Складаючи алгоритми, призначені для виконання людиною, користуються мовою спілкування людей: українською, російською, англійською, німецькою тощо.
Але для алгоритмів, які повинен виконувати автоматичний пристрій (зокрема, комп’ютер), мова спілкування людей складна, має неоднозначні конструкції (наприклад, слова-омоніми). Тому для запису алгоритмів, які призначені для виконання автоматичними пристроями, розробляють і використовують спеціальні мови – мови програмування.
Запам’ятайте!
Мова, яка використовується для запису алгоритмів, призначених для виконання комп’ютером, називається мовою програмування.
Кожна мова програмування має такі компоненти:
1) алфавіт –множину символів, з яких можна утворювати слова і речення цієї мови;
2) словник – набір спеціальних (зарезервованих, ключових) слів.
3) синтаксис – правила складання і запису мовних конструкцій (не словникових слів і речень);
4) семантику – встановлене однозначне тлумачення мовних конструкцій, правил їх виконання.
Використання символів, що не входять до алфавіту, неправильне написання словникових слів, порушення синтаксичних правил призводить до неможливості виконання комп’ютером відповідної команди. Такі порушення називаються синтаксичними помилками.
Мови програмування є прикладами так званих штучних мов. Іншими прикладами штучних мов є, наприклад, мова запису хімічних реакцій, мова запису розв’язування математичних рівнянь і нерівностей, мова запису поштових індексів на конвертах і листівках, мова запису ходу шахової партії та багато інших.
За останні 70 років створено біля трьох тисяч різних мов програмування. Деякі з них вже вийшли з користування, для деяких постійно з’являються більш досконалі версії, кожна наступна з яких зручніша для складання програм і має ширші можливості, постійно створюються нові мови програмування.
Деякі мови програмування використовуються для складання програм для розв’язування задач з різних галузей науки, техніки, виробництва, сфери побуту та ін., а деякі створені спеціально для складання програм для розв’язування спеціального кола задач.
Процесор комп’ютера може виконувати команди, подані тільки машинною мовою. Машинна мова - це мова програмування, в якій команди подаються як послідовності двійкових кодів. Машинна мова програмування орієнтована на процесори конкретної архітектури, тобто машинні мови для різних процесорів можуть відрізнятися одна від одної.
Для виконання процесором програм, написаних не машинною програмування, їх потрібно спочатку перекласти на машинну мову і лише потім виконати. Для перекладу програм на машинну мову створені і використовуються спеціальні програми – компілятори. Ці програми аналізують повністю весь текст програми на наявність синтаксичних помилок, і якщо такі помилки відсутні, перекладають текст програми на машинну мову, формуючи машинний код програми. Цей код, залежно від режиму роботи компілятора, або зберігається в пам’яті комп’ютера, або записується на диск у вигляді виконуваного файлу (наприклад, ехе-файлу). Після отримання виконуваного файлу його можна відправити на виконання процесором. При цьому сама програма-компілятор вже не використовується. Тому виконуваний файл може використовуватися і на тих комп’ютерах, де програма-компілятор відсутня.
За наявності в програмі синтаксичних помилок, компілятор або зупиняється на першій з них і виводить на екран повідомлення про неї, або аналізує програму до кінця і виводить на екран загальний список повідомлень про наявні помилки. Після цього потрібно виправити всі синтаксичні помилки і розпочати процес компіляції знову.
Для тих, хто хоче знати більше!
Описаний вище спосіб виконання програм, написаних не машинною мовою програмування, є не єдиний, що використовується в сучасних комп’ютерах.
Для деяких мов програмування створено інші спеціальні програми – інтерпретатори. Ці програми не створюють виконуваних файлів, а аналізують програму покомандно і одразу ж ці команди виконують. Тому виконати програму, яка інтерпретується, а не компілюється, можна лише на тому комп’ютері, де встановлена відповідна програма-інтерпретатор.
Для деяких сучасних мов програмування використовують комбінацію компіляції і інтерпретації. Спочатку програма компілюється в деякий проміжний код (не машинний), після чого інтерпретується спеціальною програмою, написаною для цього коду.
