· це міжнародна (регіональна) валютна система – сукупність економічних відносин, яка пов’язана з функціонуванням валюти в межах економічної інтеграції;
· це державно-правова форма організації валютних відносин країн “Загального ринку» з метою стабілізації валютних курсів і стимулювання інтеграційних процесів.
· це підсистема світової валютної системи(Ямайської).
Особливості західноєвропейського інтеграційного комплексу визначають структурні принципи ЄВС, які відрізняють її від Ямайської валютної системи:
¨ ЄВС базувалась на ЕКЮ, потім – на євро (12країн);
¨ На відміну від Ямайської ВС, яка юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовувала його в якості реальних резервних активів. Створений спільний золотий фонд за рахунок об’єднання 20% офіційних золотих резервів країни ЄВС в ЄФВС (Європейський фонд валютного співробітництва), який згодом перетворено на Європейський Центральний Банк;
¨ Режим валютних курсів заснований на спільному плаванні валют у формі “європейської валютної змії” у встановлених межах взаємних коливань (+2,25% від центрального курсу ,для деяких країн (Італії) +6% до кінця 1989р. Потім Іспанії. З серпня 1993р.у результаті загострення валютних проблем ЄС межі коливання розширилися до +15%);
¨ В ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шляхом надання центральним банкам кредитів для покриття часового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов’язаних з валютною інтервенцією;
¨ Як підсистема ЄВС несе на собі негативні наслідки нестабільності світової валютної системі і вплив долара.
“План Делора” (Ж.Делор – голова Комітету ЄС) (квітень 1989 р.)
· Створення загального (інтегрованого ) ринку;
· Структурне вирівнювання відсталих зон та регіонів;
· Координація економічної, бюджетної, податкової політики;
· Створення наднаціонального Європейського валютного інституту у складі керуючих центральними банками і членів директорату для координації грошової та валютної політики;
· Єдину валютну політику, введення фіксованих валютних курсів і колективної валюти ЕКЮ.
На основі плану Делора була розроблена та підписана 12 країнами ЄС в Маастрихті (Нідерланди) у лютому 1992р.угода про Європейський Союз, яка передбачала в три етапи формування валютно-економічного союзу.
Маастрихтська угода:
Перший етап (1 липня 1990р. – 31 грудня 1993р.) - етап становлення економічного і валютного союзу ЄС (ЄВС – англ. EMU - Economic and Monetary Union).Підготовка до ведення євро.
Ø Відміна всіх обмежень на вільний рух капіталу всередині ЄС, а також між ЄС та третіми країнами;
Ø Забезпечення показників економічного розвитку всередині ЄС, приймались країнами програми, де визначались певні цілі та показники антиінфляційної і бюджетної політики, стабільність курсів валют у відносинах між країнами ЄС
Другий етап (1січня 1994 р. - 31 грудня 1998 р.)– більш конкретна підготовка країн-членів до введення євро.
Ø Створення Європейського валютного інституту, який визначав правові, організаційні і матеріально-технічні передумови, необхідні Європейському Центральному банку для виконання своїх функцій, починаючи з третього етапу введення євро.
Ø Заборона підтримки діяльності державного сектора шляхом кредитування центральними банками його підприємств, придбання центральними банками боргів держави;
Ø Відміна привілейованого доступу підприємств державного сектора до коштів фінансових інститутів;
Ø Заборона брати на себе зобов’язання державного сектора однією із країн-членів іншою країною-членом чи ЄС у цілому;
Ø показник бюджетного дефіциту повинен бути не вище 3% ВВП при нормальних умовах розвитку і величина державного боргу не вище 60% ВВП;
Ø Прийняття в деяких країнах-членах національного законодавства про надання їхнім центральним банкам статутної незалежності від їхніх урядів з тим, щоб прирівняти їхній правовий статус з аналогічним статусом ЕЦБ.
2 травня 1998р. Європейський Союз назвав країни-члени, які допускалися до переходу на євро з початку третьої стадії - Австрія, Бельгія, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція.
Третій етап переходу до єдиної валюти (1999-2002 рр.):
Ø з1 січня 1999 р. фіксуються валютні курси євро до національних валют країн-учасниць євро, євро стає їхньою загальною валютою
Ø євро замінює ЕКЮ у співвідношенні 1:1
Ø розпочала свою діяльність Європейська система центральних банків (ЄСЦБ) - включає ЄЦБ та центральні банки країн-учасниць зони євро
Ø ЄСЦБ заохочує впровадження євро на світові валютні ринки
З 1 січня 2000 р. до зони євро приєдналась Греція.
· З 1 січня 1999р. відбулася тверда фіксація курсів валют країн зони євро для перерахунків.
· З 1 січня 2002р. випущено в обіг банкноти і монети євро, паралельний обіг з національними валютами країн-членів, обмін останніх на євро.
· З 1 липня 2002р. виключено з обігу національні валюти і здійснено повний перехід господарчого обігу країн-учасниць на євро.
На сучасному етапі з зони євро виключені за власною волею – Велика Британія, Данія, Швеція (на референдумах в цих країнах населення відмовляється від єдиної валюти), та, за об’єктивними чинниками, 10 нових країн – членів, орієнтовне введення якими євро очікується не раніше 2011 – 2015 рр.
ОСНОВНІ ІНСТРУМЕНТИ ПОЛІТИКИ ЄСЦБ:
1. Таргетування (встановлення цільових орієнтирів основних грошових агрегатів з метою контролю над інфляцією);
2. Встановлення меж коливань основних процентів ставок, у тому числі з метою їхнього зближення по всій зоні євро;
3. Операції на відкритому ринку;
4. Встановлення мінімальних резервних вимог для банків.
Завдання ЄСЦБ такі:
§ визначення та втілення монетарної політики;
§ утримання офіційних резервів в іноземній валюті держав-членів ЄВС та управління цими резервами;
§ проведення операцій з іноземною валютою;
§ забезпечення чіткої роботи платіжних систем;
§ санкціонування випуску банкнот;
§ сприяння планомірному проведенню політики у сфері пруденційного нагляду.
