Найбільш складне проектування системи знаків для карт з типологічними класифікаціями, які складають групи різної таксономічної подрібненості і співпорядкованості. В процесі проектування систем знаків вирішується два завдання:
· Вибір зображувальних засобів;
· Раціональне розміщення знаків у визначеній послідовності й логічному поділі їх за групам.
На графічну мову повинні бути переведені принципи класифікації, прийняті в основу проектування карти. Основними умовами розробки знаків є:
ü наочність поділу таксономічних категорій;
ü передача логічних зв'язків і співпорядкованості ієрархічних ступенів;
ü показ взаємозв'язку системи знаків, які відображують класифікацію за основними ознаками, із знаками, побудованими на принципах групування явищ.
Для реалізації цих вимог використовують сукупність графічних прийомів - штрихових і шрифтових засобів у їх взаємодії і взаємодоповнюваності. Зміст таких карт включає велике число знаків (до сотні й більше).
Головний зображувальний засіб у відображенні структури таксономічних категорій і їх логічних зв'язків колір з багатьма варіаціями його властивостей і характеристик. Практично на всіх картах нього типу колір визначає смислову і логічну побудову легенди (перший план змісту). Для деяких карт, наприклад геологічних, розроблена єдина уніфікована система кольорів, обов'язкова для карт всіх масштабів. Вона відображає стратиграфічний принцип класифікації гірських порід, де кожній системі присвоєний свій колір. Зміна насиченості й світлоти кольору дає диференціацію системи на нижчі категорії, причому збільшення насиченості й пониження світлоти вказує на більш давній вік породи в межах системи. Розробка уніфікованих систем кольорового оформлення значно полегшує сприйняття змісту карти.
При великому поділі основних класифікаційних одиниць, наприклад типів ґрунтів, де виділяються підтипи, види, підвиди, а також ще додається характеристика ґрунтів за специфічними ознаками (засолення, надлишкове зволоження), колір сполучається зі штриховими позначеннями (штриховки, дискретні значки на фоні).
У загальній системі знаків типологічних карт, крім показу основної класифікаційної ознаки, проектують позначення інших додаткових ознак. Наприклад, на геоморфологічних картах дають льодовикові та кріогенні форми рельєфу; на картах Ґрунтів - механічний склад і ґрунтоутворюючі породи. Для цієї групи використовують штриховки, лінії різного рисунку. Вони складають другий план при читанні карти, що обумовлюється застосуванням тонкого рисунку і нейтрального кольору для їх виконання, що не змінює сприйняття основних кольорів карти.
Велике число знаків на типологічних картах, які максимально використовують кольорові та штрихові можливості, повинно супроводжуватися буквено-цифровою індексацією або їх порядковою нумерацією, що полегшує розпізнавання близьких за насиченістю і світлотою кольорових відмінностей на карті.
Графічна побудова легенди типологічної карти - складний процес, пов'язаний з необхідністю відображення декількома взаємопов'язаними ознаками явищ, а також з громіздкістю підсистем знаків. До того ж умовні позначення супроводжуються далеко не лаконічними пояснювальними підписами.
Тому при розміщення системи позначень на карті виникають завдання смислового порядку:
ü логічне розміщення знаків у визначеній послідовності, які наочно відображають класифікацій ну структуру;
ü систематичний поділ знаків ш групами і відносному значенню;
ü врахування технічних можливостей при компоновці легенди в межах аркуша карти.
Часто розміщення системи знаків проводиться їх побудовою в класифікаційну разграфку, яка відображає таксономічний поділ різних рангів системою роздільних ліній. Це так звана таблична побудова знаків, часто застосовується на тематичних картах. Співпорядкованість категорій додатково підкреслюється розміром і жирністю підписів. Для збереження стрункості, компактності легенди при детальних пояснювальних підписах у легенді ставлять їх порядкові номери, а пояснювальний текст кожного знаку дають поза графічною легендою на вільних місцях у межах аркуша карти. Компактний графічний вид системи знаків при табличній побудові досягається також розміщенням класифікаційних характеристик явища за двома вісями таблиці - горизонтальної та вертикальної. Такий прийом можна бачити на багатьох стінних картах і картах комплексних атласів.
У графічній побудові легенди типологічних карт велика роль належить шрифтам пояснювальних підписів, які наочно підкреслюють логічну побудову знаків і їх структурну відповідність. При цьому розробляється спеціальна система шрифтів за видом і розміром у залежності від складності структури легенди. Вид і розміри шрифтів встановлюються у відповідності з різною значимістю класифікаційних категорій, які вони позначають. Нерідко для чіткої графічної побудови легенди необхідний багатоступінчастий за видом і розміром ряд шрифтів з їх вертикальним і горизонтальним розміщенням.
Велике значення мас розрахунок відстаней, як поміж написами різних класифікаційних груп визначених рангів, так і пояснювальними підписами безпосередньо умовних позначень. Цей прийом посилює наочність класифікаційної структури легенди, більш чітко виділяє співпорядкованість підрозділів. Вибір видів і розмірів шрифтів для пояснювальних підписів легенди карти залежить від призначення, характеру використання карій, лаконічності самих написів і наявності вільного місця в межах аркуша, виділеного для легенди. Зазвичай, для настільних карт мінімальний розмір шрифта, який забезпечує нормальну читаність, не повинен бути меншим ніж і ,2 мм. Пояснювальні підписи в легендах стінних карі приймають більш великих розмірів (2-3 мм), але їх читання розраховане на невелику відстань.
