русс | укр

Мови програмуванняВідео уроки php mysqlПаскальСіАсемблерJavaMatlabPhpHtmlJavaScriptCSSC#DelphiТурбо Пролог

Компьютерные сетиСистемное программное обеспечениеИнформационные технологииПрограммирование


Linux Unix Алгоритмічні мови Архітектура мікроконтролерів Введення в розробку розподілених інформаційних систем Дискретна математика Інформаційне обслуговування користувачів Інформація та моделювання в управлінні виробництвом Комп'ютерна графіка Лекції


Проблема заборгованості та можливі шляхи її розв’язання


Дата додавання: 2014-10-07; переглядів: 1299.


 

Однією із складних міжнародних фінансових проблем виступає проблема заборгованості країн, що розвиваються. Надмірне залучення іноземних кредитів країнами, що розвиваються, при послабленні уваги до проблеми раціонального використання отриманих ресурсів, погіршення економічного стану більшості цих держав через світову економічну кризу 1980-1982 рр. тощо – все це різко загострило на початку 80-х років увесь комплекс проблем, пов’язаних із заборгованістю цих країн, створивши ситуацію “кризи боргів”. Причинами кризи також стали – невеликі розміри внутрішніх заощаджень, від’ємне сальдо зовнішньоторговельних операцій; значний імпорт капіталі за відсутності власних ресурсів та інші.

До початку 70-х років сума боргу була відносно невеликою і представлена головним чином була кредитами іноземних держав та міжнародних фінансових інститутів (МВФ, СБ та регіональних банків розвитку). Більшість таких позик здійснювалася на пільгових умовах, з низькою відсотковою ставкою і використовувалась на реалізацію конкретних проектів розвитку та оплату імпорту інвестицій і товарів.

В кінці 70-х - на початку 80-х років становище змінилося, до процесу кредитування країн, що розвиваються, підключилися комерційні банки. Вони скористалися надлишком “нафтодоларів” країн-членів ОПЕК. Кредити надавалися для покриття дефіциту платіжних балансів і підтримки експортних галузей.

За даними Світового Банку нараховується 16 країн з високим рівнем заборгованості: Бразилія, Мексика, Аргентина, Венесуела, Польща.

За період з 1970 по 1996 роки зовнішній борг країн, що розвиваються, зріс з 68,4 млрд дол. до 2,3 трлн дол. Тільки на обслуговування цього боргу витрати складали на початку 90-х років 169 млрд. дол.

Значна частина боргів набула репутації безнадійних. Виник “вторинний ринок боргів”, на якому зі знижкою (30% номінальної вартості) оберталися банківські вимоги до боржників. Обсяг торгівлі борговими зобов’язаннями на початку 90-х років перевищив 100 млрд. дол.

Реструктурування боргів країн, що розвиваються, у 80-90-ті роки зменшило гостроту боргової проблеми. В останні роки значно поліпшилися показники обслуговування боргу в багатьох країнах Латинської Америки, Азії. Однак, боргова проблема ще залишається предметом занепокоєння в найменш розвинутих країнах, особливо африканських.

Залучення іноземного капіталу збільшує ресурси економічного розвитку, але зростання зовнішнього боргу породжує проблему його обслуговування, яка включає: амортизацію (виплату основної суми); виплату відсотків.

Зобов’язання по обслуговуванню зовнішнього боргу виконуються або за рахунок експортної виручки і скорочення імпорту, або шляхом нових позик за кордоном. Для вирішення проблеми заборгованості країни були вимушені брати нові позики, а також – звернутися за допомогою до стабілізаційної програми МВФ, умови якої включають 4 компоненти:

1) відміна або лібералізація валютного та імпортного контролю;

2) зниження обмінного курсу місцевої валюти;

3) жорстка внутрішня антиінфляційна програма (контроль за кредитами банків, за видатками державного бюджету, за дефіцитом державного бюджету, за ростом заробітної плати, зняття контролю за цінами);

4) стимулювання іноземних інвестицій і відкриття економіки країни світовому господарству.

Починаючи з 1994 року МВФ надає кредити Україні. За 1994-2001 роки були підписані проекти співробітництва Світового Банку і України на суму 6,4 млрд дол., з них позики СБ – 4,8 млрд. дол.

Таблиця 9.1

Зовнішній борг України, 1992-2004 роки

  на 01.01.2005р.
Зовнішній борг, млн. дол. Зовнішній борг, % ВВП 3,7   1,4 4,5   21,7 8,7   22,7 9,6   19,2 12,6   54,2 14,7   -

 

Видатки на обслуговування зовнішнього боргу становили у 2000 році – 2,9 млн. грн. (7,6% Зведеного бюджету України). У 1999 році вони становили 16,1% експорту, а в 2000 – вже 18,1%.

Контрольні питання:

1. Що таке міжнародний кредит і які функції він виконує?

2. На які форми та види можна класифікувати міжнародний кредит?

3. У чому полягає зв’язок фірмового кредиту з банківським?

4. Які Ви знаєте нові методи фінансування експорту? Розкрийте їх суть.

5. Які вироблено гарантійні інструменти покриття боргових зобов’язань?

6. У чому полягає проблема зовнішньої заборгованості? Розкрийте її сутність та масштаби.

7. Які, на Вашу думку, можливі шляхи зменшення зовнішньої заборгованості для України?

8. Якими причинами зумовлена необхідність залучення зовнішніх кредитів для країни?

9. Назвіть види позик на євроринку.

10. Які, на Вашу думку, позитивні та негативні наслідки діяльності міжнародних валютно-фінансових організацій, зокрема – для країн, що розвиваються?

11. Які причини зумовили зростання зовнішньої заборгованості України протягом 90-х років?

Питання для самоконтролю:

1. Визначте основні сутнісні ознаки міжнародного кредиту.

2. Охарактеризуйте основні форми міжнародного кредиту.

3. Розкрийте сутність такого явища як євроринок та основні причини його формування.

4. Вкажіть призначення та охарактеризуйте діяльність МВФ.

5. Назвіть та охарактеризуйте діяльність європейських валютно-кредитних організацій.

Рекомендована Література

 

1.Волкодав В.В. Роль західноєвропейських прямих іноземних інвестицій у прискоренні ринкових змін та інтеграції України до Європейського Союзу// Економіка АПК.-№7.-2002.-С.111-117.

2. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка,1998.

3. Дэниелс Джон Д., Радева Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. Пер. с англ.- М.: Дело Лтд.,1994.- С.329-332.

4. Козик В.В., Л.А.Панкова, Н.Б.Даниленко. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2000. - 277 с. (глави 1.7 і 1.10 – с.119-137, 167-176).

5. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учебник / Под ред. В.П.Колесова и М.Н.Осьмоввой. - М.: Флинта: МПСИ, 2000 – 480с. (глава 3, с.69 –95).

6. Международные экономические отношения: Учебник/ Под общей ред. В.Е.Рыбалкина. - М.: ЗАО «Бизнес-школа», «Интел-Синтез», Дипломатическая академия МИД РФ, 1998.-С.316-333.

7. Підгайна Н.Я. Роль капіталу у міжнародних економічних відносинах// Фінанси України.-№9.-2002.-С.92-96.

8. Пила В. Про перспективи спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в Україні// Економіка України.-№4.-2002.- С.11-16.

9. Румянцев А.П., Румянцева Н.С. Международная экономика: краткий конспект лекций. - К.: МАУП, 1999.-С.90-92.

10. Самофалов В. Створення українських ТНК – вимога часу// Економінчий часопис.-№6.-2002.-С.14-16.

11. Світова економіка. Підручник, А.С.Філіпенко, О.І.Рогач, О.І.Шнирков та ін. – К.: Либідь,2000.-582 с. (глави 7,8 – с.132-182).

12. Семенов А. Закордонні філії ТНК: способи створення і фінансування// Фінанси України.-№5.-2002.-С.59-66.

13. Чибриков Г. ЮНКТАД о размещении международного производства и развитии связей ТНК с национальными компаниями принимающих стран// Рос. Экон.журнал.-№5-6.-2002.-С.80-84.



<== попередня лекція | наступна лекція ==>
Кредити міжнародних фінансово0кредитних організацій. | ЛЕКЦІЯ 10. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА


Онлайн система числення Калькулятор онлайн звичайний Науковий калькулятор онлайн