Визначення цінності проекту

Концепція затрат і вигід у проектному аналізі

Одним з основних завдань проектного аналізу є встановлення цінності проекту, яка визначається як різниця між позитивними (вигодами В) та негативними результатами (затратами 3):

Цінність проекту = Вигоди - Затрати.

Тобто потрібно оцінити всі результати проекту і встановити, чи перевищують вигоди від нього затрати на його здійснення. Аналіз вигід і затрат є базою прийняття проектних рішень, оскільки дозволяє відповісти на такі запитання:

- яким є бажаний результат проекту?

- хто несе витрати за проектом?

- хто скористається позитивними результатами проекту?

- коли та яким чином виявляться позитивні результати проекту?

- як потрібно порівнювати і підсумовувати вигоди і затрати різного типу, щоб визначити остаточну цінність проекту?

- яким чином співвідносяться позитивні результати даного проекту з результатами інших альтернативних проектів?

Якщо метою проектного аналізу є встановлення розміру перевищення додаткових вигід від реалізації проекту над додатко­вими затратами, необхідними для його здіснення, то належить визначити методику розрахунку додаткових вигід і додатко­вих затрат.

Модель оцінки додаткових вигідбазується на розрахунку приросту вигід, отриманих завдяки здійсненню проекту, помноженому на ціну вигід:

Додаткові вигоди проекту = , (4.1)

де ∆В — додаткові вигоди, отримані завдяки здійсненню проекту;

— ціна вигод.

Модель оцінки додаткових затратґрунтується на визначенні кількості потрібних додаткових ресурсів, помножених на їх ціну:

Додаткові затрати проекту = ∆Q_P • Р_р, (4.2)

де ∆Q_P — кількість додаткових ресурсів, необхідних для реаліза­ції проекту;

— ціна ресурсів.

Визначення затрат і вигід слід провадити у розрізі кожного року проекту. Для відображення вигід і затрат у грошовому вимі­рі необхідно:

1.Встановлення якісного складу вигід і затрат, які виникають
у результаті матеріальних впливів проекту.

2. Вимірювання у грошових одиницях зазначених вигід і затрат.

3. Визначення реальних і майбутніх грошових показників, які
характеризують вигоди і затрати проекту.

4. Порівняння потоків вигід і затрат на основі критеріїв, прийнятих для даного проекту.

У проектному аналізі розрізняють явні і неявні вигоди і затрати.

Явниминазивають матеріальні вигоди (затрати, обумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких, як правило, очевидна, що дозво­ляє досить легко визначити їх фінансове значення. Зазвичай явні затрати і вигоди використовують для розрахунків фінансового аналізу проекту, оскільки вони базуються на оцінці вигід і затрат з урахуванням ринкових цін.

Донеявнихвигід (затрат) належать побічні вигоди (затрати), які супроводжують проект. Вони пов’язані, як правило, з еконо­мічними або соціальними наслідками проекту і мають непрямий характер. Неявні вигоди (затрати) обов’язково відображаються в економічній оцінці проекту, коли його привабливість оцінюється з позицій суспільства в цілому. Для оцінки вигід і затрат з точки зору економічного аналізу бажано використовувати альтернатив­ну вартість ресурсів і продукції.

Методика оцінкинеявних вигід і затрат передбачає застосу­вання таких прийомів:

- визначення цін товарів і послуг споріднених ринків, на яких дані неявні вигоди і затрати мають кількісний вимір. Наприклад, для оцінки незручностей, що викликані шумом та забрудненням автомагістралі можна використовувати ціни на ринку житла;

- непряма оцінка, або оцінка цін товарів гіпотетичного рин­ку., що полягає в опитуванні людей, яких стосується проект, чи були б вони готові заплатити (за отримання вигоди або усунення затрат) або одержати компенсацію (за відмову від вигід або за за­трати), якби існував ринок для даних неявних вигід або затрат;

- максимальна —мінімальна величина — визначення кількіс­ної величини неявних затрат, яку вигоди повинні перебільшити. Наприклад, можна оцінити витрати на очищення забруднених вод, а потім вирішити, чи перевищуватимуть вигоди цю суму затрат.

Неявні вигоди і затрати досить часто супроводжують проекти із зовнішніми ефектами. Такі побічні витрати оцінюються або: 1) за величиною мінімальної компенсації, яку вони вимагали б для того, щоб відновити попередній рівень добробуту без даного зовнішнього ефекту; 2) за тією максимальною сумою, яку вони готові заплатити, щоб припинити цей зовнішній ефект. Вибір такого підходу залежить від того, чи має право підприємство забруднювати воду взагалі або до певного рівня, чи мають мешканці абсолютне право користувати­ся цілком незабрудненою водою, а також чи існує нормативна база для компенсації населенню збитків.