, що підля­гають перевірці». На сьогодні жоден національний закон або міжнародний договір не надає прав власності на наукові відкриття (реєстрація відкрит­тів була свого часу в колишньому СРСР).

Інтелектуальна власність, як уже зазначалося, представлена трьо­ма самостійними інститутами, які утворюють, відповідно, автор­ське право й суміжні права, право на об'єкти промислової влас­ності і право на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. Розглянемо основні засади та принципи їх функціонування.

Авторське право і суміжні права.Регулюють особисті немайнові й майнові права авторів та їх правонаступ­ників, пов'язані зі створенням і використанням творів науки, літератури й мистецтва (авторське право), а також права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій ефірного й кабельного мовлення (суміжні права, тобто права, суміжні з авторським правом).

Об'єднання в одному інституті двох зазначених груп пра­вових норм пояснюється тісною взаємозалежністю виник­нення й здійснення суміжних прав і прав авторів творів.

Основні завдання авторського права й суміжних прав - стиму­лювання творчої активності авторів творів науки, літератури й мистецтва та створення умов для широкого використання творів у інтересах суспільства, оскільки підвищення рівня охорони прав авторів у жодному разі має не перешкоджати використанню їхніх творів з метою освіти або перешкоджати у прагненню читачів, глядачів чи слухачів ознайомитися з ними.

До основних принципів авторського права й суміжних прав належать наступні.

Свобода творчості. Забезпечуючи свободу творчості, ав­торське право й суміжні права охороняють усі твори науки, літератури й мистецтва незалежно від їх призначення, пози­тивних чи негативних якостей і способу вираження. З цією ме­тою закон зазвичай не обмежує коло творів, що охороняються, будь-яким переліком. Автори вільні у виборі теми, сюжету, жанру й форми втілення створюваних ними образів і само­стійно вирішують питання щодо випуску свого твору у світ.

Невідчужуваність особистих немайнових прав автора. Особисті немайнові права - право авторства, право на автор­ське ім'я, тобто право використовувати твори під справжнім іменем автора, під псевдонімом або без імені (анонімно), пра­во на оприлюднення твору, право на захист репутації автора тощо,- зберігаються за автором за будь-яких умов.

Принцип свободи авторського договору. Правила, що ре­гулюють відносини авторів і користувачів творів, законом жорстко не регламентовані й найчастіше визначаються віль­ним волевиявленням самих сторін.

Поєднання особистих інтересів автора з інтересами суспільства. Одним з головних питань авторського права й су­міжних прав є визначення розумних меж монопольного права автора на використання створеного ним твору. При цьому сус­пільство однаковою мірою зацікавлене як у вільному доступі до створених авторами творів, так і в ефективній охороні ство­рених творів нормами авторського права й суміжних прав.

Промислова власність.Нерозривно пов'язана з економіч­ними процесами будь-якої держави і є важливим інструмен­том наукового, технічного, технологічного й економічного роз­витку суспільства. Термін «промислова власність» викорис­товують через те, що її об'єкти оцінюють передусім з позиції промислової значущості, економічної ефективності, одержан­ня прибутку під час їх використання у виробничій діяльності.

Право на об'єкти промислової власності (патентне право) регулює майнові й пов'язані з ними немайнові відносини, які виникають у зв'язку зі створенням і використанням таких об’єктів промислової власності як: 1) винахо­дів, 2) корисних моделей і 3) промислових зразків, які, як і твори науки, літератури й мистецтва, є результатами інтелектуаль­ної діяльності людини. Але, якщо у творах науки, літератури й мистецтва основний предмет правової охорони - художня форма й мова, які визначають їх оригінальність, то в об'єктах патентного права цінність полягає в змісті технічних рішень.

Основні принципи патентного права наступні.

Надання правової охорони лише тим розробкам, які в офіційному порядку визнано патентоспроможними вина­ходами, корисними моделями й промисловими зразками. Дотримання всіх формальностей, пов'язаних з офіційним визнанням патентоспроможності розробки, - обов'язкова умова правової охорони.

Визнання за власником патенту виняткового права на використання запатентованого об'єкта. Тільки власник патенту може виготовляти, застосовувати, ввозити, продавати або іншим чином уводити в обіг запатентований об'єкт промис­лової власності.

Надання охорони передусім справжнім авторам об'єктів промислової власності. Можливість отримати патент і стати його власником надається, у першу чергу, саме авторам тех­нічного рішення. Якщо треба подати заявку на видачу патенту особі, яка не є автором об'єкта промислової власності, ця особа має надати докази, які підтверджують її право на по­дання заявки. При цьому за авторами у кожному разі визна­ють безстрокові й невідчужувані особисті немайнові права на створені ними об'єкти промислової власності.

Дотримання розумного балансу інтересів власника па­тенту та інтересів суспільства. Цей баланс інтересів відобра­жають вилучення зі сфери патентної монополії, продиктовані суспільними потребами. Сюди можна віднести, наприклад, разове виготовлення лі­ків в аптеках за рецептами лікаря, проведення наукового екс­перименту, використання запатентованих технічних рішень за надзвичайних обставин (катастроф, епідемій тощо).

Одним із завдань економіки є індивідуалізація підпри­ємців та виготовлюваної ними продукції, виконуваних робіт і послуг. Саме тому, виникають інші об’єкти промислової власності, такі як: 4) знаки для товарів і послуг (товарні знаки й зна­ки обслуговування), 5) фірмові найменування, 6) зазначення похо­дження товарів. Крім цього, охорона інтересів власників винят­кових прав на ці об'єкти ґрунтується на інших принципах, ніж охорона прав власників патентів. Закон не розглядає ці об'єкти як результати безпосередньо творчої діяльності й не визначає за їх конкретними авторами якихось особистих прав.

Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності. Вони теж є результатом творчої діяльності людини. До них, зазвичай, на­лежать програми для ЕОМ і бази даних (іноді вони належать до наукових творів, охорону яких регулюють нормами автор­ського права), сорти рослин, топографії ІМС, комерційна та­ємниця (секрети виробництва, ноу-хау та ін.). Слід зазначити, що під інтегральною мікросхемою розуміють мініатюрний мікроелектронний виріб, елементи якого нерозривно пов'язані конструктивно, технологічно та електрично. Виконує визначені функції перетворення і має високу щільність упаковки електрично з'єднаних між собою елементів і компонентів, які є одним цілим з точки зору вимог до випробувань та експлуатації.

В Україні правову охорону надають усім об'єктам автор­ського права й суміжних прав, а з об'єктів промислової влас­ності — винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам, знакам для товарів і послуг, топографіям ІМС, сортам рослин, зазначенням походження товарів. Правові засади захисту під­приємців і споживачів від недобросовісної конкуренції визначає Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

1.3. Основні інститути права інтелектуальної власності

В Україні структура державних інститутів права інтелектуальної власності представлена такими державними органами як:

1) Державний департамент інтелектуальної власності Мі­ністерства освіти і науки України- це центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (далі за текстом - Установа). Установа разом із су­купністю експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших державних закладів відповідної спеціалізації, що вхо­дять до сфери її управління, становлять державну систему правової охорони інтелектуальної власності.

2) Державне підприємство «Український інститут промислової власності»ви­конує повний комплекс робіт, пов'язаних з підготовкою до надання правової охорони об'єктам промислової власності, зокрема:

- приймання та експертизу заявок на видачу патентів (усіх видів) на вина­ходи, корисні моделі, промислові зразки від національних та іноземних заявників;

- експертизу заявок на об'єкти промислової власності на відповідність умовам надання правової охорони;

- державну реєстрацію об'єктів промислової власності, що охороняють­ся в Україні, та підготовку до видачі відповідних охоронних документів (патентів, свідоцтв);

- діловодство за міжнародними заявками на видачу патентів, поданими згідно з процедурою Договору про патентну кооперацію і заявками, поданими згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та протоколом до неї;

- методологічне, інформаційне й технологічне забезпечення у сфері промислової власності.

3) Державне підприємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав» проводить заходи щодо забезпечення прав і законних інтересів як віт­чизняних, так і зарубіжних авторів творів науки, літератури й мистецтва, а та­кож суб'єктів суміжних прав.

1.4. Еволюція інтелектуальної власності

Для індивідуального вивчення. Необхідність розкриття настпних питань:

Передумови виникнення "інтелектальної власності" як економічно-суспільної ї категорії

Історичні етапи розвитку права інтелектуальної влсності у Європі

Історичні етапи розвитку права інтелектуальної влсності в Україні

ТЕМА 2: АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА СУМІЖНІ ПРАВА

• 2.1. Об’єкти та суб’єкти авторського права, види термін дії Сторінка
• 2.2. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав, види термін дії

2.1. Об’єкти та суб’єкти авторського права, види термін дії

Авторське право й суміжні права покликані сприяти створен­ню умов для заняття творчою працею, забезпечувати право­ве визнання та охорону досягнутих творчих результатів, закріплення за авторами прав на використання створених ними творів, одержання авторами доходів тощо.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Об'єктами авторського права є твори науки, літератури й мистецтва - результат творчої діяльності. Авторське право поширюється як на оприлюднені, так і на не оприлюднені, як на завершені, так і на не завершені твори, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу й мети (освіта, інформація, ре­клама, пропаганда, розваги тощо), які існують у будь-якій об'єктивній формі: письмовій, усній, звуко- або відеозапису, зображенні, об'ємно-просторовій та в інших формах. При цьому правова охорона поширюється тільки на форму ви­раження твору й не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Об'єктами авторського права можуть бути:

- літературні письмові твори бе­летристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

- виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

- комп'ютерні програми; бази даних; музичні твори з текстом і без тек­сту;

- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

- аудіовізуальні твори;

- твори образотворчого мистецтва;

- твори архітектури, містобудування і садо­во-паркового мистецтва;

- фотографічні твори, зокрема твори, виконані спосо­бами, подібними до фотографії;

- твори ужиткового мистецтва, зокрема твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про пра­вову охорону об'єктів промислової власності;

- ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

- сценічні обробки літературних письмових творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

- тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

- інші твори.

Не є об'єктом авторського права: повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні пере­клади; державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; сим­воліка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та органі­зацій; грошові знаки; розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповіда­ють критеріям оригінальності і на які поширюється право 5ііі-депегІ5 (своєрідне право, право особливого роду).

Суб'єкти авторського права - це автори творів, їх спадко­ємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права (тобто інші правонаступники).

Авторське право на твір, створений спільною працею двох і більше осіб (співавторів), належить всім цим особам. Відносини ж між співавторами визначають угодою, укла­деною між ними.

Особа, яка має авторське право, щоб сповістити про свої права, може використовувати знак охорони авторського пра­ва, який проставляють на кожному примірнику твору і яв­ляє собою латинську літеру С (від англ. copyrights;) у колі - ©, імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору.

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Авторські права успадковують або згідно із законом, або за заповітом. Якщо ж померлий автор не мав законних спадкоємців і не залишив заповіту, його авторські права припиняються.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення й починає діяти від дня створення твору. В Укра­їні воно діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті (у багатьох державах авторські права спадко­ємців діють протягом 50 років після смерті автора, почи­наючи з 1 січня року, що настає за роком смерті, а в США і державах Європейського Союзу цей термін становить 75 років).

Права автора поділяють на особисті немайнові й майнові. Майнові права авторів переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора. Вони не можуть бути передані (відчужені) ін­шим особам і зберігаються за автором довічно.

Автору належать такі особисті немайнові права:

—вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чи­ном імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

—забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

—вибирати псевдонім, зазначати й вимагати зазначення псевдоніма за­мість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

—вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому пере­крученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора.

До майнових прав автора(чи іншої особи, яка має авторське право) на­лежать:

—виключне право на використання твору;

—виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Особисті немайнові права автора охороняються безстроково.

2.2. Об’єкти та суб’єкти суміжних прав, види термін дії

Об'єкти суміжних прав, незалежно від призначення, зміс­ту, оцінки, способу й форми вираження, такі:

- виконання літературних, драматичних, музичних, му­зично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

- фонограми, відеограми;

- передачі (програми) організацій мовлення.

Фонограма - звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітно­му диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до складу аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій).

Відеограма - відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухо­мих зображень (зі звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до складу аудіовізуального твору. Слід зауважити, що відеограма - це не об'єкт авторського права, оскільки, на відміну від аудіовізуального твору, вона є відеозаписом, який виконує особа, що не може втручатися в хід записуваного ним виконання. Ця особа, напри­клад, не може змінювати освітлення, а може лише вибирати місце розмі­щення відео- чи кінокамери. Отже, «пасивна» фіксація будь-яких рухо­мих зображень без втручання в процес, відтворюваний на матеріальному носієві, є не аудіовізуальним твором, а відеограмою.

Відеограма — це вихідний матеріал для виготовлення її копій.

Суб'єктами суміжних прав є:

- виконавці творів, їхні спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань;

- виробники фонограм, їхні спадкоємці (правонаступни­ки) та особи, яким на законних підставах передано су­міжні майнові права щодо фонограм;

- виробники відеограм, їхні спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано су­міжні майнові права щодо відеограм;

- організації мовлення та їхні правонаступники.

Виконавець — актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному ін­струменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів.

Виробник відеограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу й відповідає за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

Виробник фонограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу й відповідає за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

Організація мовлення — організація ефірного мовлення чи організація ка­бельного мовлення.

Виконавці реалізовують свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів та інших суб'єктів ав­торського права. Виробники фонограм і відеограм мають до­тримуватися прав суб'єктів авторського права й виконавців, а організації мовлення - прав суб'єктів авторського права, виконавців і виробників фонограм (відеограм).

Ні виконавці, ні виробники фонограм, ні організації мов­лення не створюють творів, а лише доносять їх до публіки. Проте внаслідок витрат на це певних коштів їхні майнові ін­тереси потребують особливої охорони.

Виникнення і реалізація суміжних прав не потребують виконання будь-яких формальностей. Виробники фоно­грам (відеограм) і виконавці, щоб сповістити про свої права, можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або на їх пакуванні використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери Р у колі - , імені (на­йменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми).

Майнові права виконавців, як вид суміжного права, охороняються протягом 50 років від дати пер­шого запису виконання. Особисті немайнові права виконавців охороняються безстроково.

Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого зву­козапису (відеозапису), якщо фонограму (відеограму) не опубліковано про­тягом зазначеного часу.

Організації мовлення користуються правами протягом 50 років від дати першого публічного сповіщення передачі.

ТЕМА 3: ПРАВО ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ

• 3.1. Об’єкти права промислової власності Сторінка
• 3.2. Суб’єкти права промислової власності

3.1. Об’єкти права промислової власності

До основних об’єктів права промислової власності належать:

Винаходи;

Корисні моделі;

Промислові зразки;

Знаки для товарів і послуг;

Фірмові найменування;

Зазначення походження товарів;

Недобросовісно конкуренція.

Розглянемо дані об’єкти права промислової власності більш детально.

3.1.1. Винаходи

Винахід - це вирішення утилітарного завдання в будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільно корис­ної діяльності людини, що відповідає визначеним законодав­ством умовам надання правової охорони й визнане як вина­хід компетентним державним органом.

Згідно із Законом України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин тощо), спосіб, а також засто­сування раніше відомого продукту чи способу за новим при­значенням, а сам винахід розглядається як технологічне (тех нічне) вирішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню й промисловій придатності).

3.1.2. Корисні моделі

Корисна модель - це нове і промислово придатне кон­структивне виконання пристрою.

Об'єктом корисної моделі може бути таке конструктивне виконання пристрою, яке має явно виражені просторові фор­ми, тобто характеризується не лише наявністю елементів ізв'язків між ними, але й формою виконання цих елементів, їх певним взаємним розміщенням.

Не можуть отримати правову охорону як корисна модель об'єкти, які не можуть отримати правову охорону і як винахід.

Зазвичай корисну модель називають «малим винаходом», маючи на увазі те, що корисні моделі хоч і нагадують за сво­їми зовнішніми ознаками патентоспроможні винаходи-пристрої, але найчастіше менш значущі за своїм внеском у рі­вень техніки.

Правову охорону надають корисній моделі, яка не супере­чить суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі та відповідає умовам патентоспроможності, тобто якщо вона нова і промислово придатна.

3.1.3. Промислові зразки

Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.

Згідно із Законом України «Про охорону прав на промис­лові зразки», введеним у дію 01.07.94, правову охорону нада­ють промисловому зразку, що не суперечить суспільним ін­тересам, принципам гуманності й моралі та відповідає умо­вам патентоспроможності (якщо промисловий зразок новий і промислово придатний).

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування та їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу та призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб (зрозуміло, що привабли­вий, але незручний у вживанні виріб не зможе бути конку­рентоспроможним на сучасному ринку товарів і послуг.

Промислові зразки можуть бути об'ємними (моделі), пло­щинними (малюнки) або комбінованими. Об'ємні промислові зразки являють собою композицію, в основу якої покладено розвинуту об'ємно-просторову структуру, наприклад, зо­внішній вигляд пляшки для напоїв, флакон для парфумів тощо. Площинні промислові зразки являють собою компози­цію, в основу якої покладено лінійно-графічне співвідношен­ня елементів, яке не можна сприйняти візуально як об'ємне, наприклад, зовнішній вигляд етикетки, малюнка на пачці для сигарет тощо. Комбіновані промислові зразки харак­теризуються загальними ознаками, властивими об'ємним і площинним зразками, наприклад, зовнішній вигляд пачки для сигарет, пакета для товарів тощо.

Не можуть одержати правову охорону об'єкти архітекту­ри (крім малих архітектурних форм: палаток, транспортних зупинок, телефонних будок тощо), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди і друкована продукція як така (книжки, газети, журнали тощо, які охороняються нормами авторського права), об'єкти нестійкої форми з рідких, газо­подібних, сипких або подібних до них речовин.

Право власності на промисловий зразок засвідчується па­тентом, термін дії в Україні якого становить

10 років з дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуаль­ної власності, з можливістю продовження дії патенту за кло­потанням заявника, але не більше як на 5 років.

Патент надає його власнику виключне право викорис­товувати промисловий зразок на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Використанням промислового зразка визнають виготовлен­ня, пропонування для продажу, введення в господарський обіг або зберігання в зазначених цілях виробу, виготовлено­го із застосуванням запатентованого промислового зразка.

3.1.4. Знаки для товарів і послуг

Знак для товарів і послуг (товарний знак) - це знак, за яким товари й послуги одних осіб відрізняються від однорід­них товарів і послуг інших осіб.

Товарний знак виконує функції: індивідуалізації това­рів і послуг через їх виділення з маси однорідних і подібних товарів і послуг, вказівки на певну якість товарів і послуг, на джерело їх походження, а також реклами. Саме тому наяв­ність товарного знака спрощує для споживача вибір товарів і послуг потрібної якості.

Об'єктом товарного знака можуть бути «словесні, образотворчі, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів».

Словесні знаки для товарів і послуг являють собою слова або сполучення букв, що мають словесний характер.

Образотворчі знаки для товарів і послуг являють собою різні конкретні й абстрактні зображення предметів, тварин, птахів, людей, складних ліній і фігур, орнаменти, художньо виконані шрифтові елементи, а також різні композиції цих елементів.

Об'ємними знаками для товарів і послуг називають триви­мірні зображення товару чи його пакування. На відміну від промислового зразка, об'ємний знак для товарів і послуг не визначається винятко­во його функціональним призначенням, але дає змогу виділити виріб конкретного виробника з ряду однорідних товарів (так, якщо просто оригінальний флакон для парфумів зазвичай яв­ляє собою промисловий зразок, то такий самий флакон з напи­сом, наприклад CHANEL, може вже бути товарним знаком).

Комбіновані знаки для товарів і послуг являють собою комбінації елементів різного характеру, словесно-образот­ворчих, об'ємних та ін. Найчастіше це словесно-образотворчі композиції.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують: державні герби, прапори та емблеми; офіцій­ні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменуван­ня міжнародних міжурядових організацій; офіційні контро­льні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. Такі позначення можна використовувати в зображенні знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників.

Не реєструються як товарні знаки також позначення, які відтворюють промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури й мистецтва або цитати й персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети й факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Право власності на знак для товарів і послуг в Україні засвідчується свідоцтвом, термін дії якого становить 10 ро­ків від дати подання заявки до Державного департаменту інтелектуальної власності з можливістю періодичного по­новлення реєстрації кожні 10 років.

3.1.5. Фірмові найменування

Фірмові найменування - це стійкі позначення підпри­ємств (фірм, компаній, концернів тощо) або окремих осіб, під іменем яких здійснюють їх виробничу або іншу діяльність.

Фірмове найменування - це засіб розпізнавання підпри­ємств серед інших. Якщо знак для товарів і послуг допомагає відрізнити товари та (або) послуги одних підприємств від од­норідних товарів та (або) послуг інших, то фірмове наймену­вання вказує на підприємство без будь-яких посилань на ті товари й послуги, що поставляються ними на ринок і є однією з найважливіших складових іміджу підприємства та корис­ним джерелом інформації для споживачів.

3.1.6. Зазначення походження товарів

Зазначення походження товарів - це позначення на то­варах, які походять з певної місцевості.

Правова охорона зазначення походження полягає в недо­пущенні використання неправдивих зазначень походження, тобто таких, що застосовують на товарах, які не походять з місцевості, на яку вказує зазначення походження. Застосу­вання неправдивих зазначень походження може бути при­чиною введення в оману споживачів і кваліфікується як не­добросовісна конкуренція.

Зазвичай серед зазначень походжень товарів розрізня­ють вказівку походження товару та найменування місця походження товару. Вказівка походження товару дає лише уявлення про справжнє місце походження товару (напри­клад, «Зроблено в Україні», зображення пам'ятника Богдану Хмельницькому для Києва, Ейфелевої вежі для Парижу), а найменування місця походження товару застосовується для виділення в масі товарів таких, які мають особливі (спе­цифічні) властивості, зумовлені винятково або переважно географічним середовищем певної місцевості, її природними і (або) людськими чинниками (наприклад, «Золота балка»).

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазна­чення походження товарів» розрізняють просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення походження товару. Просте зазначення - це будь-яке словесне чи зобра­жувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередкова­но вказує на географічне місце походження товару. Кваліфіко­ване зазначення охоплює такі терміни: назву місця походжен­ня (НМП) товару й географічне зазначення походження (ГЗП) товару.

3.1.7. Недобросовісно конкуренція

Недобросовісна конкуренція - це будь-які дії в конкурен­ції, які суперечать правилам, торговим чи іншим чесним зви­чаям у підприємницькій діяльності.

У нашій державі відносини, пов'язані із захистом від не­добросовісної конкуренції, регулюють Законами України «Про обмеження монополізму і припинення недобросовіс­ної конкуренції в підприємницькій діяльності» від 18.02.92 і «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.96.

3.2. Суб’єкти права промислової власності

Суб'єктами, які беруть участь у відносинах, пов'язаних з реєстрацією, використанням і захистом прав на об'єкти про­мислової власності, є як фізичні, так і юридичні особи. До них належать автори об'єктів промислової власності, влас­ники охоронних документів, спадкоємці, правонаступники й представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені).

Автори.Автором винаходу, корисної моделі, промислово­го зразка, топографії ІМС або сорту рослини є фізична осо­ба, творчою працею якої вони створені.

Патентовласники. Право на одержання патенту має ав­тор винаходу, корисної моделі, промислового зразка, сорту рослини, а також його спадкоємець, якщо інше не передба­чено законом. Особи автора й патентовласника збігаються далеко не завжди.

Спадкоємці. У разі смерті автора або власника охоронного документа на об'єкт промислової власності суб'єктами права стають їхні спадкоємці.

Правонаступники.Правонаступник автора винаходу, ко­рисної моделі або промислового зразка чи його роботодавця має право на одержання патенту на відповідний об'єкт про­мислової власності.

Представники у справах інтелектуальної власності (па­тентні повірені).Іноземці та інші особи, що проживають або мають постійне місцепроживання за межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через пред­ставників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), які надають заявнику кваліфіковану допомогу з усіх питань щодо охорони інтелектуальної, у тому числі й промислової, власності. Вітчизняні заявники також можуть користуватись послугами цих фахівців.

ТЕМА 4: ПРАВОВА ОХОРОНА ВИНАХОДІВ І КОРИСНИХ МОДЕЛЕЙ

• 4.1. Загальні положення Сторінка
• 4.2. Умови патентоспроможності Сторінка
• 4.3. Право на одержання патенту Сторінка
• 4.4. Порядок одержання патенту Сторінка
• 4.5. Права та обов'язки, що випливають з патенту Сторінка
• 4.6. Припинення дії патенту та визнання його недійсним. Захист прав власника патенту

4.1. Загальні положення

Визнання об'єктів промислової власності об'єктами право­вої охорони засвідчується виданими на них установленим за­конодавством порядком охоронними документами, якими в Україні є патенти на винаходи, деклараційні патенти на вина­ходи, деклараційні патенти на корисні моделі, патенти на про­мислові зразки, патенти на сорти рослин, а також свідоцтва на знаки для товарів і послуг та свідоцтва на топографії ІМС.

Патент - це охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на об'єкт промислової власності.

Пріоритет – це першість у поданні заявки на видачу охоронного документа

В Україні діють декілька видів патентів на винаходи й ко­рисні моделі.

Патент на винахід — це різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід.

Деклараційний патент на винахід - це різновид патен­ту, що видається за результатами формальної експертизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід.

Деклараційний патент на корисну модель — це різновид патенту, що видається за результатами формальної експер­тизи заявки на корисну модель.

Крім того, розрізняють патент і деклараційний патент на секретний винахід і деклараційний патент на секрет­ну корисну модель. У цьому разі і винахід, і корисна модель належать до державної таємниці (відомості, що становлять державну таємницю, регламентує Закон України «Про дер­жавну таємницю» та інші нормативно-правові акти).

Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Державного департаменту інте­лектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі - Установа).

Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки до Установи, а строк дії де­клараційного патенту на корисну модель - 10 років від дати подання заявки до ДДІВ.

4.2. Умови патентоспроможності

Згідно із Законом України «Про охорону прав на вина­ходи і корисні моделі» винахід відповідає умовам патенто­спроможності, якщо він новий, має винахідницький рівень і промислово придатний, а корисна модель, якщо вона нова і промислово придатна.

Винахід (корисну модель) визнають новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відо­мості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не очевидний, тобто не випливає явно з рівня техніки. Іншими словами, відповідність технічного рішення винахід­ницькому рівню означає, що воно має бути продуктом твор чості. Продукт творчості не тільки завжди відрізняється від відомих результатів творчості, що були раніше, але й навіть якщо його створено на основі відомих об'єктів, сам результат має бути несподіваним.

Винахід (корисна модель) визнається промислово при­датним, якщо його можна використати у промисловості або в іншій сфері діяльності.

4.3. Право на одержання патенту

Право на одержання патенту має передусім винахідник або винахідники, які спільно створили винахід (корисну мо­дель). При цьому зазначені винахідники мають однакові пра­ва на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Винахіднику також належить право авторства, яке є невід'ємним особистим правом і охороняється безстроково. Винахідник при цьому має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі).

Право на одержання патенту на службовий винахід (ко­рисну модель) має роботодавець винахідника. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що роз­криває суть технічного рішення.

Якщо винахід (корисну модель) створили два чи більше винахідників незалежно один від одного, то право на одер­жання патенту (деклараційного патенту) на цей винахід чи деклараційного патенту на корисну модель належить заяв­нику, заявка якого має більш ранню дату подання до Устано­ви або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріори­тету (за умови, що зазначена заявка не вважається відкли­каною, не відкликана, або якщо за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту).

4.4. Порядок одержання патенту

Особа, яка бажає одержати патент (деклараційний па­тент) і має на це право, подає до Установи заявку - сукуп­ність документів, потрібних для видачі Установою патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційного па­тенту на корисну модель.

За дорученням заявника заявку можна подавати через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу.

Заявка на винахід має стосуватися одного винаходу або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдиності винаходу), а заявка на корисну модель - од­нієї корисної моделі (вимога єдиності корисної моделі).

Заявку складають українською мовою. Вона має містити: заяву про видачу патенту на винахід з проведенням кваліфі каційної експертизи чи деклараційного патенту на винахід (корисну модель); опис винаходу (корисної моделі); формулу винаходу (корисної моделі); креслення (якщо на них є поси­лання в описі); реферат.

У заяві про видачу патенту (деклараційного патенту) слід зазначати заявника (заявників) і його (їх) адресу, а також на­вести дані про винахідника (винахідників).

Опис винаходу (корисної моделі) має викладатися визна­ченим порядком та розкривати суть винаходу (корисної мо­делі) настільки ясно й повно, щоб його зміг реалізувати фахі­вець у зазначеній галузі.

Формула винаходу (корисної моделі) має виражати його суть, базуватися на описі й викладатись визначеним поряд­ком зрозуміло й стисло.

Реферат складають лише для інформаційних цілей. Його не можна брати до уваги з іншою метою, зокрема для тлу­мачення формули винаходу (корисної моделі) і визначення рівня техніки.

За подання заявки сплачується збір.

Датою подання заявки є дата одержання матеріалів.

Після подання заявки та за наявності документа про сплату збору за її подання проводять формальну експер­тизу заявки (експертизу за формальними ознаками), тобто експертизу, у ході якої встановлюють належність зазначено­го в заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можна визнати винаходами (корисними моделями), і відповідність складу заявки та її оформлення встановленим вимогам. Рішення формальної експертизи слід надіслати не пізніше шести мі­сяців від встановленої дати подання заявки.

Після успішного завершення формальної експертизи за заявкою на видачу деклараційного патенту на винахід за­клад експертизи розпочинає проведення експертизи заявки на локальну новизну (тобто новизну, що встановлюється за виданими в Україні патентами й поданими до ДДІВ заяв­ками на видачу патентів). Якщо результат експертизи заявки на локальну новизну позитивний, ДДІВ надсилає заявни­ку рішення про видачу деклараційного патенту на винахід.

Якщо результат формальної експертизи позитивний, за заявкою на видачу деклараційного патенту на корисну мо­дель заявнику надсилають рішення про видачу відповідного патенту.

Якщо результат формальної експертизи заявки на ви­дачу патенту на винахід позитивний, заявнику надсилають повідомлення про завершення формальної експертизи і про можливість проведення кваліфікаційної експертизи заяв­ки (експертизи по суті), тобто експертизи, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоспроможності (новиз­ні, винахідницькому рівню, промисловій придатності).

По закінченні вісімнадцяти місяців від дати подання заяв­ки на видачу патенту на винахід, а якщо заявлено пріоритет, то від дати пріоритету, ДДІВ публікує у своєму офіційно­му бюлетені («Промислова власність») відомості про заявку за умови, що її не відкликано, вона не вважається відкликаною або якщо за нею не прийнято рішення про відмову у видачі патенту. За клопотанням заявника ДДІВ публікує відо­мості про заявку раніше зазначеного строку. Відомості про заявки, які становлять державну таємницю, не публікують.

Власник деклараційного патенту на винахід або його правонаступник з метою заміни деклараційного патенту на винахід на патент на винахід може подати клопотання про проведення кваліфікаційної експертизи заявки, за якою ви­дано деклараційний патент. Таке клопотання має надійти до Установи протягом трьох років від дати подання заявки, за якою видано деклараційний патент. За подання клопотання сплачується збір.

4.5. Права та обов'язки, що випливають з патенту

Права, що випливають з патенту, діють від дати публіка­ції відомостей про його видачу.

Права, що випливають з патенту (деклараційного патен­ту) на секретний винахід чи з деклараційного патенту на се­кретну корисну модель, діють від дати внесення інформації про нього до відповідного реєстру.

Патент надає його власникові виключне право використо­вувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Використанням винаходу (корисної моделі) визнають:

- виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обіг у зазначених цілях продукту, виготовленого із засто­суванням запатентованого винаходу (корисної моделі);

- застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні;

- пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або введення чи зберігання в зазна­чених цілях продукту, виготовленого способом, що охо­роняється патентом.

Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосова­ним, якщо використано кожну ознаку, включену до незалеж­ного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Власник патенту може використовувати попереджуваль­не маркування із зазначенням номера патенту на продукті чи пакуванні продукту, виготовленого із застосуванням за­патентованого винаходу (корисної моделі).

Патент надає його власникові право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу (за винятком випадків, якщо таке використання не визнається порушенням прав, що надає патент).

Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником.

Не визнають порушенням прав, що випливають з патенту, використання запатентованого винаходу (корисної моделі):

- у конструкції чи під час експлуатації транспортного за­собу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території

України, за умови, що винахід (корисна модель) вико­ристовується виключно для потреб зазначеного засобу;

- без комерційної мети;

- з науковою метою або як експеримент;

- за надзвичайних обставин (стихійного лиха, катастро­фи, епідемії тощо);

- для разового виготовлення ліків в аптеках за рецептом лікаря.

4.6. Припинення дії патенту та визнання його недійсним. Захист прав власника патенту

Власник патенту в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати пу­блікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Патент може бути визнано недійсним повністю або част­ково в разі:

- невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовами патентоспроможності;

- наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було в поданій заявці;

- неподання заявником заявки до Установи й неповідом­лення Установи про свої наміри здійснити патенту­вання винаходу (корисної моделі) в іноземній державі перед поданням заявки на одержання охоронного документа на цей винахід (корисну модель) у відповідні установи іноземних держав.

Якщо права власника патенту порушено, він може вимагати:

- припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його прав, і відновлення стану, що існував до по­рушення прав;

- стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи;

- відшкодування моральної шкоди;

- застосування інших передбачених законодавчими актами заходів,
пов'язаних із захистом прав власника патенту.

ТЕМА 5: ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТА ПЕРЕДАВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ

• 5.1. Загальні положення Сторінка
• 5.2. Передавання прав власності на об'єкти інтелектуальної власності Сторінка
• 5.3. Ліцензійні договори Сторінка
• 5.4. Передавання ноу-хау Сторінка
• 4.5. Інші форми передавання прав на ОІВ

5.1. Загальні положення

Очевидно, що процеси створення та захисту об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) повинні об’єктивно забезпечувати певний економічний ефект від таких процесів. Саме у процесі комерціалізації ОІВ отримується економічна вигода – прибуток власником ОІВ, що і обумовлює необхідність їх розробки та впровадження. Як зазначають фахівці, метою комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності є отримання прибутку за ра­хунок використання об'єктів права інтелектуальної власно­сті у власному виробництві або продажу чи передачі прав на їх використання іншим юридичним чи фізичним особам.

Загалом, комерціалізація об'єктів інтелектуальної власності - це взаємовигідні (комерційні) дії всіх учасників процесу пе­ретворення результатів інтелектуальної праці у ринковий товар.

Основними способами комерціалізації об'єктів пра­ва інтелектуальної власності є:

- використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві;

- внесення прав на об'єкти права інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства;

- передавання прав власності на об'єкти інтелектуальної власності;

- передавання прав на використання об'єктів інте­лектуальної власності третім особам.

Для практичного здійснення вказаних шляхів коме­рціалізації, особливо двох перших, необхідно також знати, як розрахувати вартість прав на об'єкт інтелектуальної власності та як поставити їх на бухгалтерський облік підприємства.

Внесення інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства

Чинним законодавством України (ГКУ) передбачено можливість використання нематеріальних активів (у тому числі і ОІВ) при формуванні статутних капіталів нових господарських товариств. Отже, інтелектуальну власність можна вносити до статутного ка­піталу замість майна, грошей та інших матеріальних цінно­стей, для чого необхідна лише добра воля всіх засновників.

Внесення прав на ОІВ до статутного капіталу за­мість "живих грошей" надає також:

- право на отримання частки прибутку (дивіден­дів);

- право на участь в управлінні підприємством че­рез загальні збори правління;

- право на отримання ліквідаційної квоти у разі лі­квідації підприємства тощо.

5.2. Передавання прав власності на об'єкти інтелектуальної власності

Якщо правовласник не передбачає використовувати об'єкти інтелектуальної власності у власному виробництві чи розпочати новий бізнес або створити спільне підприємс­тво, він може передати повністю або частково права влас­ності на об'єкт інтелектуальної власності іншій фізичній або юридичній особі. Майнові права на об'єкт права інтелектуальної вла­сності є сукупністю права володіти, користуватися і розпо­ряджатися цим об'єктом.

Передавання права власності на об'єкт інтелектуальної власності означає зміну власника цього об'єкта. Після цього сторона (фізична або юридична особа), що передала права на запатентоване технічне рішення, повністю їх втрачає, а сторона, яка стає власником цього рішення, набуває всіх ви­ключних прав, що виникають у зв'язку з видачею