int Ar [4];
i = 2;
Ar [0] = 1; Ar [1] = Ar [0];
Ar [2] = 3;
Ar [0 +3] = 7;
Ar [i] = Ar [0] +2;
Ar [i] = i-Ar [i-1];
i = i-1;
Ar [i] = Ar [i] + Ar [i + +];
if (Ar [i-1]> 0) {Ar [Ar [i-2]] = Ar [i-1] + Ar [Ar [i]] + i * 2;}
виведення і ініціалізація
Наступна програма використовує індексну змінну i всередині циклу для виведення елементів масиву. Змінна i ініціалізується нулем, так що програма може звертатися до елементу values [0]. Цикл завершується, коли i більше 4 (останній елемент масиву):
# Include <stdlib.h>
# Include <stdio.h>
# Include <conio.h>;
void main (void)
{
int values [5]; / / Оголошення масиву int i;
values [0] = 100;
values [1] = 200;
values [2] = 300;
values [3] = 400;
values [4] = 500;
printf ("Масив містить наступні значення");
i = 0;
while (i <5) {
printf ("% d \ n", values [i]);
i + +;
}
}
Кожен раз, коли цикл for збільшує змінну i, програма може звернутися до наступного елементу масиву. Експериментуйте з цією програмою, змінюючи цикл for наступним чином:
i = 4;
while (i> = 0) {
printf ("% d \ n", values [i]);
i -;
}
У даному випадку програма буде виводити елементи масиву від більшого до меншого. [1]
Якщо за кожним елементом масиву закріплений лише один його порядковий номер, то такий масив називається лінійним. Взагалі кількість індексів елементів масиву визначає розмірність масиву. За цьою ознакою масиви поділяються на одномірні (лінійні), двовимірні, тривимірні і т.д.
Приклад: числова послідовність парних натуральних чисел 2, 4, 6, ..., N являє собою лінійний масив, елементи якого можна позначити А [1] = 2, А [2] = 4, А [3] = 6, .. ., А [К] = 2 * (К +1), де К - номер елемента, а 2, 4, 6, ..., N - значення. Індекс (порядковий номер елемента) записується у квадратних дужках після імені масиву.
Наприклад, A [7] - сьомий елемент масиву А; D [6] - шостий елемент масиву D.
