Сучасний процес раціонального природокористування варто розглядати як більш широке поняття, чим матеріальне виробництво, оскільки воно, разом з виробничим споживанням і відтворенням природних ресурсів, охоплює ще й діяльність по охороні навколишнього середовища від деградації й забруднення.
Раціональне природокористування – це система відносин суспільного виробництва, при якій досягається оптимальне співвідношення між економічним ростом, нормалізацією якісного стану природного середовища, ростом матеріальних і духовних потреб населення.
Під природокористуванням розуміють сукупність всіх форм експлуатації природно-ресурсного потенціалу й заходів щодо його збереження, виділяючи в цьому процесі три аспекти:
1) видобуток і переробку природних ресурсів, їхнє поновлення або відтворення;
2) використання й охорону природних умов середовища перебування;
3) збереження, відтворення (поновлення) екологічної рівноваги природних систем, що є основою збереження природно-ресурсного потенціалу розвитку суспільства.
Якщо з такими процесами як «видобуток», «використання», «переробка» природних ресурсів людство знайомо давно, то з «відтворенням», воно зштовхнулося зовсім недавно. Розглядаючи його через призму раціонального природокористування, бачимо, що воно усе більш стає економічним процесом, що включає, по-перше, поновлення природи як джерела предметів і коштів праці (рекультивація ґрунту, лісівництво й т.д.), по-друге, поновлення природи, як просторового базису (ландшафту територій, порушеного в результаті будівництва й т.п.), у третіх, поновлення середовища існування людини (очищення атмосфери, водойм, поновлення лісів і ін.). Відтворення ж невідтворних ресурсів повинне відбуватися у вигляді приросту розвіданих їхніх запасів, а також розважливого використання їх за рахунок кращого відпрацьовування, заміни одних видів сировини іншими.
