Одним множенням стало менше за рахунок появи додатково 3-х адитивних операцій.
1.8. Рядкові величини
Рядкові величини використовуються в алгоритмах обробки текстів. Типовий приклад такого алгоритму – алгоритм пошуку усіх входжень даного слова в текст і заміни цього слова його синонімом.
Як уже згадувалося, значеннями рядкових величин є слова, тобто ланцюжки символів (букв). Для того, щоб уточнити систему команд виконавця алгоритмів обробки текстів, потрібно почати з алфавіту, в символах якого записуються ці тексти.
За багатовікову історію свого розвитку людство винайшло багато способів запису інформації на матеріальних носіях (на каменях, глиняних табличках, папері, магнітному диску, у чипі пам'яті комп'ютера). У навчальних посібниках з інформатики згадуються: текстова інформація, числова інформація, графічна інформація, звукова (аудио) інформація, відеоінформація. Однак, незалежно від виду інформації, елементарною одиницею її представлення є символ. Справді, тексти складаються з букв і розділових знаків. Числа ми записуємо за допомогою цифр і знаків-роздільників. В інформатиці графічні образи (картинки) формуються з кольорових точок, розташованих у прямокутній таблиці. Тому кожну точку представляють три числа: точка = (номер рядка, стовпця, номер кольору). Таке представлення (кодування) графічної інформації називають цифруванням. Цифрування інформації – універсальний спосіб її представлення в комп'ютері.
Виконавець текстових алгоритмів має у своєму розпорядженні алфавіт символів, з яких повинні складатися оброблювані ним тексти.
Алфавіт – це скінчений впорядкований набір символів. Символи розташовані в алфавіті в строго визначеному порядку – один за іншим.
Таким чином, в алфавіті існує перший (початковий) символ і заключний (кінцевий) символ. Для кожного символу алфавіту, крім заключного, можна вказати наступний за ним символ. Так само, для кожного символу алфавіту, крім початкового, можна вказати попередній йому символ.
Отже, символи алфавіту можна порівнювати за допомогою операцій порівняння:
s1 < s2, s1 > s2, s1 <= s2, s1 >= s2, s1 = s2, s1 <> s2.
Наприклад, для алгоритмів обробки слів, що представляють десяткові дроби, алфавіт складається з наступних 13-ти символів:
{ 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 . - + }
Для того, щоб відрізняти символи від інших позначень, у яких використовуються букви, символи беруть у лапки.
У цьому алфавіті початковий символ – '0', а заключний – знак '+'. Символи нашого алфавіту задовольняють ланцюжкові нерівностей:
'0' < '1' < '2' < '3' < '4' < '5' < '6' < '7' < '8' < '9' < '.' < '-' < '+'
Алгоритми обробки текстів українською мовою вимагають значно більше символів. Це – прописні і малі літери абетки, розділові знаки, дужки, інші символи, що зустрічаються в текстах.
Для алфавіту символів, які використовуються в інформатиці, існують міжнародні стандарти.
Словом називається скінчена послідовність (ланцюжок) символів з алфавіту виконавця. Слова є значеннями рядкових величин.
Поряд з терміном „слово” в програмуванні використовуються також терміни „рядок”, „літерал”. (Термін „текст”, яким ми користувалися, в програмуванні має дещо інше значення.)
