Структурне програмування - методологія розробки програмного забезпечення, в основі якої лежить уявлення програми у вигляді ієрархічної структури блоків. Запропоновано в 70-х роках XX століття Е. Дейкстри, розроблена і доповнена Н. Віртом.
У відповідності з цією методологією
Будь-яка програма являє собою структуру, побудовану з трьох типів базових конструкцій:
· послідовне виконання - однократне виконання операцій в тому порядку, в якому вони записані в тексті програми;
· розгалуження - однократне виконання однієї з двох або більш операцій, в залежності від виконання деякої заданої умови;
· цикл - багаторазове виконання однієї і тієї ж операції до тих пір, поки виконується деяка задана умова (умова продовження циклу).
У програмі базові конструкції можуть бути вкладені одна в одну довільним чином, але ніяких інших засобів управління послідовністю виконання операцій не передбачається.
Повторювані фрагменти програми (або не повторюються, але представляють собою логічно цілісні обчислювальні блоки) можуть оформлятися у вигляді т. н. підпрограм (процедур або функцій). У цьому випадку в тексті основної програми, замість поміщеного в підпрограму фрагмента, вставляється інструкція виклику підпрограми. При виконанні такої інструкції виконується викликана підпрограма, після чого виконання програми продовжується з інструкції, наступної за командою виклику підпрограми.
