Історія обчислювальної техніки сягає давніх часів. Можна назвати імена відомих вчених, фізиків і математиків – Блеза Паскаля, Готфріда Лейбніца, які сконструювали перші обчислювальні пристрої. Відоме ім’я Чарльза Беббіджа, який у 1835 році винайшов та описав свою аналітичну машину (Analytical Engine). Це був проект комп’ютера загального призначення із перфокартами в ролі носіїв вхідних даних та парового двигуна в ролі джерела енергії. Архітектура Analytical Engine практично відповідала сучасним комп’ютерам. З іменем Беббіджа часто пов’язують ім’я леді Ади Лавлейс – доньки лорда Байрона, яка переклала та доповнила коментарями книгу про аналітичну машину Беббіджа. Стверджують подекуди, що вона була першим програмістом, проте це скоріше красиве історичне перебільшення. Тим не менше, назву «Ада» на її честь носить одна із мов програмування.
Зрозумілим чином роботи по створенню потужних обчислювальних пристроїв пожвавились за років другої світової війни. Великих здобутків досягла Велика Британія. Група англійських вчених (серед них був і Алан Тьюрінг – автор «машини Тьюрінга») намагалась дешифрувати коди німецької шифрувальної машини «Енігма», яку використовували німецькі військово-морські сили для передачі секретних повідомлень. Англійцям вдалось виключити ряд варіантів шляхом логічних виводів, реалізованих обчислюваннями за допомогою електрики. Для зламу кодів «Енігми» в обстановці цілковитої секретності крім того було створено машину “Colossus” («Колосс»), специфікацію якої розробив професор Макс Ньюман з колегами. Ці роботи успішно проводились у 1941-1943 рр. “Colossus” став першою цілком електронною машиною, яка містила велику кількість електровакуумних ламп, введення інформації відбувалось з перфострічки. Хвилюючись, щоб цими досягненнями не скористались союзники, Уїнстон Черчілль особисто підписав у 1945 році наказ про руйнацію цієї машини на частини, що не перебільшували за розміром долонь, а інформація про неї трималась у секреті до 70-х років, тому “Colossus” майже не згадується серед перших обчислювальних машин.
Першим електронним комп’ютером загальновизнано вважають американський «Еніак», який довів можливість застосування електроніки для масштабних обчислень, сягнувши високої на той час швидкості обчислень – близько 5000 операцій в секунду. Роботи над цим проектом почались у 1943-1945 роках. Багато сучасників були налаштовані досить скептично і не без підстав – вони вважали, що тисячі тендітних електроламп будуть згорати настільки часто, що машина буде майже безперервно перебувати у ремонтах. Тим не менше «Еніаку» вдавалось працювати безперебійно до кількох годин до чергового збою із-за лампи, що вийшла з ладу.
Аналізуючи результати цього проекту, Джон фон Нейман у своєму широко відомому звіті розробив ідею проекту комп’ютера, в якому і дані, і програма зберігаються в єдиній універсальній пам’яті. Принципи побудови такої машини одержали назву «архітектури фон Неймана» і лягли в основу розробки перших гнучких універсальних цифрових комп’ютерів.
Слід віддати належне і досягненням вітчизняних вчених. Перший універсальний комп’ютер у Європі був створений командою Сергія Олексійовича Лебедєва із Київського інституту електротехніки. Його Мала електронна лічильна машина (рос. - МЭСМ) запрацювала у 1950 році, виконуючи до 3000 операцій у секунду. Лебедєв пізніше працював у Москві і помер у 1973 році, вже після його смерті був реалізований започаткований ним проект суперкомп’ютера «Ельбрус».
Наступне покоління комп’ютерів базувалось на транзисторах, а ще наступне – на інтегральних мікросхемах. Розвиток комп’ютерної техніки відбувається за експонентою, буквально щороку змінюючи уявлення людей про можливості обчислювальної техніки.
