Void main()

{ for (int k=2;k<=20;k++)

{ X= 0.5*k;

func();

printf("%7.4f %7.4f \n",X,Y);

}

}

Параметри функції

Параметри функції є локальними об'єктами або локальними посиланнями, які діють у межах тіла функції. Можна застосовувати 3 види параметрів: параметр-змінна, параметр-покажчик та параметр-посилання. Наприклад, у наступній функції застосовано всі 3 види параметрів:

int F(int k, int* p, int& x)

{ ...........................

}

У тому випадку, коли параметром функції є змінна або покажчик, в момент її виклику відбувається копіювання значення фактичного параметра у відповідний локальний об'єкт, що відповідає формальному параметру функції. Якщо параметром функції є посилання, тоді на час виконання функції воно зв'язується з тим ім’ям, якого зазначено як фактичний параметр у виклику функції. Це дає змогу створювати функції, які спроможні отримувати вхідну інформацію від діючої програми і передавати вихідну інформацію у програму.

Для отримання вхідної інформації можна застосовувати параметр функції будь-якого з трьох вказаних вище видів: параметр-змінну, параметр-покажчик, параметр-посилання. Параметри останніх двох видів варто застосовувати у тому випадку, коли треба передати об’єкт або масив великого розміру. Використання параметра-покажчика або параметра-посилання призводить до того, що фактично копіюється лише адреса об'єкта (4 байти), а не сам об'єкт. Таким чином при передаванні об’єкту великого розміру істотно розвантажується стек і скорочується час, що затрачається на виклик функції.

Передача інформації із функції до програми, яка її викликає, реалізується шляхом запису деякого значення у зовнішній (по відношенню до функції) об’єкт. Для цього можна застосовувати параметри-покажчики або параметри-посилання.

У наведеному нижче прикладі функція c_mul виконує операцію множення двох комплексних чисел: c = a×b , де a = a_re+a_im×i , b = b_re+b_im×i , c = c_re+c_im×i , де i - уявна одиниця.