Що таке файл?
Оксфордський тлумачний словник англійської мови подає слово "файл" так: - це будь-який із різноманітних типів висувних шухляд, полиць, коробок тощо, як правило, з металевим стержнем для тримання паперів разом і в порядку так, щоб їх легко було відшукати; - це ряд людей або речей, розташованих одне за одним. Автори операційної системи MS DOS називають файлом іменовану область на зовнішньому носії інформації, наприклад, на дискеті. Ця область містить якусь інформацію, наприклад, програму чи вхідні дані до неї. Але як обробку цієї області задавати в Паскаль-програмі? На це питання ми спробуємо відповісти. Принаймні частково й на прикладі системи Турбо Паскаль.
Файл — це самостійна послідовність символів, записана в постійну пам'ять комп'ютера. Це певна виділена область інформації.
Існування файлів не залежить від роботи якої-небудь програми і вони нікуди не зникають навіть при включенні і виключенні комп'ютера.
Файли можуть зберігати в собі різну інформацію. Це тексти, програми, віруси, картинки, інтернет сторінки і так далі.
Коли і навіщо треба використати файли?
Не завжди нам зручно користуватися командним рядком при введенні і виведенні інформації в програмі. Наприклад:
· необхідно зберігати вихідні дані при відладці;
· велика кількість вхідних даних (той, хто вручну тестував програми із заповненням матриць, мене розуміє);
· багатократне введення однієї і тієї ж інформації, з мінімальними змінами або зовсім без змін;
Так от в цих і деяких інших випадках до нас на допомогу приходить уміння працювати з файлами.
Як описати файлові змінні?
У розділі опису наступний запис
var
f1, f2: text;
говорить про те, що змінні f1 і f2 це текстові файли (які ми можемо відкрити за допомогою блокнота, подивитися, і при необхідності редагувати).
Як встановити зв'язок між файловою змінною і самим фалом?
Для відповіді на це питання є спеціальна процедура
assign(f,'ім'я_файлу'); — встановлює зв'язок між файловою змінною і самим файлом
яка допомагає нам це зробити. Фактично ми говоримо, що змінній f відповідає таке-то ім'я файлу. Наприклад текстовий файл input.txt
Тут мається на увазі, що файл з самою програмою знаходиться в тій же теці, що і текстовий файл input.txt. Якщо ж він в іншій теці, то нам треба вказати відносне розташування цього файлу.
‘Ім'я_файлу' — повний шлях до вказаного файлу, записаний у відносній або абсолютній формі.
Як створити, відкрити, зберегти і закрити файл?
Після того, як ми встановили відповідність файлової змінної і самого файлу ми можемо починати виконувати різні операції над цим файлом:
· Відкрити для читання reset(f); Якщо файлу не існує, то буде виведена помилка.
· Створити або перезаписати rewrite(f); Якщо файлу не існує, то він буде створений;
· Створити або відкрити і дописати в кінець файлу append(f); Якщо файлу не існує, то він буде створений;
· Зберегти і закрити файл close(f);
Те, що ми тільки що перерахували - це просто зовнішня робота з файлом.
Як використати або змінити вміст файлу?
Для того що б робити які-небудь внутрішні зміни в самому файлі так само існують команди
· read(f, a, b); — читати з файлу f дві змінні a і b. Після виконання цієї процедури покажчик у файлі пересунеться за змінну b;
· readln(f, a, b, c); — читати з файлу f три змінні a, b і c, а потім перекласти покажчик (курсор) на початок наступного рядка; якщо окрім вже лічених змінних в рядку містилося ще щось, то воно буде проігноровано.
· write(f, a, b, c); — записати у файл f змінні a, b і c;
· writeln(f, a, b); — записати у файл f змінні a і b, а потім записати туди ж символ "кінець рядка".
1. Системи автоматичного перекладу тексту та перевірки правопису. Електронні словники. Програмні засоби моделювання фізичних процесів Автоматизація фізичного експерименту. Програми автоматизації математичних обчислень. Функціональні можливості ПЗ GRAN-1, GRAN-2D, GRAN-3D, Maxima. Символьні та аналітичні перетворення. Розв’язування типових задач математичного аналізу, планіметрії, стереометрії. Побудова графіків функцій та поверхонь.
Автоматизований переклад (АП, англ. Computer-Aided Translation (CAT)) — переклад текстів на комп'ютері з використанням комп'ютерних технологій. Від машинного перекладу (МП) він відрізняється тим, що весь процес перекладу здійснюється людиною, комп'ютер лише допомагає їй створити готовий текст або за менший час, або з кращою якістю.
Ідея АП з'явилася з моменту появи комп'ютерів: перекладачі завжди виступали проти стандартної в ті роки концепції МП, на яку було спрямовано більшість досліджень в областікомп'ютерної лінгвістики, але підтримували використання комп'ютерів для допомоги перекладачам. У 1960-і роки Європейське об'єднання вугілля та сталі (попередник сучасногоЄвросоюзу) почало створювати термінологічні бази даних під загальною назвою Eurodicautom[1]. У Радянському Союзі для створення баз такого роду був створений ВІНІТІ.
У сучасній формі ідея АП була розвинена у статті Мартіна Кея 1980 року [2], який висунув наступну тезу: «by taking over what is mechanical and routine, it (computer) frees human beings for what is essentially human» (комп'ютер бере на себе рутинні операції і звільняє людину для операцій, що вимагають людського мислення).
В даний час найпоширенішими способами використання комп'ютерів при письмовому перекладі є робота із словниками та глосаріями, окремими термінологічними базами, пам'яттю перекладів (англ. Translation Memory, TM), що містить приклади раніше перекладених текстів, а також використання так званих корпусів, великих колекцій текстів однією або декількома мовами, що дає стислий опис того, як слова і вирази реально використовуються в мові в цілому або в конкретній наочній області.
Для локалізації програмного забезпечення часто застосовуються спеціалізовані засоби, наприклад Passolo, які дозволяють перекладати меню та повідомлення у програмних ресурсах і безпосередньо у скомпільованих програмах, а також тестувати коректність локалізації. Для перекладу аудіовізуальних матеріалів (головним чином фільмів) також використовуються спеціалізовані засоби, наприклад, Swift, які об'єднують в собі деякі аспекти пам'яті перекладів, але додатково забезпечують можливість появи субтитрів за часом, їх форматування на екрані, відповідності відеостандартам і т. п
При синхронному перекладі використання засобів автоматизованого перекладу за необхідністю обмежено. Одним з прикладів є використання словників, що завантажуються на КПК. Іншим прикладом може служити напівавтоматичне витягання списків термінів при підготовці до синхронного перекладу у вузькій наочній області[3].
У вузьких наочних областях за великої кількості початкових текстів і сталої термінології перекладачі можуть використовувати і машинний переклад, який може забезпечити гарну якість перекладу термінології та стійких виразів у вузькій області. Перекладач у цьому випадку здійснює пост-редагування отриманого тексту. Більше половини текстів всередині Єврокомісії(головним чином юридичні тести та поточна кореспонденція) перекладаються з використанням МП.
Приклади систем автоматизованого перекладу на ринку програмного забезпечення — SDL Trados, Transit, Deja Vu, Wordfast, AIT.
| Зміст
[сховати]
· 1 Загальний огляд
· 2 Джерела
· 3 Див. також
· 4 Посилання
| Загальний огляд[ред.]
Автоматизований переклад це широке поняття, що охоплює різні засоби та інструменти. Вони можуть включати:
· Програми для перевірки правопису, що вбудовуються у текстові редактори або окремі програми;
· Програми для перевірки розділових знаків, що також можуть бути вбудованими у текстові редактори або додаткові програми;
· Програми для управління термінологією, що дозволяють перекладачам управляти своєю власною термінологічною базою в електронній формі. Це може бути створена у текстовому редакторі звичайна таблиця, електронна таблиця, а також база даних, що збудована у програмі FileMaker Pro. Для більш трудомістких (та більш дорогих) рішень існує спеціальне програмне забезпечення на кшталт LogiTerm, MultiTerm, Termex та інше;
· Словники на компакт-дисках, одномовні або багатомовні;
· Термінологічні бази даних, що зберігаються на компакт-дисках або підключаються через мережу Інтернет, наприклад The Open Terminology Forum або TERMIUM;
· Програми для повнотекстового пошуку (або індексатори), що дозволяють користувачу робити запити у раніше перекладених текстах або різних довідкових документах. У перекладацькому середовищі найбільш відомі такі індексатори як Naturel, ISYS Search Software, and dtSearch;
· Програми конкордансу, що дозволяють знаходити приклади слів або висловів у поширеному контексті в одномовному, двомовному та багатомовному корпусах, як то бітекст абопам'ять перекладів;
· Бітекст, що не є дуже новим винаходом, являє собою наслідок злиття первинного тексту та його перекладу, що може бути пізніше проаналізованим програмами для повнотекстового пошуку або конкордансу;
· Програмне забезпечення для управління проектами, що дозволяє мовознавцям структурувати складні перекладацькі проекти, доручати різні завдання різним співробітникам, а потім наглядати за процесом їх виконання;
· Менеджери пам'яті перекладів (ТММ), що складаються з бази даних сегментів тексту на первинній мові та їх перекладів на одну та більше цільових мов;
· Майже повністю автоматичні системи, що нагадують машинний переклад, але дозволяють користувачу вносити поправки у сумнівних випадках. Іноді такі програми називають машинним перекладом за участю людини.
Електрóнний словн́ик — комп'ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, що дозволяють здійснювати швидкий пошук потрібних слів, часто з урахуванням морфологічних форм і з можливістю пошуку поєднань слів (прикладів вживання), а також з можливістю зміни напряму перекладу (наприклад, українсько-російський або російсько-український).
Електронний словник - словник у комп'ютері або іншому електронному пристрої. Дані словники дозволяють швидко знайти потрібне слово, часто з врахуванням морфології і можливістю пошуку словосполучень (прикладів вживання), а так само з можливістю перекладу його на інші мови.
З технічної ж точки зору, електронний словник - комп'ютерна база даних, яка містить словникові статті, що дозволяють здійснювати швидкий пошук потрібних слів (словосполучень, фраз).
Електронні словники поділяються на ті, які виконують тільки одну функцію (наприклад: «тлумачний словник Даля онлайн»), і ті, які в змозі виконувати багато функцій (наприклад: «ABBYY LINGVO»). |
