Між країнами існують різні відносини: політичні, наукові, культурні. Країни співробітничають в різних галузях: організують міжнародні виставки картин, обмінюються артистами, науковцями, досвідом в області техніки, захисту навколишнього середовища. Міжнародні економічні відносини (МЕВ) — одна із форм міжнародних відносин. МЕВ опосередковують здійснення інших форм міжнародних відносин. Наприклад, для нормального функціонування науково-технічних зв’язків між країнами необхідним є міжнародний ринок науково-технічної продукції. Крім того МЕВ — це система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання продуктів, що вийшли за рамки національних границь (рис.1.1.).
Продукт може вироблятися на основі кооперації виробничих ресурсів двох або декількох країн. Суб’єкти із різних країн можуть обмінюватися товарами внаслідок чого виробництво і споживання певного товару буде знаходитись в різних країнах. Міжнародні відносини розподілу — це відносини, які виникають з приводу а) розподілу факторів виробництва (засобів
Рис. 1.1. Формування системи міжнародних економічних відносин
виробництва, робочої сили) між країнами; б) розподілу продуктів економічної
діяльності серед суб’єктів із різних країн; в) розподілу доходів між учасниками МЕВ.
Залежно від об’єкту МЕВ, вони поділяються на торговельні, валютно-фінансові, виробничі, науково-технічні тощо. Більш докладніше ці відносини будуть розглянуті в наступних лекціях, а зараз зазначимо, що всі вони у сукупності утворюють систему. Однією із системних характеристик цієї системи є взаємозв’язок її окремих елементів. Наприклад, спільне виробництво складної техніки економічними суб’єктами із різних країн (виробничі відносини) може супроводжуватись торгівлею окремими компонентами, деталями між ними (торговельні відносини), науково-технічним обміном (науково-технічні відносини).
МЕВ між окремими європейськими державами, а також в межах окремих регіонів (Європа — Північна Африка, Європа — Близький Схід та ін.) виникли порівняно давно. Ці відносини були спочатку виключно двосторонніми, вузькорегіональними. Дійсно міжнародними економічні відносини стають з виникненням світового господарства, появи взаємозалежності національних економік.
В процесі розвитку міжнародної економічної системи відбувається розширення і поглиблення економічних відносин між країнами; групами країн; підприємствами і організаціями, які знаходяться в різних державах. Характерно, що процеси взаємодії країн, їх співробітництва мають суперечливу природу. Діалектика МЕВ полягає в тому, що прагнення держав до економічної незалежності, укріпленню національних господарств обумовлює в кінцевому рахунку все більшу інтернаціоналізацію економічного життя країн.
Основними формами МЕВ є (рис. 1.2.):
· Міжнародна торгівля— обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами;
· Міжнародний рух капіталу — переміщення капіталу між країнами світу в пошуках сфери найбільш вигідного його вкладання.
· Міжнародна міграція робочої сили — переміщення між країнами працездатного населення переважно з економічних причин.
Слід відзначити тісний взаємозв’язок між формами МЕВ. Історична первинність міжнародної торгівлі у сучасних МЕВ врівноважена значенням, динамікою та масштабами розвитку інших форм. На практиці досить важко провести чітку межу між різними формами МЕВ, тому в літературі є інші підходи щодо класифікації форм реалізації міжнародних економічних відносин. Так, наприклад, торгівля технологіями може виділятися як самостійна форма МЕВ. Інші автори формою МЕВ вважають міжнародні валютні відносини. Щодо останніх, то необхідно загострити увагу на особливому значенні світової валютної системи для розвитку сучасних відносин між країнами. Сучасні валютні ринки, валютні відносини перетворились із суто обслуговуючих товарні операції та операції руху капіталу у самостійну форму МЕВ.
Реалізація різноманітних форм МЕВ їх суб’єктами здійснюється на тому чи іншому рівні, які розрізняються, зокрема, залежно від ступеню інтенсивності їх взаємодії (рис.1.2.):
Рис. 1.2. Елементи системи міжнародних економічних відносин
· Економічні контакти — це найпростіші економічні зв’язки, які мають епізодичний характер і регулюються переважно одиничними угодами, контрактами;
· Взаємодія— стійкі економічні зв’язки на основі міжнародних угод і домовленостей, які складені на тривалий час;
· Співробітництво— міцні економічні зв’язки, на основі спільних, попередньо вироблених і узгоджених намірів, які закріплені в угодах довгострокового характеру;
· Міжнародна економічна інтеграція— це рівень розвитку МЕВ, коли в процесі інтернаціоналізації господарського життя відбувається переплетіння економік двох або більше країн і проводиться узгоджена політика з елементами національного регулювання.
Залежно від того, які економічні суб’єкти беруть участь в МЕВ, можна виділити відносини на наступних рівнях:
Країна А Країна В
1) 
підприємство підприємство
2) підприємство держава (державна установа)
3) 
підприємство окрема людина (домогосподарство)
4) держава окрема людина (домогосподарство)
(державна установа)
Крім того можливі такі відносини за участю міжнародних організацій:
1) 
міжнародна організація підприємство
2) 
міжнародна організація окрема людина домогосподарство)
3) 
міжнародна організація держава (державна установа)
Економічні відносини між країнами повинні будуватися на певних нормах, принципах.
У Хартії економічних прав та обов’язків держав, яка була прийнята ІV спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р., задекларовані такі принципи організації МЕВ:
ü суверенітет;
ü територіальна цілісність і політична незалежність держав;
ü суверена рівність всіх держав;
ü ненапад та невтручання, мирне співіснування;
ü взаємна та справедлива вигода;
ü рівноправ’я та самовизначення народів;
ü мірне врегулювання суперечностей;
ü усунення несправедливості, що виникла внаслідок застосування сили;
ü добросовісне виконання міжнародних зобов’язань;
ü поважання прав і основних свобод людини;
ü відсутність прагнення до гегемонії та сфер впливу;
ü сприяння міжнародній соціальній справедливості;
ü міжнародне співробітництво з метою розвитку;
ü вільний доступ до моря і від нього для не морських країн.
Принципи зовнішньоекономічної діяльності України визначені у Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність”:
· суверенітет народу України;
· свобода зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів;
· юридична рівність і недискримінація;
· верховенство закону;
· рівний захист інтересів українських та зарубіжних суб’єктів;
· еквівалентність обміну, недопустимість демпінгу.
