Синхронізація заснована на забезпеченні сигналів керування з періодичним сигналом (тактова послідовність).
Система синхронізації – це сукупність засобів, які забезпечують правильну передачу інформації від однієї регістрової структури до іншої безпосередньо або через комбінаційні схеми.
У залежності від кількості фаз синхронізації, які використовуються протягом одного такту, розрізняють:
- однофазні (інформаційні входи регістрових структур стробуються у один і той же момент часу протягом такту);
- двофазні (стробування відбувається у різні моменти часу протягом такту);
- багатофазні системи синхронізації.
Синхронізація роботи ЕОМ – це точне часове узгодження роботи всіх частин ЕОМ для забезпечення виконання заданих операцій.
Система синхронізації сумісно з дешифраторам коду операції складають основу пристроїв керування.
Конкретна побудова системи синхронізації залежить від архітектури процесора та його елементної бази.
Вузли системи синхронізації виконуються або у вигляді окремих мікросхем, або у складі великої інтегральної схеми (ВІС) керування або процесора.

Рис.5.1. Системи синхронізації