Інформація – сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.
Комп’ютер може обробляти тільки інформацію, представлену в числовій формі. Будь-яка інша інформація – звуки, зображення, текст, відео, покази приладів і т. д. для обробки на комп’ютері повинна бути перетворена в числову форму. В комп’ютері носіями інформації є електричні, магнітні або оптичні сигнали, які можуть мати два стійких значення: 0 – вимкнуто (немає струму, розмагнічено, відсутній світловий сигнал) або 1 – увімкнуто (є струм, намагнічено, є світловий промінь). За допомогою таких 0 і 1 кодують будь-яку інформацію, яку обробляє комп’ютер.
Якщо застосувати даний метод, то цифр 0 і 1 вистачить лише на позначення двох символів. Якщо ж взяти комбінацію з двох знаків (00, 01, 10, 11), то це дозволить закодувати вже 4 символи. Тризначний код дає 8 комбінацій, чотиризначний – 16. Цього мало для зображення літер різних національних алфавітів, цифр і розділових знаків. Для кодування інформації в комп’ютерах використовується восьмизначний двійковий код.
Кількість комбінацій двійкових значень в байтах рівне 28 = 256. Кожній двійковій комбінації в байті присвоюють певний знак (літеру, цифру, функцію і т.д.). Кодування символів 8-бітовими числами називають ASCII кодами.
Контролери і шина. Щоб комп’ютер міг працювати, необхідно, щоб в його ОП знаходилася програма і дані. А попадають вони туди із різних пристроїв ПК – клавіатури, дисків та інших зовнішніх пристроїв. Результати виконання програм також виводяться на зовнішні пристрої – монітор, принтер, диски і т. д.
Таким чином, для роботи ПК необхідний обмін інформацією між ОП і зовнішніми пристроями (ЗП) . Такий обмін називають вводом-виводом. При цьому між ОП і будь-яким ЗП є ще дві проміжні ланки:
1. 
Для кожного ЗП в ПК є електронна схема, яка ним керує. Ця схема називається контролером або адаптером.
2. Всі контролери і адаптери взаємодіють з мікропроцесором і ОП через системну магістраль передачі даних, яку звичайно називають шиною. Системна шина – група електричних з’єднань (провідників) для обміну даними та сигналами між різними агрегатами ПК – виконує функцію зв’язку між процесором, внутрішньою пам’яттю та зовнішніми пристроями. У системній шині виділяють адресну шину та шину даних. Адресна виконує зв’язок процесора з пам’яттю, а шина даних для зв’язку процесора з пристроями вводу-виводу.
В ПК може бути декілька шин. Наприклад, одна шина може використовуватися для обміну з низькошвидкісними пристроями (клавіатурою, мишею, дисководами для дискет та ін.), а інші – з високошвидкісними (відеоконтролером, жорсткими та оптичними дисками та ін.).
Електронні плати.Для спрощення підключення пристроїв електронні схеми складаються з декількох модулів – електронних плат. На основній платі – системній –, яка несе на собі головні компоненти комп’ютерної системи, розташовані: процесор, внутрішня пам’ять, шина, контролери клавіатури та портів (як правило, одного паралельного та двох послідовних). Адаптери інших пристроїв знаходяться, як правило, на окремих платах, що встановлюються в уніфіковані роз’єми – слоти на системній платі. Через ці роз’єми адаптери пристроїв підключаються безпосередньо до шини. Таким чином, наявність вільних роз’ємів на системній платі дає можливість додавання до комп’ютера нових пристроїв.
