Стек IPX/SPX
Цей стек є оригінальним стеком протоколів фірми Novell, розробленим для мережної операційної системи NetWare ще на початку 80-х років. Протоколи мережного і сеансового рівнів Internetwork Packet Exchange (IPX) і Sequenced Packet Exchange (SPX), що дали назва стеку, є прямою адаптацією протоколів XNS фірми Xerox, менш розповсюджених чим стек IPX/SPX. Популярність стека IPX/SPX безпосередньо зв'язана з операційною системою Novell NetWare, що ще зберігає світове лідерство по числу встановлених систем, хоча останнім часом її популярність трохи знизилася і по темпах росту вона відстає від Microsoft Windows NT.
Багато особливостей стека IPX/SPX обумовлені орієнтацією ранніх версій ОС NetWare (до версії 4.0) на роботу в локальних мережах невеликих розмірів, що складаються з персональних комп'ютерів зі скромними ресурсами. Зрозуміло, що для таких комп'ютерів компанії Novell потрібні були протоколи, на реалізацію яких була потрібно б мінімальна кількість оперативної пам'яті (обмеженої в IBM-сумісних комп'ютерах під керуванням MS-DOS обсягом 640 Кбайт) і які б швидко працювали на процесорах невеликої обчислювальної потужності. У результаті протоколи стека IPX/SPX донедавна добре працювали в локальних мережах і задовільно у великих корпоративних мережах, тому що вони занадто перевантажували повільні глобальні зв'язки широкомовними пакетами, що інтенсивно використовуються декількома протоколами цього стека (наприклад, для встановлення зв'язку між клієнтами і серверами). Це обставина, а також той факт, що стек IPX/SPX є власністю фірми Novell і на його реалізацію потрібно одержувати ліцензію (тобто відкриті специфікації не підтримувалися), довгий час обмежували поширеність його тільки мережами NetWare. Однак з моменту випуску версії NetWare 4.0 Novell внесла і продовжує вносити у свої протоколи серйозні зміни, спрямовані на їхню адаптацію для роботи в корпоративних мережах. Зараз стек IPX/ SPX реалізований не тільки в NetWare, але й у декількох інших популярних мережних ОС, наприклад SCO UNIX, Sun Solaris, Microsoft Windows NT.
Цей стек широко використовується в продуктах компаній IBM і Microsoft. На фізичному і канальному рівнях цього стека використовуються всі найбільш розповсюджені протоколи: Ethernet, Token Ring, FDDI і інші. На верхніх рівнях працюють протоколи NetBEUI і SMB.
Протокол NetBIOS (Network Basic Input/Output System) з'явився в 1984 році як мережне розширення стандартних функцій базової системи введення/виведення (BIOS) IBM PC для мережної програми PC Network фірми IBM. Надалі цей протокол був замінений так називаним протоколом розширеного користувальницького інтерфейсу NetBEUI – NetBIOS Extended User Interface. Для забезпечення сумісності додатків як інтерфейс до протоколу NetBEUI був збережений інтерфейс NetBIOS. Протокол NetBEUI розроблявся як ефективний протокол, що споживає небагато ресурсів і призначений для мереж, що нараховують не більш 200 робочих станцій. Цей протокол містить багато корисних мережних функцій, які можна віднести до мережного, транспортного і сеансового рівнів моделі OSI, однак з його допомогою неможлива маршрутизація пакетів. Це обмежує застосування протоколу NetBEUI локальними мережами не розділеними на підмережі, і унеможливлює його використання в складних мережах. Деякі обмеження NetBEUI знімаються реалізацією цього протоколу NBF (NetBEUI Frame), що включена в операційну систему Microsoft Windows NT.
Протокол SMB (Server Message Block) виконує функції сеансового, представницького і прикладного рівнів. На основі SMB реалізується файлова служба, а також служби друку і передачі повідомлень між додатками.
Стеки протоколів SNA фірми IBM, DECnet корпорації Digital Equipment і AppleTalk/AFP фірми Apple застосовуються в основному в операційних системах і мережному устаткуванні цих фірм.
Рис 3.4 Відповідність популярних стеків протоколів моделі OSI
На рис. 3.4 показана відповідність деяких, найбільш популярних протоколів рівням моделі OSI. Часто ця відповідність дуже умовна, тому що модель OSI – це тільки вказівка до дії, причому досить загальна, а конкретні протоколи розроблялися для рішення специфічних задач, причому багато хто з них з'явилися до розробки моделі OSI. У більшості випадків розроблювачі стеків віддавали перевагу швидкості роботи мережі на шкоду модульності – жоден стек, крім стека OSI, не розбитий на сім рівнів. Найчастіше в стеку явно виділяються 3-4 рівня: рівень мережних адаптерів, у якому реалізуються протоколи фізичного і канального рівень, мережний рівень, транспортний рівень і рівень служб, що вбирає в себе функції сеансового, представницького і прикладного рівнів.
