Мова програмування C + + є найбільш поширеним інструментом розробки програмних засобів як системного, так і прикладного характеру. Історію його появи пов'язують із співробітником американської фірми Bell Labs Деніс Рітчі, хоча його дітищу - мови C передували розробки та інших системних програмістів (М. Річардс - система BCPL, К. Томпсон - мову B). Поштовхом до появи різних програмних засобів, полегшували життя системних програмістів, з'явилися роботи по створенню операційної системи Unix для комп'ютера PDP-7, початі в 1969 році. Справа в тому, що тоді єдиною операційною системою великого комп'ютера GE-645, обслуговувала співробітників лабораторії, була досить громіздка багатокористуюча система Multics. К. Томпсон (до речі, один з розробників Multics) в свій час написав програму, яка моделювала рух небесних тіл. Кожен її запуск на GE-645 обходився в 75 $, а траєкторії руху видавалися в табличному вигляді.
І тоді невелика група співробітників, очолювана К. Томпсоном, вирішила створити більш зручну однокористуючу систему на маленькому покинутому комп'ютері PDP-7 з дисплеєм. До складу цієї групи входив і Д. Рітчі. Система Unix стала дуже популярною серед співробітників лабораторії, тому вона суттєво спрощувала процес проходження завдань і не вимагала від користувачів знання численних директив системи Multics. У 1970 році Д. Рітчі допоміг перенести Unix на більш потужний комп'ютер PDP-11. У процесі цієї роботи став у нагоді набір макрокоманд на мові асемблера, який спрощував програмування численних процедур. Цей набір і був покладений в основу мови C, який вдало поєднував специфіку машинних команд з елементами мови високого рівня. У 1973 році Д. Рітчі і К. Томпсон переписали ядро операційної системи Unix на мову C (до цього всі програми були написані на асемблері).
З 1974 року система Unix разом з вихідними текстами на мові C і компілятор цієї мови були передані ряду університетів. Найбільш важливу роль у подальшому розвитку системи Unix, що перетворилася з однокористуючої в багатокористуючу, зіграли співробітники університету Берклі. Популярність системи Unix, устоявшей до наших днів і обслуговуючої сьогодні більше 90% серверів, значною мірою сприяла і популярності мови C, компілятор якого поставлявся в складі Unix.
Наступний внесок у розвиток потужності та універсальності мови C в 1983 році вніс співробітник все тієї ж Bell Labs Бьерн Страуструп. Запропоновані ним розширення призвели до появи версії C + + (первинна назва - C з класами). Ці нововведення дозволили користувачам конструювати власні типи даних, включати в мову нові операції над такими даними, агрегувати дані з обробними їх функціями-методами, успадковувати і перевизначати методи в породжуваних класах.
Слід зазначити і істотний внесок в розвиток систем програмування на базі мов C, C + +, внесений фірмою Borland, точніше, її засновником - Філіпом Канном. Мова йде про створення інтегрованих систем розробки, в яких вдало поєдналися засоби підготовки, зберігання, налагодження та компонування програм. Вперше така середа з'явилася в системі Turbo Pascal, а після її успішного просування аналогічна середу була реалізована в системі Turbo C. Все більш пізні системи програмування в тій чи іншій мірі запозичили основні ідеї Ф. Канна.
В даний час досить інтенсивно експлуатуються декілька систем програмування на базі мови C + +. У середовищі професійних розробок найбільшою популярністю користуються різні версії Visual C + + фірми Microsoft. Вони дозволяють створювати досить якісні за обсягом і продуктивності додатка. У вузівських організаціях перевагу віддають продукції фірми Borland - Borland C + + (версії 3.1, 4, 5), візуальним середах Borland C + + Builder. Ці системи більш прості в освоєнні, хоча якість виробленої ними продукції залишає бажати кращого. Серед професіоналів високі оцінки можна почути на адресу компіляторів фірми Intel. Кілька років тому досить багато користувачів працювало з різними версіями фірми Symantec.
