Система національних рахунків та її макроекономічні показники

Система національних рахунків (СНР)- це сукупність показників розвитку господарства країни на макроекономічному рівні. СНР охоплює всі економічні операції та ресурси, якими володіє країна.

Система національних рахунків засновується на бухгалтерському принципі подвійного записуі представляє собою систему балансових таблиць, які відображають в агрегованому вигляді рух потоків товарів і доходів між основними учасниками суспільного виробництва, процес накопичення в масштабах держави рівень національного багатства.

Побудова системи національних рахунків має такі відмінності:

- вважається продуктивною будь-яка праця, що приносить дохід, тобто в межах СНР враховується валовий продукт країни, що створюється як у сфері матеріального виробництва, так і в сфері послуг. Не враховується лише діяльність, що заборонена законом.

- економіка розглядається, як складний механізм взаємозв`язаних грошових і товарних потоків, представлених доходами та видатками країни. Доходи одних суб`єктів господарювання перетворюються на витрати інших.

Система національних рахунків відображає статистичну модель ринкової економіки, яка дає можливість цінити її ефективність.

СНР з точки зору формалізованної системи представляє собою певний спосіб упорядкування інформації про економічні операції-елементарні акти господарської діяльності. Операцієй в СНР зветься переміщення, створення або порушення благ, послуг, прав. Всі економічні операції класифікуються за цельовим спрямуванням, об`єктам, видам оцінки та іншим критеріям. Номенклатура операцій включає:

- операції з товарами і послугами;

- операції розподілу;

- фінансові операції.

Операції з товарами і послугами характеризуються їх походженням(вироблені в самій країні або завезені за імпортом) і використанням(проміжне або кінцеве споживання, експорт, інвестиції) в продовж певного періоду. Операції розподілу діляться на два види:розподіл доходу і передача капіталу.

Фінансові операції відображають зміни активів і пасивів, потоки дебіторської і кредиторської заборгованності і пов`язані з рухом наявних грошей, різних видів кредита та іноземної валюти.

Економічні операції здійснюють господарські одиниці(економічні суб`єкти, агенти). В якості базової одиниці обліку в СНР використовується поняття інституційна одиниця.Вона веде повний набір бухгалтерської звітності і виступає юридичним місцем.

Національна економіка в цілому виступає як сукупність всіх інституційних одиниць-резидентів.Різні сторони економічної діяльності інституційних одиниць представлені у вигляді інституційних секторів.

В системі національних рахунків виділяють п`ять внутрішніх секторів і один зовнішній:

- нефінансові підприємства, які виконують функцію виробництва матеріальних благ та послуг нефінансового характеру для продажу за цінами, які покривають витрати виробництва і дають прибуток;

- сектор домашніх господарств, який охоплює споживачів та невеликий індивідуальний та родинний бізнес;

- сектор державних установ, до якого належать органи управління централізованного і місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації. Вони виконують функції виробництва нетоварних послуг, а також перерозподіл національного доходу;

- сектор фінансових установ охоплює інституційні одиниці, які здійснюють фінансові операції(банки, страхові компанії, та ін.);

- сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, для забезпечення їх політичних, релігійних та інших інтересів, а також надання соціально-культурних послуг;

- зовнішній сектор, до якого відноситься інституційні одиниці-резиденти, які працюють за межами території країни.

Національні рахунки створюються для кожного сектору і за змістом поділяються на два типи: рахунки потоків, де реєструються підсумки угод економічних агентів, та рахунки майна, предоставляючі собою баланси.

Отже, застосування системи національних рахунків-це інформаційне забезпечення системного аналізу процесу створення та використання різних форм суспільного продукту. Система національних рахунків корисна тим, що дає можливість порівнювати економічні показники різних країн з метою прийняття господарських рішень на міжнародному та національному рівнях.

В Україні національні рахунки розробляються Державною службою статистики згідно з стандартом СНР, прийнятим міжнародними організаціями у 1993 році.

Основними показниками системи національних рахунків є: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД).

Валовий внутрішній продукт є підсумковим показником, що відображає сукупну ринкову вартість кінцевої продукції, виробленої протягом певного часу(як правило за рік).

ВВП- це сума валових доданих вартостей видів економічної діяльності і податків на продукти. Сума валових доданих вартостей свідчить про виключення подвійного рахунку ВВП, тобто, не враховується вартість продукції проміжнього споживання.

В табл. 12.1 наведена динаміка показника ВВП в Україні за 2005 – 2011 рр.

Таблиця 12.1

Динаміка ВВП України за період 2005 - 2011 рр. *

* складено за даними Державної служби статистики за 2012 р. (http://www.ukrstat.gov.ua/)

Кінцевий продукт- це товари і послуги для кінцевого використання, а не для продажу. Проміжний продукт- товари і послуги, що проходять подальшу переробку, або перепродаються кілька разів, перш ніж потрапити до кінцевого споживача.

Виключення проміжньої продукції дає змогу уникнути подвійного рахунку, який спотворює реальну величину виробленого ВВП.

Валовий внутрішній продукт розраховується за допомогою трьох методів:

- виробничого методу;

- методу кінцевого використання(за видатками);

- розподільного методу(за доходами).

За виробничим методом валова додана вартість(ВДВ)розраховується як різниця між валовим випуском і проміжним споживанням. Випуск- це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць-резидентів у заданному періоді. Валова додана вартість містить у собі первинні доходи, що створюються учасництвом і розподіляються між ними.

Розрахунок ВВП буде таким:

ВВП=ВДВ+(ПП-С), (12.9)

де: ВДВ – валова додана вартість

ПП- податки на продукти;

С- субсидії на продукти.

За методом кінцевого використання ВВП обчислюється як сума витратна купівлю всього обсягу виробленої продукції секторами економіки. Цей метод дає змогу врахувати видатки всіх інституційних секторів: домашніх господарств, бізнесу, держави і закордонних споживачів.

ВВП обчислюється за формулою:

ВВП=С+І-G+NX, (12.10)

де: С - споживчі видатки населення;

І - валові внутрішні інвестиції приватного сектору економіки;

G - державні закупівлі товарів і послуг;

NX - чистий експорт.

Розрахування за допомогою розподільного методу дає можливість визначити у вигляді чого домашні господарства і власники економічних ресурсів одержують ВВП, створений за рік у формі первинних доходів. До них належать: заробітна плата найманих працівників з нарахуваннями на соціальне страхування (ЗП); дохід власників некорпоративного підприємства у вигляді змішаного доходу (ЗД); прибуток корпоративного бізнесу (КП), що включає амортизацію та корпоративний прибуток; чисті податки на виробництво та імпорт як чистий доход держави (ЧДД).

Звідси ВВП обчислити за формулою:

ВВП=ЗП+ЗД+КП+ЧДД (12.11)

Показник «чистий внутрішній продукт»порівняно з ВВП не враховує амортизійні відрахування (А), тобто:

ЧВП=ВВП-А (12.12)

ЧВП характеризує величину, яку виробництво реально внесло в національний добробут країни. Амортизаційні відрахування, що нагромаджуються у спеціальних фондах, добробуту суспільства не підвищують.

Суттєвий вплив на визначення обсягів ВВП має рівень ринкових цін. Їх зростання пов`язане з інфляцією. У зв`язку з цим розрізняють поняття номінального і реального ВВП.

Номінальний ВВП обчислюється у поточних цінах. Таке розрахування не дає правдивого уявлення про зміни фізичного обсягу товарів і послуг та про його зростання в умовах інфляції. Для виявлення динаміки ВВП його обсяг обчислюють у незмінних цінах базового року. Для цього обсягу товарів і послуг, вироблених у поточному році, множать на ціни базового року. Отриманний результат утворює реальний ВВП.

Відношення між номінальним та реальним ВВП називається дефлятором. Він усуває інфляційні викривлення величини ВВП і розраховується за формулою:

Дефлятор ВВП= (Номінальний ВВП / Реальний ВВП) * 100 (12.13)

Ще одним показником вимірювання річного обсягу суспільного виробництва є валовий національний продукт(ВНП).

На відміну від ВВП він виражає суму вартостей кінцевих товарів і послуг, які створені не тільки на території країни, але й за її межами. Якщо до ВВП додати доходи резидентів певної країни за кордоном і вирахувати доходи іноземців,які працюють у цієї країни, то це і буде показник валового національного продукту. ВНП - це вартість продукції, яка є власністю громадян певної країни, де вони не перебували.

Для більшості країн різниця між ВВП і ВНП незначна. Однак, в економічно-розвинених країнах ВНП більше ВВП, тому що ці країни мають за кордоном багато філій великих компаній, підприємств, та ін.

На основі ВНП обчислюється показник чистого національного продукту (ЧНП),а також дефлятор ВНПза тою ж схемою, що і розраховані ЧВП і дефлятор ВВП.

В системі національних рахунків обчислюється показник, який в найбільшій мірі відображає добробут суспільства - національний дохід(НД).

Національний дохід є сукупним доходом власників усіх факторів виробництва: заробітної плати,прибутку, ренти, процента. НД свідчить про ступінь участі кожної категорії власників у суспільному відтворенні, їх вклад у нього. НД -є також важливим показником результативності суспільного відтворення. Він є заробленим доходом, оскільки не містить в собі ні непрямих податків, ні субсідій, і є показником чистого приросту продуктів, послуг за рік. Тому виробництво національного доходу на душу населення найбільш реально визначає рівень його добробуту.

Дані про національний доход в деяких країнах світу наведені в табл. 12.2.

За даними табл. 12.2 найбільші обсяги ВНД в 2010 р. були в США – 47140 млрд. дол.; в Японії – 5369,1 млрд. дол.; Німеччині – 3537,2 млрд. дол. ВНД на душу населення складав: в Норвегії - 85380 дол.; Швейцарії – 70350 дол.; Швеції – 49930 дол.; США – 47140 дол. Відповідно в Росії – 9910 дол., в Україні - 3010 дол. Останнє наводить на сумні роздуми.

Таблиця 12.2

Динаміка валового національного доходу деяких країн світу

за період 2007-2010 рр.^*

* складено за джерелом: Вісник НБУ, березень 2012 р.

В теперішній час загально визначена, що національний дохід створюють працівники, як в галузях матеріального виробництва, так і в сфери послуг. Зараз в економічно-розвинених країнах понад половини працівників зайняті у сфері послуг, і велика частина доходів отримується саме від їх надання.

В процесі суспільного відтворення НД проходить стадії виробництва, розподілу, перерозподілу і кінцевого споживання. В процесі виробництва розміри національного доходу можуть зростати за рахунок збільшення кількості зайнятих на підвищення продуктивності їх праці.

Сутність розподілу національного доходу полягає у визначенні певної частки всіх учасників його виробництва. Це знаходить прояв у процесі отримання заробітньої плати, прибутку, процента, ренти, дивідентів та ін. Перерозподіл НД здійснюється через механізм ціноутворення, бюджетну систему, податкову систему, внески до різноманітнх фондів та ін. Внаслідок розділу та перерозподілу національного доходу формуються основні і похідні доходи, а також-первинні та вторинні.

Доходи робітників, підприємців, землевласників - це основні доходи.

Первинні доходи -це такі доходи, які створюються в результаті первинного розподілу національного доходу і складають елементи ціни товару. Що до вторинних доходів, то такі, які отримують громадяни країни внаслідок перерозподілу первинних доходів. Як і похідні доходи, вони являють собою вирахування з основних доходів.

Основними формами вторинних доходів є виплата пенсій, стипендій, соціальних допомог, тощо. Перерозподіл національного доходу відбувається через офіційні та неофіційні канали. Офіційний перерозподіл НД фіксує національні статистичні органи. Що до неофіційного перерозподілу НД, то він залежить від масштабів тіньової економіки. В умовах сучасної України її присутність досить значна, а наслідки дуже негативні.

На кінцевій стадії руху національного доходу, суть якої складає його використання, НД розподається на фонд нагромадження і фонд споживання. Фонд нагромадження призначен до забезпечення розширення техналогічного оновлення масштабів суспільного відтворення, а фонд споживання-до особистого споживання працівників виробничої і невиробничої сфери. Оптимальне співвідношення між споживанням і нагромадженням відіграє значну роль у збільшенні обсягів національного доходу та розширенні масштабів суспільного відтворення. Воно формується залежно від конкретних умов соціально-економічного розвитку країни на певному історичному періоді.

На основі НД враховуються інші доходи: особистий доход (ОД); дохід в особистому розпорядженні домогосподарств.

Особистий дохід визначається шляхом віднімання від суми НД обсягів податків(податок на прибуток, внесок на соціальне страхування та ін.) але і додання соціальних трансфертів(різноманітні соціальні витрати). Внаслідок цього отримуємо суму особистого доходу, коли ж від ОД віднімаються всі індивідуальні податки, то одержують так званий дохід в особистому розпорядженні домогосподарств. Цей показник є кінцевим в системі національного рахівництва.

Показники СНР можуть бути обчислені не лише в сукупності(як це вже розглянуто), але й в розрахунку на душу населення. І це дає змогу точніше оцінити добробут населення, а також більш реальніше визначити рівень соціально-економічного розвитку країни.

Сфера застосування макроекономічних показників дуже широка. Найчастіше вони використовуються для розв'язання таких проблем:

1. Для управління національною економікою. Управління економікою ґрунтується на аналізі фактичного стану економіки. На його основі визначаються шляхи подальшого розвитку, розробляються цільові програми, здійснюється контроль за виконанням програм.

2. Інформація про стан національної економіки необхідна іноземним інвесторам. Так, вирішуючи питання про капіталовкладення, іноземні інвестори насамперед вивчають макроекономічні показники, які характеризують стан економіки.

3. Макроекономічні показники використовуються міжнародними економічними організаціями для оцінки економічного потенціалу країни. Це питання постає у випадку вступу країни до міжнародних організацій, у випадку отримання кредиту та іншого.

4. Макроекономічні показники використовуються для міжнародного порівнювання економічних потенціалів різних країн, для визначення місця в рангах економічного розвитку.

Розглянута система національних рахунків призначена для забезпечення системного аналізу створення, розподілу і використання національного продукту і національного доходу. Її макроекономічні показники відображають складну систему господарських зв`язків і процесів.

Інформаційно-аналітичне забезпечення функціювання економічного розвитку суспільства, підтримка загальній макроекономічній рівноваги робить систему національних рахунків важливішим інструментом державного регулювання економіки.