Визначення місцезнаходження проекту та обґрунтування вибору масштабу проекту

У разі розробки проекту будівництва нового підприємства, як правило, виникає проблема пошуку та вибору оптимального місце розташування об'єкта.

Основними критеріямивизначення раціонального розмі­щення підприємства є наявність сировинної та ресурсної баз, близькість центрів споживання і присутність основних елементів інфраструктури.

Промислове підприємство може бути розташоване біля дже­рела сировини, енергії, основних ринків збуту чи виробничої ін­фраструктури, необхідної для успішної реалізації проекту. Вихо­дячи з цих вимог необхідно досягти компроміс та узгодити інтереси при проектуванні місцезнаходження об’єкта будівництва.

При розгляді місцезнаходження об’єкта будівництва проект­ний аналіз не обмежується територією окремої держави, оскільки альтернативні варіанти географічного регіону обов’язково по­винні досліджуватися з точки зору інституційних переваг (полі­тична стабільність, загальноекономічна привабливість країни чи регіону, інвестиційний клімат, податкове поле та ін.).

Після вибору географічного регіону для реалізації проекту перед аналітиками постає проблема обґрунтування конкретного місця знаходження проекту — пошук земельної ділянки, її вибір зумовлюється перш за все наявністю сировини та основних рин­ків ресурсів і товарів. Розгляд альтернатив здійснюється, виходя­чи з визначення витрат на транспортування, виробництво і збут при виробництві у різних місцях знаходження об’єкта та їх міні­мізації. Техніко-економічне обґрунтування проекту повинно да­вати достовірні дані, що сировина для виробничого процесу такої якості і у такій кількості буде завжди в розпорядженні, як того вимагає технологія, що розглядається. Ідеальний варіант, коли сировина надходитиме з вітчизняного джерела, а ідеальним дже­релом сировини, в свою чергу, були б побічні продукти існуючо­го виробничого процесу тієї компанії, яка або викидає їх як від­ходи, або продає за дуже низькою ціною.

При аналізі джерел сировини необхідно визначити:

- скільки є потенційних постачальників сировини;

- яка виробнича потужність кожного з них;

- чи є сезонна зміна у постачанні сировини;

- яка якість сировини;

- чи відповідає вона вимогам технології;

- скільки інших виробників конкурують за сировину;

- яка поточна ціна на сировину і як вона може змінитися в майбутньому;

- які методи та вартість перевезення сировини;

- які імпортні мита на сировину;

- чи є якийсь ризик для довкілля, пов’язаний з перевезенням та зберіганням сировини;

- якими можуть бути політичні та економічні взаємовідносини між країнами, постачальниками та споживачами сировини в май­бутньому, що можна передбачити; чи вплине це на постачання.

Іноді вибір місце розташування проекту диктується унікальністю рішень його завдань (будівництво порту, гідроелектростанції, зрошуваних систем і т. ін.), що потребують певних фізичних при­родних характеристик. Трудомісткі технології, що вимагають ви­користовувати висококваліфіковані кадри, логічно призводять до розміщення проекту в районах з достатньою кількістю кваліфікованої робочої сили необхідного рівня. Соціальні проекти залежать від ступеня розвитку соціальної інфраструктури, щільності насе­лення, кількості та розташування установ соціальної сфери.

У випадках, коли метою проекту є досягнення розвитку того чи іншого регіону, освоєння природних скарбів чи захисту нав­колишнього середовища, практично відсутні альтернативні варі­анти регіону реалізації проекту. Як правило, у виборі місце розташування об'єктів таких проектів значну роль відіграють дер­жавні установи.

У більшості випадків вибір місце розташування проекту пов'я­заний з необхідністю досягнення компромісу між тими чи інши­ми умовами реалізації проекту, оскільки кожний запропонований варіант місця знаходження проекту має свої переваги і недоліки, які необхідно оцінити та порівняти за допомогою чистої тепері­шньої вартості. Аналітик повинен обрати такий варіант розмі­щення об'єкта будівництва, який забезпечує максимальний рі­вень доходу.

Під масштабом (чи розміром) проекту розуміють ту вироб­ничу потужність, що дозволяє в заданих умовах виробляти пев­ний обсяг продукції у визначений час.

При аналізі масштабів виробництва пильну увагу аналітиків повинні привернути такі фактори: місткість ринку збуту продук­ції, екологічні бар'єри, здатність організації реалізовувати великі проекти, технологічні ризики, можливість зниження витрат на виробництво завдяки ефекту масштабу.

При обґрунтуванні вибору розміру виробничих потужностей проектів, які орієнтовані на випуск промислової та сільськогосподарської продукції, необхідно звернутися до комерційної ін­формації щодо ринка продукції, яка була підготовлена під час маркетингового аналізу проекту. Одна з найпоширеніших причин поразки проекту, особливо промислового, є те, що підприємство виявляється занадто великим для цього ринку. Оскільки вироб­нича потужність підприємства повинна ґрунтуватися на потен­ційному попиті на цю продукцію, місткість ринку збуту є прак­тично комерційною межею можливого рівня випуску продукції.

Інший фактор, який має вирішальне значення при виборі виробничої потужності, — екологічні обмеження та безпека навколишнього середовища. Реалізація великих проектів, що пов'язані із забрудненням повітряного басейну чи водного простору, в окремих регіонах можуть бути неприпустимі через неможливість запобігання цим небезпечним наслідкам.

При виборі розміру проекту необхідно враховувати здатність організації управляти великим проектом на всіх його стадіях, тобто її адміністративні можливості, рівень менеджменту, наявність досвіду реалізації масштабних проектів. Цей фактор може стати серйозним бар'єром при визначенні розміру проекту, оскільки у деяких випадках успішна реалізація проектів безпосередньо залежить від рівня менеджменту проектної команди та його досвіду у даній сфері діяльності.

Великі проекти, як правило, супроводжуються не тільки екологічними ризиками, а й відчувають вплив технологічних ризиків. Реалізація проектів, які використовують принципово нову техно­логію, супроводжується значним технічним ризиком, масштаб якого залежить від розміру проекту. Найбільш поширеними при­чинами появи технологічних ризиків є недостатня підготовка об­слуговуючого персоналу та не відпрацьованість впровадження технологічних комплексів.

Вагомим фактором, що визначає розмір виробничих потужностей проекту, є можливість отримання економії на масштабах за рахунок зниження собівартості одиниці випуску продукції внаслідок зростання обсягів її випуску. В умовах, коли проект націлений на задоволення платоспроможного попиту, зниження витрат на випуск продукції може забезпечить проекту вищий конкурентний статус. Але необхідно пам'ятати, що ефект масш­табу — це явище, яке характерне для великих підприємств мета­лургійної, автомобільної, машинобудівної та іншої галузі промис­ловості.

Наступним фактором, що впливає на розмір проекту, є сума інвестиції, яку потребує проект. Проект може фінансуватися за рахунок залучення кредитних ресурсів донорських організацій чи інших інвесторів. Однією з можливих умов фінансування таких проектів є величина інвестицій і загальна вартість проекту, котра не повинна бути менша за встановлену величину (так, Європейський банк реконструкції та розвитку фінансує проекти вартістю понад 1 млн. доларів США).

При визначенні масштабу проекту необхідно враховувати також час, за який підприємство може досягти проектної потужності, коефіцієнт завантаження та умови нарощування виробництва.

Коефіцієнт завантаження підприємства — це міра дійсного розміру виробництва, яка досягнута підприємством порівняно з проектною потужністю і характеризує максимальний запроекто­ваний обсяг виробництва.

Період нарощування виробництва — час, в якому досягається запланована проектна потужність підприємства. На рис. 7.2 показана динаміка коефіцієнта завантаження на типовому заводі від початку виробництва до моменту досягнення повної завантаженості.

Рис. 7.2. Динаміка коефіцієнта завантаження підприємства

Найбільш поширеними помилками при проектуванні виробничої потужності є планування недостатнього періоду, необхідного для досягнення проектної потужності, та можливість збере­ження проектних обсягів виробництва протягом усього строку експлуатації проекту. Перша помилка може спричинити значне зменшення дохідної частини проекту завдяки зростанню витрат на виробництво продукції. Протягом періоду нарощування ви­трати на виробництво одиниці продукції будуть значно більши­ми, ніж середні витрати після кілька років експлуатації. Це пояс­нюється значним обсягом витрат на навчання, матеріали, відходи виробництва.

Друга помилка пов'язана з неправомірною думкою, що підприємство зможе підтримувати досягнуту проектну потужність протягом експлуатаційного періоду. У проектних розрахунках необхідно враховувати, що коефіцієнт завантаження у звичайних умовах господарювання коливається від 90 до 95 %. При пору­шенні цих правил розрахунку виробничої потужності аналітик отримає цифри, які будуть показувати, що проект працює набага­то краще, ніж це насправді можливо. Тому при підготовці техні­чного аналізу проекту необхідно обґрунтувати не тільки розмір виробництва проекту, але й період досягнення проектної потуж­ності та рівень завантаження у сталий період експлуатації.