Шифратор або кодер (encoder) – це цифровий пристрій призначений для перетворення унітарного (одиночного) коду в позиційний (двійковий ) код. Шифратор має m входів, кількість яких відповідає кількості символів унітарного коду й n виходів, необхідних для представлення найбільшого вхідного символу.
Якщо вихідний код є двійковим, то такий шифратор має назву двійкового. В такому шифраторі кількість входів і виходів визначені наступним співвідношенням:
m = 2n
Шифратор може використовуватися в пристроях вводу інформації, наприклад, для відображення номера кнопки, яку було натиснуто, положення багатопозиційного перемикача і таке інше.
Умовне позначення шифратора показано на рис. 1.19
| | | | | | |
| | |  |
| | | x0
x1
x2
x3
x4
x5
x6
x7
x8
x9
| |
| | | | |
| |
| |
Рисунок 1.19 – Умовне графічне позначення шифратора
На рисунку подано позначення шифратора 10–4, котрий виконує перетворення активного сигналу з одного входу в двійковий сигнал, який відображує номер цього входу.
В реальних схемах заборонено подавати сигнали одночасно на декілька входів, тому в реальних схемах частіше використовуються пріоритетні шифратори, в яких при надходженні декількох сигналів вихідній сигнал відповідає лише молодшому або найстаршому з вхідних.
Шифратори, в тому числі, й пріоритетні випускаються як інтегральні схеми середньої ступені інтеграції, які можуть виконуватися за різними технологіями (ТТЛ, ТТЛШ, КМОН тощо).
