Додатки можна розробляти в будь-якій послідовності. Компонентів безліч, функції багатьох з них зрозумілі. Так що чи стоїть мудрувати: переноси компоненти на форму, пиши оброблювачі їх подій і отримуй нагороду за прекрасно зроблений додаток.
Чесно кажучи, створювані нами раніше програми так і будувалися. Це були тестові додатки, єдиним завданням яких було показати можливості різних компонентів. Але справжній додаток так проектувати не можна. Безсистемно створений додаток, навіть дуже гарний, через якийсь час стає незрозумілим і самому розроблювачу, не говорячи вже про проблеми супроводу такого додатка кимось із колег. Подібний додаток, якщо виникає необхідність його доробки, простіше створити заново, чим розбиратися в його хітросплетіннях.
Вирішенням проблеми є створення універсальних підпрограм для виконання тих або інших дій у системі. Маючи готову підпрограму в оброблювачі події потрібного компонента достатньо буде просто викликати цю підпрограму по її імені. При цьому, якщо яка-небудь дія викликається декількома компонентами (кнопкою, командою меню й т.п.), то для всіх цих компонентів можна створити один оброблювач із викликом підпрограми.
У такий спосіб код не містить дублюючих фрагментів, а у випадку внесення змін досить змінити код підпрограми один раз.