Найвищим керівним органом СОТ є Конференція міністрів, скликана не рідше за один раз на два роки. Вона ухвалює рішення з найважливіших питань: здійснює прийом нових членів в Організацію, початок нового раунду багатосторонніх торгівельних переговорів, затвердження їх повістки.
У період між конференціями діяльністю СОТ керує Генеральна рада, що складається з послів і глав делегацій членів СОТ. Генеральна рада проводить огляди торгівельної політики країн-членів і займається дозволом торгівельних суперечок між ними. Ці функції вона делегує двом спеціальним органам – з аналізу торгівельної політики і з розв’язання суперечок. Генеральній раді підлеглі також три ради - Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами, Рада з інтелектуальної власності, а також три комітети - з торгівлі і розвитку; з обмежень, пов'язаних з торгівельним балансом; з бюджету, фінансів і адміністративних питань.
Крім того, в структуру СОТ входять різні спеціалізовані комітети, робочі і експертні групи. Вони займаються підготовкою аналітичних матеріалів і рішень СОТ, що стосуються захисту навколишнього середовища, проблем країн, що розвиваються, правил конкуренції, інвестицій, регіональних торгівельних угод, прийому нових членів.
Технічне забезпечення діяльності численних органів СОТ покладене на Секретаріат, очолюваний Генеральним директором. Хоча Секретаріат не ухвалює рішень з принципових питань, його значення і вплив у СОТ вельми велике.
Систему угод СОТ можна розглядати як міжнародне законодавство, що встановлює правила обміну товарами і послугами. Основу правової системи СОТ складає пакет документів, головним з яких є Угода про СОТ, а також чотири додатки до нього.
У Додаток 1 входять три основоположні угоди СОТ: Генеральна угода про тарифи і торгівлю 1994 р. (включаючи положення Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1947 р. з урахуванням змін, внесених з моменту підписання), Генеральна угода по торгівлі послугами (ГАТС) і Угода по торгівельних аспектах прав інтелектуальної власності (ТРІПС).
Крім того, в Додаток 1 включені дві угоди, які встановлюють права та зобов’язання урядів по регулюванню торгівлі окремими категоріями товарів: Угода з сільського господарства і Угода з текстилю і одягу. Ряд угод регламентує застосування основних інструментів зовнішньоторговельної політики: Угода по субсидіях і компенсаційних заходах, Угода по застосуванню ст. VI ГАТТ-94 (Угода по антидемпінгових заходах), Угода по захисних заходах, Угода по технічних бар'єрах в торгівлі, Угода по застосуванню санітарних та фітосанітарних норм, Угода по застосуванню ст. VII ГАТТ-94 (Угода з митної оцінки товарів), Угода з передвідвантажувальної інспекції, Угода з правил походження товарів, Угода за процедурами імпортного ліцензування, Угода по інвестиційних заходах, пов'язаних з торгівлею.
До Додатку 2 увійшло Розуміння про правила і процедури розв’язання суперечок; у Додаток 3 - Механізм оглядів торгівельної політики, в Додаток 4 - декілька багатосторонніх торгівельних угод, обов'язкових не для всіх, а тільки для зацікавлених членів СОТ, що підписали їх: - Угода по торгівлі цивільною авіатехнікою, Угода по урядових закупівлях, Угода з молочних продуктів і Домовленість по яловичині.
Діяльність СОТ спрямована на створення сприятливих умов для міжнародного обміну товарами і послугами. Вона базується на двох головних принципах - недискримінації і гласності. Принцип недискримінації має подвійне значення. Перше – недискримінація торгівельних партнерів по відношенню один до одного. Кожна країна надає всім партнерам умови торгівлі, не менш сприятливі, ніж ті, які вона надала хоча б одній з них. Даний аспект принципу недискримінації знайшов свій вираз в обов'язковому застосуванні режиму найбільшого сприяння (РНС) до всіх членів СОТ. Інший аспект підкреслює неприпустимість дискримінації іноземних товарів по відношенню до вітчизняних після проходження митниці. Дотримання цієї вимоги забезпечується наданням національного режиму іноземним товарам, що поступили на внутрішній ринок.
Принцип гласності полягає у тому, що всі країни зобов'язуються регулярно і в повному обсязі інформувати інших членів СОТ про застосування засобів торгівельної політики, а також завчасно доводити до їх відома заходи, які готуються до введення. У документах СОТ міститься список інструментів, про застосування яких вимагається обов'язково попереджати інші країни, і вказані терміни повідомлення. Відповідно до Додатку 3 до Угоди про СОТ всі країни представляють до відповідного органу Організації огляди своєї торгівельної політики. Кожний з них доповнюється оглядом по даній країні, підготовленим Секретаріатом. Країни, що займають перші чотири місця в обороті міжнародної торгівлі, готують такі доповіді один раз в два роки, інші країни - один раз в чотири або шість років. При цьому ЄС розглядається як одна країна.
У певних випадках можливі відступи від основоположних принципів СОТ. Максимальні виключення відносно застосування режиму найбільшого сприяння і національного режиму містяться в Генеральній угоді з торгівлі послугами (ГАТС). Це пов'язано з такими особливостями торгівлі послугами, як збіг моменту виробництва і споживання послуги; необхідність присутності постачальника послуг на національному ринку; велика різноманітність видів послуг, кожний з яких володіє своєю специфікою. Відступи від принципу недискримінації передбачені, зокрема, в Угоді по захисних заходах. Принцип гласності дотримується найбільш послідовно, проте існують певні труднощі в одночасному виконанні даної вимоги і збереженні конфіденційності інформації, також гарантованому нормами СОТ.
Процес приєднання України до системи ГАТТ-СОТ розпочався 17 грудня 1993 р., коли до Секретаріату ГАТТ було подано офіційну заяву Уряду України про намір приєднатися до ГАТТ. Наступним кроком відповідно до процедури приєднання стало подання 28 червня 1994 р. Меморандуму про зовнішньоторговельний режим України на розгляд Робочої комісії з питань розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ. Відтоді відбулося вже кілька засідань Робочої комісії. У 1997 р. розпочався процес двосторонніх переговорів з країнами членами СОТ.
На кінець 2004 р. членами СОТ були 148 держав, а 31 мали статус країн-спостерігачів, серед них і Україна.
Контрольні питання:
1. Назвіть основні характеристики, риси й ознаки світового ринку товарів.
2. В чому полягає сутність МТ?
3. Яку роль відіграє МТ в системі форм МЕВ?
4. Які існують концепції МТ?
5. На які групи можна поділити сукупність показників розвитку МТ?
6. Охарактеризуйте сфери застосування кількісних показників розвитку МТ?
7. Які типи товарних структур експорту та імпорту використовуються в аналізі розвитку МТ?
8. За якими ознаками структурують товарні потоки в МТ?
9. Які показники використовуються для глобальних оцінок розвитку МТ?
10. За якими класифікаційними критеріями виділяють форми МТ?
11. Які існують види міжнародної кооперації?
12. У чому полягає специфіка взаємовідносин експортера та імпортера при компенсаційній (зустрічній) торгівлі?
13. У чому полягають переваги та недоліки прямої торгівлі?
14. На які типи поділяється торгівля через посередників?
15. Назвіть види посередницьких операцій у МТ?
16. Які функції виконує міжнародна торгівельна біржа?
17. На які види поділяються біржові угоди?
18. У чому полягає сутність міжнародного тендеру та які існують форми аукціонної торгівлі товарами?
19. За якими ознаками можна класифікувати форми протекціонізму?
20. Яким чином класифікуються кількісні обмеження у МТ?
21. Наведіть склад і методику розрахунку результуючих показників розвитку МТ?
22. Які рівні можна виокремити в системі регулювання МТ?
Питання для самостійної підготовки:
1. У чому проявляється взаємозв’язок між видами і методами міжнародної торгівлі. Наведіть приклади.
2. Чи має сенс міжнародне порівняння рівня життя в окремих країнах за показником рівня доходів на душу населення, беручи до уваги, що різниця в цінах на товари в різних країнах здебільшого залежить від штучних бар’єрів на шляху торгівлі?
3. Якими специфічними рисами характеризується торгівля послугами порівняно з традиційною МТ товарами?
4. Які існують методи МТ? Охарактеризуйте їх.
5. Охарактеризуйте сучасну сутність міжнародних виставок та ярмарків.
6. Які основні типи зовнішньоторговельних політик існують у міжнародній практиці?
7. Які напрями та інструменти регулювання МТ використовують на міжнаціональному рівні?
8. Якими особливостями характеризується наднаціональний рівень регулювання МТ?
9. За якими критеріями можна класифікувати сучасні інструменти регулювання зовнішньої торгівлі країни?
10. Охарактеризуйте функції та основні напрями діяльності Світової організації торгівлі.
Рекомендована література
1. Киреев А. Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – М.: Международные отношения, 1997, с. 77-280.
2. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - Одеса: Астропринт, 1998, с. 55-68.
3. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка. Навчальний посібник.- К.: ВІПОЛ, 1996, с.24-37.
4. Міжнародні економічні відносини: Сучасні міжнародні економічні відносини: Підручник для студентів економічних вузів і факультетів /А.С. Філіпенко, В.А. Вергун, С.Я. Боринець, І.В. Бураковоський, В.С. Будкін.- К.: Либідь, 1992, с. 131-145.
5. Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки у глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 1997, с. 139-159.
6. Соколенко С.И. Глобальные рынки XXI столетия: Перспективы Украины. – К.: Логос,1998, с. 384-431.
