Суспільне виробництво є вихідною і вирішальною сферою життєдіяльності людини. Це основа життя і джерело прогресивного руху людського суспільства, розвитку всієї людської цивілізації.
Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.
Будь-якому виробництву, незалежно від його соціальної форми, притаманні певні загальні ознаки, а саме:
1) виробництво завжди виступає як суспільне виробництво;
2) в процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини, соціально-економічний зміст яких визначається формою власності на засоби виробництва;
3) суспільне виробництво має безперервний характер, тобто воно постійно повторюється, відновлюється;
4) суспільне виробництво є важливою складовою тієї чи іншої соціально-економічної системи.
У політекономії відрізняють виробництво у вузькому і широкому значенні.
Вузьке значення ставиться для безпосереднього створення благ.
Широке значення складається з чотирьох основних фаз: безпосередньо виробництво (вузьке значення терміну); розподіл; обмін; споживання.
Результатом суспільного виробництва є продукт праці, або благо. Суспільний продукт характеризується двома властивостями:
1) здатністю задовольнити певні потреби людей;
2) у ньому завжди втілюються затрати суспільної праці.
Суспільний продукт існує в декількох вимірах.
Валовий суспільний продукт – це сукупність усіх споживчих вартостей, створених суспільством за певний відрізок часу (як правило, за один рік).
В складі суспільного продукту розрізняють:
- проміжний продукт, під яким розуміють всі продукти праці, які підлягають подальшій обробці або ще мають бути доставлені споживача;
- кінцевий продукт, під яким розуміють такі продукти й послуги, які використовуються для споживання.
Усі кінцеві продукти, виготовлені суспільством за певний час, утворюють валовий внутрішній продукт. Економічна природа останнього буде розглянута темі 12.
Суспільний продукт у процесі свого руху проходить такі стадії: ВИРОБНИЦТВО → РОЗПОДІЛ → ОБМІН → СПОЖИВАННЯ. У цілому структуру суспільного виробництва можна представити за допомогою схеми (рис. 2.2).
1. Суспільне виробництво постійно розвивається і в сучасних умовах воно постає у вигляді трьох блоків галузей національної економіки:
1) основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляють предмети споживання і засоби виробництва. Їх сукупність утворює сировинний, паливно-енергетичний, металургійний, агропромисловий, хімічно-лісовий комплекси, комплекс галузей з виробництва товарів народного споживання, інвестиційний комплекс. У галузях основного виробництва створюється переважна частка суспільного продукту;
2) виробнича інфраструктура - це комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в економічній системі в цілому. До її складу входять транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові заклади, спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, лізингових, консультаційних, інженерно-будівельних та ін.);
3) соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми суспільного багатства, які відіграють вирішальну роль у розвитку людини, примножені її розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищені освітнього і культурного рівня. До складу соціальної інфраструктури входять: охорона здоров’я та фізична культура; загальна середня, спеціальна середня, професійно-технічна і вища освіта, система підвищення кваліфікації і т.п.; житлово-комунальне господарство; пасажирський транспорт і зв'язок; побутове обслуговування; культура і мистецтво.
2. Розподіл поширюється на засоби виробництва, робочу силу та предмети споживання. У процесі розподілу встановлюється частка певного суб’єкта (трудового колективу або окремої особи) в отриманні суспільного продукту.
3. Обмін за формою здійснюється у вигляді обміну діяльністю і здібностями, обміну засобами виробництва, обміну предметами споживання. Він опосередковує зв'язок між виробництвом і розподілом з одного боку, та споживанням з іншого. Обмін як і розподіл здійснюється в самому виробництві (у вигляді обміну діяльністю та здібностями), і поза ним, як самостійна функція в русі суспільного продукту.
| | | | |
| |  |
| |
| | | | Рис. 2.2. Структура суспільного виробництва
| |
3. Споживання – завершальна стадія руху суспільного продукту. Якраз в ньому використовується споживана вартість виробленої продукції. Споживання являє собою використання створених матеріальних благ і здійснюється у формі виробничого і особистого.
Виробниче споживання – це споживання засобів виробництва і робочої сили працівника у процесі створення суспільного продукту.
Особисте споживання – це процес задоволення потреб суспільства і кожного його члена в матеріальних і духовних благ. Воно виступає логічної кінцевою метою будь-якого виробництва.
