Безпосередня й активна участь України в сучасних інтеграційних процесах об'єктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства, до якої призвели односторонній її розвиток у межах високо спеціалізованих СРСР і РЕВ, деформовані зовнішньоекономічна політика та механізми зовнішньоекономічної діяльності, нерозвинені товарно-грошові відносини і національні ринки товарів, послуг, праці та капіталу.
Для ефективної й організаційно оформленої інтеграції України в сучасні світогосподарські зв'язки необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні передумови.
Основні політико-правові передумови інтеграції:
Ø політичне визначення України;
Ø забезпечення територіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки;
Ø безумовне виконання міжнародних зобов'язань, особливо в сфері прав людини; запровадження прийнятної форми громадянства;
Ø перегляд існуючої практики політичних зв'язків із державами колишньогоСРСР;
Ø пряма участь у регіональних і глобальних політичних процесах;
Ø формування відповідного законодавства і вироблення ефективних механізмів та інструментарію його виконання.
Економічні передумови інтеграції формуються завдяки таким чинникам:
Ø економічному та інституційному забезпеченню суверенітету;
Ø оцінці економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови;
Ø розробленню та реалізації обґрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення й приватизації, соціального захисту населення;
Ø оцінці експортного потенціалу, виробленню експортно-імпортної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
Ø запровадженню національної грошової одиниці з включенням її в систему міжнародних розрахунків;
Ø розв'язанню проблеми зовнішньої заборгованості та розподілу активів колишнього СРСР шляхом відповідних переговорних процесів.
До основних соціально-культурних передумов інтеграції належать:
Ø відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів України;
Ø формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти;
Ø розвиток контактів з українцями, які проживають за межами України.
Формування інфраструктурних передумов насамперед пов'язане з:
Ø розвитком транспортних комунікацій (морських, наземних, повітряних), необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави (національні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації);
Ø розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з включенням їх до міжнародних систем.
Формуючи інтеграційну стратегію і тактику, слід враховувати особливості України як потенційної учасниці міжнародних економічних угруповань:
Ø відсутність досвіду державності, необхідність здобуття справжнього суверенітету;
Ø нерозробленість політико-правових регуляторів та інструментів;
Ø нерозвиненість ринкових відносин;
Ø інерція погіршення економічного стану;
Ø запас соціальної витримки населення, який виснажується.
Значний вплив на інтеграційну мотивацію та політику України справляють такі чинники:
Ø збіг періодів дезінтеграційних та інтеграційних процесів;
Ø розміщення в регіоні, що характеризується інтеграцією високого рівня;
Ø конкурентоспроможність щодо аналогічних інтересів країн Східної Європи;
Ø негативний досвід інтеграції в рамках СРСР і РЕВ.
Інтеграція України у світове господарство можлива різними, але водночас взаємопов'язаними шляхами:
Ø через активну та ліберальну зовнішньоекономічну політику; за рахунок формування середовища, сприятливого для іноземного підприємництва й інвестування та транснаціоналізації високомонополізованих підприємств;
Ø через укладання двосторонніх міждержавних економічних угод та участь у багатосторонніх міжурядових переговорах; за рахунок інтенсифікації
Ø східноєвропейських інтеграційних процесів та формування передумов інтеграції в західноєвропейські інтеграційні структури.
