Система синхронізації

Синхронізація заснована на забезпеченні сигналів керування з періодичним сигналом (тактова послідовність).

Система синхронізації – це сукупність засобів, які забезпечують правильну передачу інформації від однієї регістрової структури до іншої безпосередньо або через комбінаційні схеми.

У залежності від кількості фаз синхронізації, які використовуються протягом одного такту, розрізняють:

- однофазні (інформаційні входи регістрових структур стробуються у один і той же момент часу протягом такту);

- двофазні (стробування відбувається у різні моменти часу протягом такту);

- багатофазні системи синхронізації.

Синхронізація роботи ЕОМ – це точне часове узгодження роботи всіх частин ЕОМ для забезпечення виконання заданих операцій.

Система синхронізації сумісно з дешифраторам коду операції складають основу пристроїв керування.

Конкретна побудова системи синхронізації залежить від архітектури процесора та його елементної бази.

Вузли системи синхронізації виконуються або у вигляді окремих мікросхем, або у складі великої інтегральної схеми (ВІС) керування або процесора.

Рис.5.1. Системи синхронізації