Типологічно локальні мережі IEEE 802.11b/g/n будуються навколо базової станції. Але можливі і схеми з декількома базовими станціями. Базові станції можуть працювати на одних і тих же або на різних частотних діапазонах. Для організації сумісної роботи базових станцій використовуються сигнальні кадри (beacon), які слугують для цілей синхронізації.
Якщо для організації хот-споту або безпровідної мережі в малому офісі достатньо встановити одну безпровідну точку доступу, то при створенні крупних корпоративних мереж з великою кількістю клієнтів і базових станцій виникає необхідність у використанні більш складного обладнання.
Ці проблеми легко розв’язуються використанням безпровідних комутаторів або маршрутизаторів. У мережі, де встановлюється безпровідний комутатор, функції шифрування і аутентифікації переходять від точок доступу до комутатора і адмініструються централізовано. У результаті завдання точки доступу обмежується транзитом даних до користувача і від нього.
Ще одна важлива перевага мережі на базі безпровідного комутатора в тому, що користувач, знаходячись у ній, при переході від однієї точки доступу до іншої не втрачає з’єднання з мережею і аутентифікацію заново не проходить.
Унаслідок того, що більша частина точок доступу підтримує режим живлення PoE (Power over Ethernet), безпровідний комутатор, який може стати для них джерелом живлення, здатний виконувати ще й функції відслідковування ділянок мережі, що відмовили. Таким чином, він компенсує несправність ділянки мережі розширенням кількості користувачів точок доступу шляхом збільшення їх потужності. В ідеалі безпровідний комутатор може ефективно розподіляти ще і завантаження каналів, виходячи з інформації про кількість користувачів, пропонуючи більш широку пропускну здатність сегментам мережі, де кількість користувачів у даний момент більша.
Для організації хот-споту або безпровідної мережі в малому офісі достатньо встановити одну безпровідну точку доступу. На рис. 10.1. зображено архітектуру мережі з однією точкою доступу (АР).
При створенні крупних корпоративних мереж з великою кількістю клієнтів і базових станцій виникає необхідність у використанні більш складного обладнання. Кількість точок доступу необхідно збільшувати для того, щоб забезпечувати швидкість передачі даних не нижче 1 Мбіт/с. На рис. 10.2 зображено архітектуру мережі з “n” точками доступу.
Рис. 10.1. Архітектура мережі з однією точкою доступу
Рис. 10.2. Архітектура мережі з “n” точками доступу
